Право / 10. Господарське право

Студент Бронецький І.В.

Запорізький національний університет

ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКИХ САНКЦІЙ

З часу прийняття Господарського кодексу України для науковців створювалося чимало приводів для дискусій та різних точок зору про функції та зміст правових інститутів, зокрема адміністративної відповідальності, у сфері господарювання та санкцій, які можуть накладатися, їх відмінність.

Як зазначає Н.В. Добрянська, однією з особливостей адміністративної відповідальності є те, що на порушників накладаються певні види адміністративних стягнень, які вичерпно визначені ст.24 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), а також санкції, передбачені Главою 27 Господарського кодексу (ГКУ) [1; 2]. Вони накладаються багатьма органами та посадовими особами передбаченими главою 17 КУпАП. Між органами (посадовими особами), які розглядають адміністративні справи та накладають адміністративні стягнення, і правопорушниками відсутні службові відносини. Разом з тим, незважаючи на те, що в певних випадках адміністративні стягнення застосовуються районними (міськими) судами (суддями) адміністративна відповідальність є позасудовим видом правової відповідальності [3, 104].

Вітчизняні та зарубіжні науковці, які у своїх працях досліджували поняття та ознаки адміністративної відповідальності Д.М. Бахрах, С.М. Братусь, Є.В. Додін, А.І. Галаган, С.Т. Гончарук, І.П. Голосніченко, Е.Ф. Демський, Д.М. Лук’янець, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришко, О.І. Остапенко, Ю.С. Шемшученко та багато інших, досить часто звертали увагу на потребу щодо вдосконалення приписів адміністративної відповідальності. Але більш детального аналізу адміністративних і адміністративно-господарських санкцій проведено не було.

Перш за все, необхідно зазначити саме поняття адміністративно-господарських санкцій. Згідно ст.238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків [2].

З даного законодавчого визначення можна виділити наступні основні ознаки:

· адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб’єктів господарювання;

· адміністративно-господарські санкції за змістом є заходами організаційно-правового характеру або майнового;

· метою застосування адміністративно-господарських санкцій є припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідація його наслідків;

· адміністративно-господарські санкції застосовуються уповноваженими

· органами державної влади або органами місцевого самоврядування;

· підставою застосування адміністративно-господарських санкцій є порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності [3, 105].

Також, у ст. 250 ГКУ зазначається, що Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом[2]. Тобто, визначаються два види строків: шість місяців і один рік але, на жаль, переважна кількість нормативно-правових актів не встановлює строки застосування відповідних санкцій.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ГКУ та іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГКУ встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

· вилучення прибутку (доходу);

· адміністративно-господарський штраф;

· стягнення зборів (обов’язкових платежів);

· застосування антидемпінгових заходів;

· припинення експортно-імпортних операцій;

· застосування індивідуального режиму ліцензування;

· зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

· анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

· обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання;

· скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання;

· інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами [2].

Зазначені санкції за своїм змістом не в повному обсязі відповідають визначенню адміністративно-господарських санкцій.

Застосування адміністративно-господарських санкцій не звільняє особу правопорушника від інших видів відповідальності (кримінальної, адміністративної, цивільно-правової, тощо).

Адміністративні санкції, в свою чергу, є мірою адміністративної відповідальності і можуть бути застосовані визначеним у ст.213 КУпАП колом осіб, наділених відповідною юрисдикцією [1].

У ст. 24 КУпАП закріплено систему адміністративних стягнень, а саме: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); 5) громадські роботи; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт [1].

Стаття 238 ГКУ передбачає метою застосування адміністративно-господарських санкцій є припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідація його наслідків. Незважаючи на те, що адміністративно-господарські санкції і адміністративна відповідальність мають спільні риси, але до адміністративно-господарських санкцій не можна віднести штрафи що застосовуються до громадян – суб’єктів підприємницької діяльності за правопорушення передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, оскільки штраф є одним із видів адміністративних стягнень, а ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення [1; 2].

Отже, можна зробити висновок, що штраф є заходом юридичної відповідальності, але не може вважатись адміністративно-господарською санкцією.

Т.О. Коломоєць, аналізуючи порівняльно-правову характеристику адміністративних та фінансових штрафів, вірно підкреслює, що у науковій літературі «має місце факт помилкового асоціювання штрафних санкцій різної правової природи», який призводить до плутанини та негативно впливає на всю нормотворчу діяльність щодо штрафів [4, 75-76]. Також, слід додати, що фінансові санкції (штрафи), як спосіб державного впливу охоплює досить широке коло суспільних відносин у сфері підприємницької та господарської діяльності.

Враховуючи вище наведене, слід зазначити, що вирішення питань щодо правової природи адміністративно-господарських санкцій та порядку їх застосування має велике теоретичне і практичне значення. А тому, перш за все теорія має створити положення, які в подальшому реалізуються в законодавстві і виключать можливість виникнення даних проблем.

Література:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 р. № 8073-X [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua

2. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua

3. Добрянська Н.В. Правова природа адміністративно-господарських санкцій / Н.В. Добрянська // Юридична наука. – 2011. – №3. – С.104-110

4. Коломоєць Т.О. Адміністративні і фінансові штрафи за законодавством України: порівняльно-правова характеристика / Т.О. Коломоєць // Підприємництво, господарство і право 2001. – № 8. – С. 75-76.