Студентка Асадова Е.С.

Науковий керівник: Алімов К.О., к.ю.н., викладач

Запорізький національний університет, Україна

Окремі питання перегляду заочного рішення судом, що його ухвалив

Виразною особливістю заочного рішення є спрощений порядок його перегляду за ініціативою пасивної сторони (відповідача).

Такий порядок характеризується тим, що він можливий за ініціативою відсутньої на усному судовому розгляді сторони і суб’єктом перегляду виступає суд, який ухвалив заочне рішення [1, 483].

Закон встановлює десятиденний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення (ч. 2 ст. 228 ЦПК України). Але цей строк обчислюється не за загальними правилами, тобто не з дня винесення заочного рішення, а з дня отримання відповідачем його копії. Строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення є строком процесуальним, тому у разі його порушення відповідач може звернутися з відповідним клопотанням про його поновлення.

Складним у судовій практиці є можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною і повернення її заявникові. У ст. 293 ЦПК серед ухвал, що можуть оскаржуватися окремо від рішення суду, ця ухвала не визнається. Передбачена лише можливість оскарження ухвал про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 3 ч. 1 ст. 293 ЦПК) та про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду (п.16 ч.1. ст.293 ЦПК). У зв’язку із цим, Верховний Суд України вбачає правильною практику апеляційних судів, які розглядають апеляційні скарги на ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаними та повернення їх заявникові, виходячи з аналогії закону відповідно до ч. 7 ст. 8 ЦПК України [2,31].

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута в судовому засіданні протягом 15 днів з дня її надходження. В свою чергу, ЦПК України встановлює вичерпні повноваження суду при розгляді заяви про перегляд заочного рішення. Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою:

1. залишити заяву без задоволення;

2. скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно двох обставин:

· відповідач не з’явився у судове засідання, в якому ухвалене заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин;

· докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи [2, 31-32].

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку згідно із загальними правилами ЦПК. Як зазначається в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та у разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє у відкритті провадження [3].

Право оскарження заочного рішення в спеціальному порядку через суд першої інстанції належить виключно відповідачеві. Позивач, в такому випадку, має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Але тут особливу увагу слід звернути на те, що у випадках, коли відповідач подав до місцевого суду заяву про перегляд заочного рішення, а позивач подав апеляційну скаргу на те ж саме заочне рішення до апеляційного суду і його скарга прийнята до розгляду, розгляд справи в апеляційному провадженні не може бути проведений до розгляду судом першої інстанції цієї заяви. Справа, якщо вона направлена до апеляційного суду, повертається до місцевого суду [3].

Разом з тим, все ж таки поза увагою залишається те, що заочне рішення позивачем та відповідачем оскаржується за неоднаковими порядками, адже відповідачу надається додатковий спосіб оскарження заочного рішення – через місцевий суд.

За наявної правової регламентації цього питання можна допустити можливість настання такої ситуації, коли строк на апеляційне оскарження заочного рішення щодо позивача вже спливе, а щодо відповідача тільки почнеться, або ж взагалі не настане. Саме тут визнати момент набрання заочним рішенням законної сили дуже складно. І саме щодо такої ситуації відповідь не дає ні наше правове законодавство, ні судова практика.

Ми вважаємо, що строки оскарження заочного рішення треба на законодавчому рівні узгодити з урахуванням спеціального способу його оскарження відповідачем.

Література:

1. Позовне провадження: монографія / В.В. Комаров, Д.Д. Луспеник, П.І. Радченко та ін..; за ред. В.В. Комарова. – Х.: Право, 2001. – 552 с.

2. Лихута Л.М. Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних правах / Л.М. Лихута, І.В. Бейцун // Вісник ВСУ. – 2007. - №10. – с. 25-35.

3. Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року // Вісник ВСУ. – 2008. – С.7-15.