Саловарова Т.С., студентка

Науковий керівник:

Лютіков П.С., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет, Україна

Участь прокурора у господарському процесі: теоретико – правовий аспект

Участь прокурора у господарському процесі є необхідною для захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, дотримання законності у суспільстві, злагодженого функціонування державного механізму.

Вагомий внесок у дослідження проблем, пов’язаних з правовідносинами, що виникають при здійсненні прокурором представництва інтересів громадянина або держави в господарському процесі, внесли такі вчені, як:  М.М. Руденко, Г.З. Лазько, І.А. Балюк, В.С. Гопанчук, В.М. Гайворонський та інші.

Г.З. Лазько визначає поняття процесуального представництва у господарському процесі таким чином: представництво у господарському процесі – це діяльність представника, що здійснюється ним від імені довірителя з метою досягти найбільш сприятливого рішення, а також для надання кваліфікованої юридичної допомоги у здійсненні прав довірителем, з метою попередження порушення прав у процесі і сприяння господарському суду в здійсненні правосуддя по господарських справах. У свою чергу, представник – це особа, яка діє у господарському процесі у межах наданих йому довірителем повноважень. Представник не може виходити за рамки наданих йому повноважень [1].

Професор Л.М. Давиденко зазначив, що таке представництво належить розуміти як «діяльність прокурора, поєднану з його участю в судовому розгляді цивільних, господарських справ і справ про адміністративні правопорушення з метою захисту прав і законних інтересів окремої особи, громадян, держави, а також підготовкою й направленням до суду заяв та інших матеріалів, застосуванням інших дій щодо відновлення порушеного права окремої особи, громадян, держави» [4].

Представницьку функцію прокурора своєрідно визначає і професор М.В. Косюта, розуміючи під цим захист від неправомірних посягань щодо найважливіших соціальних цінностей, закріплених у Конституції та інших актах законодавства [5].

Статтею 29 ГПК України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави [2].

Якщо прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави чи громадянина, він є процесуальним позивачем.

Особа, яка ініціює порушення провадження у справі на захист прав і інтересів інших осіб у тих випадках, коли це прямо дозволено законом, іменуються процесуальним позивачем.

Цей термін означає, що, по-перше, ці особи мають лише процесуальний інтерес, а, по-друге, їх участь може бути у справі лише на стороні позивача.

Стаття 34 Закону України "Про прокуратуру" визначає завдання прокурора в судовому процесі: прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 36¹ Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);

2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами,

поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі,

порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справ [3].

Отже, на основі вищенаведеного можна зробити висновок про те, що прокурор – особливий суб’єкт юрисдикційного процесу, і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Література:

1. Г.З. Лазько Особливості реалізації процесуального представництва у господарському процесі // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 2. – С. 32 – 41.

2. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12/page2

3. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1789-12/page2

4. Давиденко Л.М. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України // Право України. – 1997. – № 6. – С. 43–46.

5. Косюта М.В. Прокуратура України: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. / М.В. Косюта. – К.: Знання, 2010. – 404 с.