Экономические науки/10. Экономика предприятия

Д.е.н. Павлова В.А., Сімаганов А.А.

ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля»

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ: РІЗНІ РІВНІ ІЄРАРХІЇ

Конкурентоспроможність – є однією з найбільш актуальних і динамічних проблем у економіці світу, адже на неї впливає велика кількість різноманітних факторів, серед яких головними є темпи економічного розвитку держави, які постійно змінюються, рівень безробіття, позиція, яку займає країна в світовій економіці та ін. Значущість конкурентоспроможності особливо зростає в умовах глобальної економічної конкуренції, що постійно зростає. Це пов'язано з тим, що країни прагнуть зайняти гідне місце у системі світового господарства. Таким чином, дана проблема є актуальною.

Як показали попередні дослідження, конкурентоспроможність на різних рівнях управлінської ієрархії між собою взаємопов’язана [1]. Іншими словами, конкурентоспроможність продукції є складовою конкурентоспроможності підприємства, яка в свою чергу входить до елементів конкурентоспроможності галузі. Остання є складовою конкурентоспроможності регіону, яка розглядається як елемент конкурентоспроможності країни.

Звідси, можна дійти висновку, що для визначення резервів підвищення ефективності функціонування підприємств за рахунок їх конкурентоспроможності, слід дослідити конкурентоспроможність на рівні України, її окремих регіонів, що у подальшому стає передумовами управління конкурентоспроможністю на інших рівнях, зокрема, на кожному підприємстві [2].

Досліджуючи систему ієрархічності, слід констатувати: конкурентоспроможність об’єкта більш низького рівня ієрархії є складовою наступного рівня; незалежно від рівня економічного об’єкта, при визначенні його конкурентоспроможності обов’язковим елементом є конкурентоспроможність продукції, саме вона визначає рівень об’єктів більш високого рангу, і більша частина дослідників цієї категорії дотримується такої думки; в системі управління конкурентоспроможністю важливе місце займає її оцінка.

Україна займає 81 місце з індексом 4,1 серед 137 країн в рейтингу глобальної конкурентоспроможності, який складений Всесвітнім економічним форумом [3]. В минулому 2016 р. Україна посіла 85 сходинку на фоні 138 держав. Покращилися результати в таких сферах, як макроекономічне середовище (з 128-ої на 121-у сходинку), фінансовий ринок (з 130-ої на 120-у сходинку), інституційний розвиток (з 129-ої на 118-у сходинку). Також показники зросли в областях ефективності товарного ринку (з 108-ої на 101-у сходинку) і складності ведення бізнесу (з 98-ої на 90-у сходинку).

На жаль, Україна втратила свої позиції у вищій освіті та навчанні (з 33-ої на 35-у сходинку) і у рівні інновацій (з 52-ої на 61-у сходинку), але спромоглася зберегти результати за рівнем здоров'я і початкової освіти та розмірами ринку (53 і 47 сходинки).

Існують фактори, які негативно впливають на конкурентоспроможність України, серед них потрібно виділити інфляцію, яка займає одне з перших місць переліку перешкод, а лише рік тому знаходилася на третьому. Інфляція супроводжується корупцією, нестабільністю політики, податковими ставками, правилами оподаткування, доступом до фінансування і неефективною державною бюрократією – перелічені показники погіршуються по сей день, тому нашому урядові потрібно зосередитися на усуненні цих факторів і підвищити рівень конкурентоспроможності України.

На рівні підприємства сучасна наука надає широкий набір методів оцінки конкурентоспроможності, але не зважаючи на це, процес їх модифікації і створення нових варіантів продовжується.

Найчастіше конкурентоспроможність підприємства визначають шляхом зіставлення характеристик його продукції з еталоном або характеристиками кращого зразка конкурентів.

Однак, більш логічним, на нашу думку, є міркування групи вчених і практиків про доречність застосування конкретних методів у певних умовах [1]. Мова йде про подання конкурентоспроможності одним (інтегральним) показником чи системою індикаторів.

За допомогою інтегрального показника визначена конкурентоспроможність має за мету виділити ранг конкурентної позиції підприємства, що дозволяє кількісно оцінити вплив факторів за рахунок результативних показників.

Зважаючи на те, що для визначення інтегрального показника часто використовуються експертні оцінки, слід зазначити, що при цьому знижується точність отриманих результатів, які передбачалися цілями дослідження. Отже, проблема інтегрування показників у зведений та ранжування конкурентної позиції за одержаними значеннями, є актуальною і повинна враховуватися в процесі підготовки висновків.

З іншого боку, слід прийняти за доцільне використання поєднання визначених рівнів конкурентоспроможності за різними методиками. При цьому, потрібно враховувати, що очікуваний результат забезпечується вибором системи показників.

Література

1. Павлова В.А. Оцінювання і прогнозування конкурентоспроможності підприємства: монографія / В.А. Павлова, Р.В. Губарєв. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, 2015. – 188 с.

2. Павлова В.А. Складові конкурентоспроможності за ієрархією її рівнів / В.А. Павлова, Л.А. Гончар, Р.В. Губарєв // Вісник Житомирського державного технологічного університету. – 2011. – №4(58). – С. 287-291.

3. Позиція України в рейтингу країн світу за Індексом глобальної конкурентоспроможності 2017-2018 [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://edclub.com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu-krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyi-konkurentospromozhnosti-2