Право / 2. Адміністративне та фінансове право

Студентка Керенцева Я.А.

Запорізький національний університет, Україна

Докази та засоби доказування в адміністративному судочинстві України

Всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи адміністративної юрисдикції, вирішення її в точній відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є необхідною умовою зміцнення законності та правопорядку в суспільстві. Важливе значення законності має теоретичне осмислення поняття докази та засоби доказування.

Проблемним питанням адміністративного процесу і адміністративного судочинства були присвячені праці В.М. Бевзенко, Л.Р. Білої, І.Л. Бородіна, Е.Ф. Демського, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, О.І. Миколенка та інших.

Стаття 69 КАС України дає законодавче визначення доказів. Відповідно до ч.1 цієї статті доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи [5].

Незважаючи на те, що в законі закріплено поняття доказів, вчені-процесуалісти по-різному тлумачать питання про сутність доказів (судових доказів), що залишається предметом суперечки в теорії цивільного, кримінального, господарського, а останнім часом і адміністративного процесу. Зокрема предметом дискусії є визначення доказів як: 1) даних, які сторона подає суду з метою переконати його в істинності факту; 2) засобів, за допомогою яких провадиться доказування; 3) у широкому розумінні – встановлення істини, тобто відповідність між твердженням і дійсністю, а у вузькому – тільки те, що слугує для переконання судді в істинності тверджень сторін на суді; 4) відомі явища, за допомогою яких суд, ґрунтуючись на знанні об’єктивних зв’язків, явищ, пізнає невідоме та інше [6].

Отже, узагальнюючи вищевикладене можна зробити висновок, що докази в адміністративному судовому процесі становить систему декількох постійних, взаємозалежних елементів, якими є відомості про обставини справи та процесуальна форма їх одержання [7].

Засобами доказування в адміністративному судочинстві є: 1) пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників; 2) показання свідків; 3) письмові докази; 4) речові докази; 5) висновки експертів [5].

Пояснення сторін, третіх осіб, їх представників у адміністративному судочинстві можна визначити як усне або письмове, безпосереднє або через представника повідомлення суду відомих їм обставин, що мають значення для справи. Своєрідність пояснень сторін в адміністративних справах полягає в тому, що відомості про факти викладаються суду особами, як правило, зацікавленими в результатах справи. Мабуть, тому законодавець передбачив положення, згідно з яким сторони, треті особи, їх представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їх згодою допитані як свідки (ч.1 ст.76 КАС України). У цьому разі такі особи будуть попереджені про кримінальну відповідальність та матимуть права, обов’язки й нестимуть відповідальність як свідки [5; 2].

Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Суд може допитати свідка за місцем або у місці його проживання (перебування) з ініціативи суду, який розглядає справу, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка.

За дорученням суду, що розглядає справу, свідок, який не може з поважних причин прибути на судове засідання і проживає (перебуває) за межами територіальної підсудності адміністративного суду, що розглядає справу, допитується суддею адміністративного суду, який знаходиться за місцем проживання (перебування) свідка. Свідок, який не може прибути на судове засідання внаслідок хвороби, старості, інвалідності або з інших поважних причин, допитується судом у місці його проживання (перебування) [1].

Серед науковців існують різні підходи щодо розуміння письмових доказів, зокрема, йдеться про: 1) предмети (матеріальна (об’єктивна) форма вираження думок людини за допомогою знаків, об’єднаних у відповідну систему та структуру); 2) джерела (дані про фактичні обставини, що походять від осіб, які їх склали); 3) відомості про обставини (зміст яких міститься у договорах, актах, довідках, діловій кореспонденції, інших документах, які виконані в цифровій формі, графічних записах або ін.); 4) матеріали (закріплена на матеріальному носії певна інформація); 5) документи (діловий папір, що виданий за підписом уповноваженої особи, який має визначені реквізити та викладений у письмовій формі) [4].

Речові докази, як засоби доказування в адміністративному судочинстві, мають розглядатися всебічно, а саме як: 1) предмети матеріального світу та матеріальні сліди, які відображають інформацію, що підлягає судовому дослідженню; 2) річ та її властивості; 3) повідомлення та джерело його інформації; 4) магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Відображення на предметі відбувається у зміні властивостей предмета, його зовнішнього вигляду, слідів, відбитків, які несуть доказову інформацію про обставини, які мають значення для вирішення справи. Тільки застосування такого комплексного підходу до розуміння речових доказів з боку суду та інших учасників провадження має забезпечити всебічний, повний, об’єктивний розгляд справи, дотримання загальних та процесуальних засад адміністративного судочинства [3].

Судова експертиза – це самостійна процесуальна форма перевірки існуючих доказів та здобуття нових. Судові експертизи можна класифікувати за організаційно-процесуальними, науково-методичними та іншими підставами. Все залежить від того, які практичні завдання ставляться, і кому доручається їх вирішення. Головним призначенням експертизи в адміністративному судочинстві є якісна оцінка спеціалістом з урахуванням вимог законодавства обставин справи, розуміння і оцінка яких виходить за межі обов’язкових знань судді адміністративного суду. Відповідно до ч. 2 ст. 81 КАСУ такими знаннями є спеціальні знання в області науки, мистецтва, техніки, ремесла [5; 8].

Отже, підсумовуючи все вищенаведене, можна дійти висновку, що доказами в адміністративному судочинстві України є відомості (інформація) про факт, на підставі яких адміністративний суд у визначеному законом порядку (отримання, дослідження та оцінки) встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть учать у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які одержують на підставі засобів (джерел) доказування (пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів).

Література:

1. Адміністративне судочинство: навчальний посібник / за заг. ред. проф. О.П. Рябченко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна. –2014. – 304 с.

2. Гордєєв В.В. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників як джерела відомостей про юридичні факти / В.В. Гордєєв // Вісник Академії адвокатури України. – 2010. – № 2 (18). – С. 166 – 168.

3. Калмикова Я.С. Речові докази як засоби доказування в адміністративному судочинстві / Я.С. Калмикова // Часопис Київського університету права. – 2012. – №2. – С. 119 – 125.

4. Калмикова Я.С. Сутнісні аспекти письмових засобів доказування в адміністративному судочинстві / Я.С. Калмикова // Вісник . – 2012. – № 3 (70). – С. 283 – 295

5. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

6. Нечитайло О.М. Доказування в адміністративних справах, що виникають з податкових правовідносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О.М. Нечитайло. – Х., 2010. – 22 с.

7. Чуприна Г.В. Докази і доказування в адміністративних справах за зверненням державної міграційної служби України з приводу примусового видворення іноземців і осіб без громадянства / Г.В. Чуприна // Форум права. – 2012. – №4. – С. 1019 – 1023.

8. Янчук О.Ю. Судова експертиза в адміністративному судочинстві / О.Ю. Янчук // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. - № 2 (15). – С. 145 – 150.