Студентка Асадова Е.С.

Науковий керівник: Лютіков П.С., д.ю.н., доцент

Запорізький національний університет, Україна

Адміністративна відповідальність юридичних осіб: окремі теоретичні аспекти

 

Концептуальні засади права, які сформувались в українській юридичній науці, проголошують, що юридична особа ( далі - ОЮ) має можливість виступати суб’єктом виключно цивільної відповідальності. Виходячи з даного положення, історично склалася думка, згідно з якою лише фізична особа може виступати суб’єктом адміністративної відповідальності. Але поступово зазначені теоретичні конструкції змінюють свій зміст.

Тією чи іншою мірою ці питання досліджували у працях, як вітчизняні, так і зарубіжні вчені-юристи: В.Б.Авер’янов, С.Д.Дубенко, А.Б.Агапон, Ю.П.Битяк, Р.С.Алімов, Д.Н.Бахрах, В.Т.Білоус, Б.В.Волжанин, А.В.Гайдук, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, Е.В.Додин, Д.Г.Заброда, В.К.Колпаков, А.Т.Комзюк, М.І.Мельник, В.К.Шкарупа, Є.В.Невмержицький, М.І.Хавронюк, О.П.Савчук, В.Л.Бабич та ін.

Слід також відзначити, що й ті відомі вчені, які свого часу висту­пали проти визнання ЮО суб'єктами адміністративної відповідальності, поступово змінюють своє ставлення до цього пи­тання.

Так, наприклад, Л.В. Коваль відмічала, що: "Тривалий досвід (зокрема ЗО—50-х років) свідчить про неефективність застосування адміністративної відповідальності до юридичних осіб».

Проте тепер вона вважає так: "Особливим видом адміністративної відповідальності є відповідальність за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України (Закон України "Про виключну (морську) економічну зону Украї­ни" 1995 р.), оскільки суб'єктами відповідальності, яку застосовує суд можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які вправі оскаржувати постанову суду" [4, 12].

Лук’янець Д.М. у своїй монографії «Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку» стверджує, що ЮО спро­можна нести адміністративну відповідальність, спираючись на норми Цивільного кодексу України. Він зазначає «…для правопорушника відповідальність по­лягає у виконанні додаткових обов'язків обтяжуючого характеру або обмеженні його прав. Із наведеного в Цивільному кодексі Украї­ни визначення юридичної особи випливає, що відносно ЮО існує потенційна можливість застосування санкцій різноманіт­ного характеру. Отже, юридична особа є потенційно деліктоздатною, тобто спро­можна нести відповідальність, причому не тільки цивільно-правову, а й адміністративну» [7, 23].      

Особливого правового значення набуло Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ч. 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб). Необхідність в офіційному тлумаченні Конституції  України та КУпАП суб'єкт права на конституційне звернення обґрунтував неоднозначним розумінням і застосуванням їх арбітражними  судами  при  розгляді  справ  про   притягнення   до відповідальності    ЮО   за   порушення валютного, податкового законодавства. В результаті, Конституційний Суд вирішив припинити провадження в цій справі, обґрунтувавши тим, що вказані вище норми Конституції України та КУпАП не можуть застосовуватися до ЮО [5].

Деякі дослідники, не заперечуючи можливості ЮО бути суб'єктами адміністративної відповідальності, вважають, що ця позиція більше відповідає перспективам удосконалення інституту адміністративної відповідальності, ніж реаліям сьогоднішнього дня [6, 6].

Слід зазначити, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає в своїх нормах відповідальності ЮО.

Взагалі є неправильним розглядати питання адмініст­ративної відповідальності виключно крізь призму КУпАП. Норми, що стосуються адміністративних правопорушень фізичних осіб, є лише частиною норм, що утворюють інститут адміністративної відпо­відальності, і цей інститут значно багатший за змістом, ніж це мож­на собі уявити, досліджуючи КУпАП.

На сьогоднішній день ми можемо стверджувати, що вагома частина нормативно-правової бази закріпила у своїх нормах відповідальність ЮО. І така відповідальність за своєю правовою суттю безумовно належить до сфери адміністративної відповідальності.  На такі «реформаційні» процеси вплинуло декілька чинників:

1.                отримання Україною незалежності та кардинальні перетворення в суспільно-політичному житті держави;

2.                 утвердження різних форм власності та значний розвиток підприємницької діяльності;

3.                перехід до ринкової економіки.

