Економічні науки/1. Банки та банківська система

К.е.н. Яценко Маріанна Сергіївна, Максименко Юлія Сергіївна

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Особливості стратегічного управління комерційним банком

Актуальність. Важливою ознакою останніх років є поглиблення процесів економічної інтеграції між країнами світу. Україна, як і інші країни світу, зазнає впливу сучасних тенденцій глобалізації та змушена враховувати світові чинники в процесі розробки власної економічної стратегії, зокрема стратегії розвитку вітчизняної банківської системи. Банківська система України відіграє ключову роль в економічному розвитку держави, оскільки безпосередньо впливає на перебіг усіх господарських процесів. В останні роки посилюється необхідність стабільного розвитку банківського сектора в економіці України. У зв’язку з цим доцільно проаналізувати особливості стратегічного управління комерційним банком. Діяльність будь-якого комерційного підприємства в умовах ринкової економіки вимагає високого рівня управління, без якого неможливо досягнення цілей, що стоять перед підприємством, забезпечення її конкурентоспроможності та ефективності діяльності. 

Виклад основного матеріалу. Банківський менеджмент - наукова система управління банківською справою і персоналом, зайнятим у банківській сфері. Він базується на наукових методах управління, конкретизованих практикою ведення банківської справи [1]. Банківська діяльність являє собою специфічну сферу бізнесу, визначальну особливості мислення та поведінки, зайнятих у ньому працівників, що неминуче відбивається на утриманні банківського менеджменту. Банк є, перш за все громадський інститут, в якому зосереджені грошові вклади безлічі кредиторів (юридичних і фізичних осіб), тому банківський бізнесорієнтується не тільки на отримання прибутку, але й на забезпечення схоронності позичених грошових коштів, тобто на надійність і довіру вкладників [2]. 

Стратегічне планування як логічний та аналітичний метод визначення майбутнього положення організації в залежності від зовнішніх умов діяльності є більш складним, багатогранним процесом, що вимагає більшого часу, ніж довгострокове планування. При цьому якщо діяльність по стратегічному управлінню спрямована на забезпечення стратегічної позиції, що забезпечить майбутню життєздатність організації в умовах, що змінюються, то оперативне управління займається використанням існуючої стратегічної позиції для досягнення цілей організації [3]. 

Ефективне управління передбачає своєчасне передбачення змін, пристосування до них і контроль процесів перетворень та розвитку для блага клієнтів, акціонерів, службовців, окремих соціальних груп і суспільства в цілому. Воно також має на увазі постійне зміцнення сильних сторін, реалізацію можливостей, що відкриваються, а також зменшення ризиків, усунення небезпечних ситуацій та ліквідацію слабких місць [1]. 

Здійснення стратегічного управління припускає вибір стратегії і розробку плану заходів щодо її реалізації. Структура стратегічного менеджменту може бути представлена такими організаційними етапами, поступова реалізація яких забезпечить максимально ефективне стратегічне управління сучасним комерційним банком: діагностика нинішнього становища банку (ситуаційний аналіз); визначення стратегічного бачення діяльності банку; формулювання місії і стратегічних цілей; визначення стратегічного підходу й оцінка альтернативних стратегій; аналіз стратегічного вибору банку; затвердження і реалізація стратегії; оцінювання результатів впровадження стратегії і можливих коригувань стратегічного плану.

Оскільки розробка стратегій пов´язана з визначенням того, наскільки можливості банку відповідають навколишньому конкурентному середовищу, стратегічний аналіз повинен містити в собі як зовнішній аналіз конкурентного середовища діяльності банку, так і внутрішній аналіз ресурсів і можливостей банку [2].

Варто зауважити, що при виробленні місії сучасного комерційного банку найбільшу увагу необхідно звертати насамперед на визначення кола майбутніх клієнтів та ідентифікацію їхніх потреб. Отже, місія банку мусить передбачати забезпечення не тільки його комерційних інтересів, а й інтересів тих, від кого безпосередньо залежить стабільність його розвитку. Цю точку зору відображає концепція соціальноетичного маркетингу, що стала переважаючою в ідеології провідних закордонних і транснаціональних компаній [3].

Кожен конкретний банк повинен застосовувати індивідуальний стратегічний підхід. Так, забезпечення стабільного росту — безперечно головна мета банку, але вона не може бути єдиною основою при виборі стратегії. При прийнятті тієї чи іншої стратегії потрібно враховувати також унікальні особливості конкретного банку, виявлені в процесі стратегічного аналізу.

Виділяють три напрями вибору можливих стратегічних підходів: вибір основної стратегії банку, використовуючи яку він буде конкурентоспроможним або забезпечить собі стійку конкурентну перевагу; вибір напряму розвитку банку; вибір методу, за допомогою якого банк досягне успіху[1].

На основі SWOT аналізу банк може оцінити витрати, пов´язані з розвитком надання послуг населенню, і в подальшому використовувати дану інформацію в процесі стратегічного вибору серед ряду альтернатив.

Після того, як керівництвом банку буде проаналізовано різні альтернативні стратегічні підходи до бачення подальшої діяльності і обрано найоптимальніший з них, можна приступати до наступного етапу здійснення стратегічного менеджменту: визначення конкретних стратегічних завдань на майбутній період і побудови стратегічного плану[2].

Після розробки стратегій банку в різних галузях його діяльності необхідно поставити конкретні завдання з їх реалізації перед конкретними виконавцями, тобто необхідно скласти план погоджених дій усіх підрозділів банку [3].

Контроль виконання стратегічного плану є постійним елементом стратегічного управління і необхідною умовою самого існування системи стратегічного планування. Контроль виконання стратегічного плану здійснюється, як правило, у двох напрямах: за термінами і за суттю.

Висновки:

Фактично, виявлені в процесі стратегічного контролю й аналізу істотні розходження між позначеною стратегією, місією або навіть стратегічним баченням і реальним станом справ, означають початок нового циклу стратегічного планування.

Якщо керівництво банку зуміє створити гнучку і прозору методологію, яка дозволить оперативно повертатися до вихідних позицій розробки різних складових стратегії, перегляд стратегічних параметрів діяльності цього банку пройде найбільш ефективно й безболісно. Якщо ж така методика буде відсутня, банк має всі шанси просто не встигнути вчасно скоригувати свою стратегію відповідно до нових внутрішніх або зовнішніх умов.

Незважаючи на наявність фундаментальної теоретичної бази і доступу до вивчення багатого досвіду західних банків, інструменти стратегічного управління в практичній діяльності більшості вітчизняних комерційних банків або не використовуються взагалі, або у кращому випадку використовуються з неповною віддачею.

Література:

1. Барановський О.І. Розвиток банківської системи України: монографія \ за ред. д-ра екон. наук О.І. Бара- новського. – К.: Вид-во Ін.-ту екон. та прогнозув., 2012. – 584 с.

2. Дзюблюк О. Ринок банківських послуг: теоретичні аспекти ор- ганізації і стратегії розвитку в Україні [Текст] / О. Дзюблюк // Фінанси України. – 2014. – № 6. – С. 41–49.

3. Михайлова М. Роль конкурентної стратегії сучасного комерційного банка / М. Михайлова // Фінанси та кредит. – 2015. – № 36(324). – С. 38–43.