Д. е. н., професор Івашина О. Ф.

Університет митної справи та фінансів

Інституціональні фактори ефективності управлінських

процесів у національній економіці

Інституціональна теорія доводить складність процесів управління, враховує обмежену раціональність суб’єктів управління, асиметричність наявної інформації про об’єкт управління, динамічність існуючих ринків, різноманітність типів ринкових структур і економічних суб’єктів, відсутність єдиного критерію оптимальності поведінки суб’єктів економіки. У інституціональному контексті проблема підвищення ефективності управління національною економікою полягає також у забезпеченні конкурентоспроможності існуючих інститутів. Інституціональний підхід доводить необхідність урахувати ті соціальні, політичні, демографічні, психологічні, культурні, релігійні та інші фактори, які безпосередньо впливають на ефективність процесу управління. Інституціональні фактори управління є тією основою, на якій управління отримує імпульси розвитку від економіки і суспільства, а держава регулює відтворення і формування конкурентних переваг у цілому.

Основні умови функціонування системи управління визначаються на макрорівні. Це означає, що провідна роль у створенні інституціональних умов для ефективного управління в національній економіці належить державі. У цьому контексті можна говорити про інституціональну конкурентоспроможність національної економіки, якщо розглядати її як відповідність існуючих інститутів країни умовам ефективного управління. При цьому інститути самі можуть виступати носіями конкурентних переваг і суб’єктами конкурентоспроможності та забезпечувати реалізацію певних стратегій розвитку. Інститути можуть конкурувати між собою щодо їх застосування при вирішенні певних господарських та економічних завдань. Вибір конкурентоспроможного інституту проявляється в зміні поведінки економічних суб’єктів і приведення її у відповідність до конкурентної норми, а наявність конкурентоспроможних інститутів є основою ефективного управління, важливою конкурентною перевагою національної економіки.

Виходячи із значущості управління національною економікою постає питання визначення факторів його ефективності. Основний фактор ефективності управління національною економікою – це відповідність управління задачі ефективного використання існуючих конкурентних переваг національної економіки. Ефективне управління має бути спрямоване на максимальне використання конкурентних переваг національної економіки, досягнення економічних і соціально значущих результатів на основі врахування усіх факторів розвитку, розробки та використання відповідної моделі управління, реалізації на практиці визначених стратегій управління.

Ефективні системи управління характеризуються не просто сукупністю певних кількісних і якісних характеристик, але й здатністю використовувати власні конкурентні переваги, соціокультурні та ціннісні особливості людей, їхні інтелектуальні здібності, вміння, навички та інші якості, які впливають на успішність їх професійної діяльності в сфері управління. Управління має справу не просто з працюючою людиною, індивідом взагалі, а з живою людиною, з усією різноманітністю її життєвих потреб і інтересів. У цьому зв’язку завжди необхідно враховувати соціокультурний контекст в якому відбувається управління. Це означає враховувати настройку тих соціальних механізмів у системі управління, які забезпечують спадковість соціалізації людей, передачу знань, освіти та навичок ефективного управління у процесі регулювання економіки. Соціокультурні фактори управління національною економікою самі можуть бути конкурентними перевагами, можуть сприяти виникненню та використанню в практиці управління інших конкурентних переваг.

Ефективне управління можливе лише за умови відповідної інституціоналізації управлінських процесів. Інституціоналізація управління виступає базовим, первинним процесом формування інституціонального середовища в сфері управління, забезпечення інституціональних обмежень у ній. Особливості формування системи управління в національній економіці пояснюється особливим місцем інституту управління в інституціональній системі. Інститут управління не тільки надає допомогу господарюючим суб’єктам правильно реагувати на ринкові сигнали, але й забезпечує ефективність функціонування інших інститутів.

Якість і розвиток системи управління стає важливою задачею всіх економічних суб’єктів, які її застосовують. За сучасних умов найбільшу ефективність мають ті системи управління, які забезпечують комплексне бачення ситуації та уявлення про шляхи системного вирішення проблеми економічного розвитку. Ефективне управління національною економікою означає пошук нових можливостей, нових ідей, стратегій, спрямованих на більш ефективне використання конкурентних переваг національної економіки та системи управління. Сучасне ефективне управління національною економікою має наповнитися новим змістом, подолати мікроекономічну обмеженість існуючих концепції управління, набути стратегічної спрямованості, сприяти реалізації довгострокових планів і стратегій розвитку національної економіки, забезпечити врахування всіх аспектів використання економічних ресурсів, інтеграцію всіх напрямків управління в процесі загальноекономічного планування та прогнозування економіки.

Формування ефективного управління національною економікою в умовах посилення глобальної конкуренції означає тісний взаємозв’язок між теорією та практикою управління, перехід від оперативного до стратегічного управління. Стратегічне управління забезпечує передбачуваність розвитку економіки та її конкурентних переваг.