Заслуговує уваги той факт, що регламентуючи адміністративну відповідальність ЮО, законодавство використовує поняття «штраф» та «відповідальність у вигляді штрафу». Тобто, ми можемо спостерігати, що безпосередньо «адміністративна відповідальність» як дефініція норм адміністративного права, не застосовується до юридичної особи. Дане положення має своїм підґрунтям положення теорії права про наявність таких основних, загальновизнаних видів юридичної відповідальності, як дисциплінарна, адміністративна, кримінальна та цивільно-правова [1, 8].

Для відповідальності (адміністративної) юридичних осіб є характерними наявність таких рис:

·                   державно-обов'язковий характер;

·                   право накладання стягнень належить уповноваженим органам виконавчої влади;

·                   особливий порядок притягнення до відповідальності;

·                   наявність виключного переліку діянь, за які накладаються стягнення.

Питання щодо віднесення ЮО під юрисдикцію адміністративної відповідальності досить неоднозначне, але в Україні чимало вчених та юристів-практиків підтримують подібну позицію. Але досить неоднозначно та гостро серед них стоїть питання про суб’єктивну сторону правопорушення у випадку притягнення ЮО до адміністративної відповідальності. Загальноприйнятним є положення, що у такому випадку суб’єктом проступку виступає підприємство, установа, організація або об’єднання громадян.

Неоднозначної оцінки отримало і питання вини ЮО. Вина (у теорії права) є психічним ставленням правопорушника до своїх дій та їхніх наслідків, що виявляється у формі умислу або необережності. Актуальність даного проблематичного аспекту на найвищому рівні і, на жаль, наукою не досліджено.

Не дивлячись на вищезазначене твердження, ЮО виступає суб’єктом адміністративної відповідальності. 

Можна звернути увагу на позицію вчених-цивілістів, які припускають, що вина ЮО  - це винні дії чи бездіяльність її працівників, які в свою чергу призвели до заподіяння шкоди.  Частковим підтвердженням цього є норми Цивільного кодексу України.  Зокрема, за ЦК України, ЮО це організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнові та особисті права, нести зобов'язання тощо.

Якщо звернутися до економічної науки, а саме сфери управління, то організація є відповідним чином оформленою соціальною системою, яка має свій орган (суб'єкт) управління – адміністрацію. В свою чергу, слід детально зауважити, що в суб’єктний склад управління можуть бути віднесені збори акціонерів або членів організації.  

Аналізуючи дані положення, при визначенні суб’єктивної сторони адміністративної відповідальності ЮО окрему увагу слід приділяти тому факту, що вина ЮО крізь призму адміністративного права не може застосовуватися в порядку аналогії з цивільним законодавством: відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини працівників. Адже відомо, що те чи інше рішення може прийматися зборами, які можуть і не бути працівниками організації [2, 7].

В літературі домінує думка, що для правопорушень юридичних осіб характерне те, що винесення лише індивідуального покарання відносно порушника — члена спільноти, справляє на саму ЮО недостатній превентивний вплив. Значна шкода, що зав­дається правопорушеннями юридичних осіб, і отримана господарська вигода неспівставні з розміром індивідуального покарання, який, як правило, незначний і при його визначенні необхідно враховувати майнове становище особи. При цьому з поля зору випадає те, що ЮО, яка отримує вигоду від цього, залишається поза впливом закону. [7, 24]

Отже, відповідальність ЮО стовідсотково не є відповідальністю посадових осіб чи відповідальністю колективу ЮО. 

Це – нове явище у сфері адміністративно-правового регулювання, народжене соціально-економічними перетвореннями, і потребує подальшого аналізу [3, 7], яке покликане слугувати ефективним засобом дотримання приписів норм права.

 

Література:

1. Герасименко Є. С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності [Текст]: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Є. С. Герасименко; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2000. – 21 с.

2. Стефанюк В. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики [Текст] / В. Стефанюк, І. Голосніченко, М. Михеєнко // Право України. – 1999. – № 9. – С. 6-9.

3. Зима О. Адміністративна відповідальність юридичних осіб [Текст]: автореф. дис. … канд. юрид. наук / О. Зима; Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 19 с.

4. Цивільне право. Частина перша / За ред. О.А.Підопригбри і Д.В.Боб-рової. — К.: Вентурі. 1996. — С. 215.

5. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний
Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.2001 № 7-рп/2001 [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-01

6. Азімов Ч.Н. Забезпечення виконання зобов'язань: Навч. посібник. — X., 1995. — С. 6.

7. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку роз­витку: Монографія. — К-: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001.