Діщенко Д.В., Синюк А.О.

Університет митної справи та фінансів

Рухова активність, як фактор зміцнення здоров’я та профілактики захворювань

Недостатня рухова активність одна з багатьох проблем, яка вкрай гостро виражена в Українському суспільстві, що певною мірою обумовлено сучасним способом життя багатьох людей. Дані багатьох досліджень підтверджують, що значне погіршення стану здоров’я населення пов’язане з малорухомим способом життя, що призводить до виникнення різноманітних захворювань, а в першу чергу, до розвитку гіпокінезії та гіподинамії.

Актуальність даної теми зумовлюється в першу чергу необхідністю популяризації та пропаганди серед населення занять фізичною культурою та спортом для забезпечення необхідного рівня рухової активності.

Починаючи з середини 19 століття, поширеною була думка щодо необхідності регулярної фізичної діяльності для підтримання оптимального стану здоров'я, однак, лише наприкінці 60-х років 20 століття вона стала загальновизнаною. Книга Кеннета Купера "Аэробика" була однією з перших, де автор з позицій фізіології обґрунтував доцільність використання фізичних навантажень для забезпечення здорового способу життя.

За даними досліджень В. В. Фролькіса та його учнів, рухова активність, фізичні навантаження викликають комплекс ефектів, в основі яких лежить удосконалення адаптаційно-регуляторних механізмів:

– ефект економізації (зменшення кисневої вартості роботи, більш економна діяльність серця тощо);

– антигіпоксичний ефект (збільшення діапазону легеневої вентиляції, покращення кровозабезпечення тканин, збільшення кількості мітохондрій у клітинах);

– антистресовий ефект (підвищення стійкості гіпоталамогіпофізарної системи);

– генорегулятивний ефект (активізація синтезу багатьох білків, гіпертрофія клітин);

– ефект психоенергетизації (підвищення розумової працездатності, зростання позитивних емоцій) [1].

Цей комплекс ефектів у теорії та методиці фізичного виховання називають тренувальним ефектом, тобто комплексом змін в організмі під впливом фізичних навантажень.

Особливого значення серед оздоровчих ефектів набуває розумна, відповідна до вимог фізіології та гігієни, поведінка людини (її спосіб життя), що за даними дослідників, на 49-53% визначають дилему «бути здоровим чи захворіти». Найважливішими з поведінкових впливів є спеціально організовані форми рухової активності, а саме – заняття фізичними вправами [1].

Оздоровчі ефекти, на думку цих авторів, властиві не одному конкретному виду засобів фізичної культури. Не існує «оздоровчих» і «неоздоровчих» засобів і форм фізичної культури – усі вони за правильної організації занять справляють оздоровчий вплив. При цьому оздоровчий ефект кожного заняття фізичними вправами може бути різний в залежності від особливостей організму людини, яка сприймає цей ефект.

Однак, сьогодні за даними наукових досліджень, до 90% учнів і студентів мають відхилення стану здоров’я, 30-50% із них – незадовільну фізичну підготовку. Як наслідок, у вищих навчальних закладах України у 2,5 рази збільшилася кількість спеціальних медичних груп.

Рухова активність сучасної людини в даний час зменшується у всіх вікових діапазонах. O. Брейкіна відзначає, що до 21 року життя тільки 40% чоловіків і 30% жінок мають необхідний рівень рухової активності, який забезпечує достатній рівень розумової і фізичної працездатності [2].

Обмеження рухової активності (гіподинамія) суперечить біологічним законам розвитку людини. Її негативний вплив позначається на перебудові діяльності серцево-судинної системи, погіршенні пристосувальних механізмів апарату кровообігу до фізичного навантаження, значному зниженні фізичної працездатності, зростанні енерговитрат. При цьому спостерігається атрофія м’язів, зменшення міцності кісток, погіршення діяльності основних функціональних систем організму. Гіпокінезія веде до зниження мікронасосної функції м’язів, зменшенню роботи всіх ланок кровообігу, виникнення цілого комплексу різних порушень обміну речовин, системі дихання, прискоренню процесу старіння. Результатом її впливу є скорочення об’єму м’язової маси, зниження тонусу м’язів, зменшення маси та щільності кісткової тканини, зниження еластичності сухожиль і суглобових зв’язок, погіршення координації. Різке зменшення кількості сигналів, що надходять від м’язів в центральну нервову систему, негативно позначається на її діяльності та призводить до зниження розумової працездатності. Відбуваються при цьому зміни в ендокринній системі сприяють швидкій стомлюваності, прояву емоційної нестійкості. Крім того, розумова працездатність також невіддільна від загального стану здоров’я і рухової активності [3].

Отже, у сучасних умовах саме час фізичне виховання і спорт повинні стати загальновизнаними матеріальними, інтелектуальними, емоційно-психологічними та духовними цінностями суспільства в цілому і кожної людини окремо. Рух – це життя, він будує наш організм, зміцнює опорно-руховий апарат, розвиває м’язи та зміцнює здоров’я.

Список використаних джерел

1. Арефьєв В. Г. Здоров'я підлітків і рухова активність / В. Г. Арефьєв // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер. : Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. - 2014. - Вип. 118(3). - С. 6-10. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/VchdpuPN_2014_118(3)__3.pdf.

2. Хіміч І. Ю. Дефіцит рухової активності як фактор погіршення здоров’я, зниження розумової і фізичної працездатності студентів вузів / І. Ю. Хіміч // Теорія та методика фізичного виховання. - 2012. - № 8. - С. 43-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/TMFV_2012_8_8.pdf.