Право / 10. Господарське право

Студентка Бубель В.І.

Запорізький національний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ ПРОКУРОРА У РОЗГЛЯДІ СПРАВ, ПІДВІДОМЧИХ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру», Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності органів прокуратури є здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді. Здійснення такого представництва є суспільно важливою конституційною функцією органів прокуратури, яка полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді господарської, цивільної та адміністративної юрисдикції інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Питання організаційно-правового забезпечення представницької діяльності органів прокуратури висвітлені в наукових працях Г. Середи, М. Руденка, М. Штефана, В. Сухоноса, М. Косюти, Т. Корнякової, М. Мичка, В. Губенка, Т. Дунаса, О. Михайленка, Т. Маслової, О. Севрук та інших [1, 375].

Слід зазначити, що вступаючи у господарський процес, прокурор стає його учасником і підпорядковується тим правилам, які регулюють процесуальну діяльність суб`єктів цього процесуального права. Також важливим є прийняття нового закону «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року. Саме тому, процесуальна правосуб'єктність прокурора суттєво відрізняється від інших учасників судового процесу (сторони, третіх осіб, експерта тощо) і потребує висвітлення.

Відповідно до ст.121-123 Конституції України прокуратура є організаційно самостійним державно-правовим інститутом влади, який не належить до жодної з її гілок. Представляючи в господарському суді інтереси громадянина або держави, прокурор реалізує виключно конституційні положення, закріплені в ст.3, 13 Основного Закону, відповідно до яких держава зобов'язана забезпечувати захист прав і свобод громадян, а також усіх суб'єктів права власності та господарювання [2].

Особлива роль прокуратури (порівняно з іншими державними органами) виявляється в двох аспектах. По-перше, прокуратура здійснює цю діяльність у разі вчинення правопорушень. По-друге, вона представляє інтереси громадян чи держави в притаманних лише їй процесуальних формах, зокрема єдиною процесуальною формою, в якій може виступати прокурор у господарському, цивільному та адміністративному процесах, є представництво, що відповідно до ч.1 ст.25 ЗУ «Про прокуратуру» полягає здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом [3, 105-106].

Згідно з ч.2,3 ст.25 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді:

· інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

· законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. При цьому, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах [4].

Здійснюється представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Законом не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов’язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об’єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції [4].

Беручи до уваги положення ст.29 ГПК України, такими формами представництва є:

Ø участь у розгляді справ за власними позовами;

Ø участь за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб [5].

При цьому, слід додати, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, а право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур. Право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України в цивільній, адміністративній, господарській справі надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур [4].

Як зазначала Шевлякова О.В., виходячи з зарубіжного досвіду такі положення не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Особливу стурбованість у представників Департаменту Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини викликала ситуація в чинному законодавстві в світлі рішення Європейський суду у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України». Зокрема, було зазначено, що відповідні положення ГПК України все ще надають повноваження прокурору втручатись у справу на будь-якій стадії судового розгляду з метою захисту інтересів осіб або держави, а також дозволяють вимагати скасування остаточного судового рішення у справі. При цьому прокурор не є стороною у справі, хоча відповідно до ст.29 ГПК несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди [1, 379].

У світлі практики Європейського суду наявність у прокурора права вступати у господарський процес на будь-якій його стадії суперечить принципу рівності процесуальних можливостей всіх учасників процесу. У деяких випадках прокурор, вступаючи у господарський процес в інтересах держави, фактично захищає інтереси однієї зі сторін, оскільки у її статутному фонді наявна частка державної власності. Причому законодавство надає прокурору надзвичайно широкі повноваження щодо отримання інформації (доказів), необхідної для представлення позиції у судовому процесі. Відповідно, інша сторона у процесі не має таких можливостей [1, 379].

Також, слід додати, що незважаючи на прийняття нового Закону «Про прокуратуру» та наступних змін, внесених до процесуального закону, все ще повністю не визначено поняття представництва прокурора у суді, його завдання.

Таким чином, можна дійти висновку, що участь прокурора у господарському процесі безперечно має свої особливості, які ускладнюють процесуальні дії та зумовлюють велику кількість спірних питань та протиріч. Значна кількість цих проблем була вирішена з урахуванням судової та прокурорської практики, але практика породжує нові запитання, відповіді на які покликані дати наука господарського процесуального права, міжнародно-правовий досвід інших країн, зокрема європейських, а також подальше удосконалення господарського процесуального законодавства.

Література

1. Шевлякова О.В. Правове становище прокурора в господарському, цивільному та адміністративному судочинства: порівняльна характеристика / О.В. Шевлякова // Актуальні проблеми держави і права. – 2012. – №64. – С. 375-380.

2. Конституція Україні від 28 червня 1996 р. № 254к / 96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

3. Спірідонов О.Ю. Прокурор у господарському процесі: деякі практичні аспекти: материалы І междунар.-практ. конф. «Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы» 24 апреля 2009 г. / О.Ю. Спірідонов. – Симферополь: Крымучпедгиз, 2009. – ч.1. – С. 442-445.

4. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 року № 1697-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

5. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 р. № 1798-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua