Экономические науки / 6.Маркетинг и менеджмент

К.е.н., доцент Харчук С.А.

Вінницький навчально-науковий інститут економіки

Тернопільського національного економічного університету, Україна

ІНВЕСТИЦІЇ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

Процеси глобалізації та інтеграції до світової системи господарювання зумовили виникнення нових підходів при здійсненні інвестування в людський капітал як фактору розвитку сучасної економіки України так як вирішальна роль віддається людині як носію багатства, що зумовлює максимальне використання людських ресурсів.

Сьогодні відсутнє єдине визначення поняття "інвестиції в людський капітал", тому науковці по-різному підходять щодо визначення поняття "інвестиції в людський капітал" (табл. 1).

Засновник теорії людського капіталу Беккер Г. у структурі людського капіталу включає капітал освіти (загальні та спеціальні знання); капітал здоров’я, капітал професійної підготовки кадрів (кваліфікація, навички, виробничий досвід); капітал міграції; володіння економічною інформацією; мотивацію до економічної діяльності. [10].

Подальший розвиток теорії людського капіталу відбувався під впливом науково-технічного прогресу. У 60-ті р. XX ст. в дослідженнях Шульца Т. і Беккера Г. застосовано інвестиційний підхід до концепції розвитку людського капіталу [12].

В сучасних умовах під впливом технологічної, інформаційної революції еволюція концепції людського капіталу розвивається у напрямі розширення та поглиблення розуміння сутності людського капіталу через інвестиції в людину. Зокрема для його формування запропоновано застосовувати витрати на освіту, підготовку та перепідготовку кадрів на виробництві; науку, включаючи витрати на дослідження і розробки; інноваційні витрати, в тому числі на технологічні інновації, стимулювання інноваційної діяльності та створення інтелектуальної власності; здоров’я, включаючи витрати на охорону здоров’я, екологію і фізичну культуру; мобільність і культуру [8].

Таблиця 1.

Наукові відходи до визначення поняття "інвестиції в людський капітал"

Джерело	Визначення поняття "інвестиції в людський капітал"
Беккер Г.	Інвестиції в людський капітал – це витрати, здійснені з метою збільшення продуктивних здібностей працівника та його майбутніх доходів. Інвестиції в людський капітал формуються за рахунок витрат на людину, серед яких можна назвати: навчання, підготовку на виробництві, витрати на охорону здоров'я, міграцію та пошуки інформації про ціни та доходи.
Грішнова О. А.	Інвестиції в людський капітал являють собою будь-які дії, що підвищують професійну кваліфікацію та продуктивні здібності людини, і тим самим, продуктивність праці.
Кавецький В. В.	Інвестиціями в людський капітал можна назвати всі види вкладень в людину, пов'язані з істотними витратами, що сприяють зростанню національного доходу (або доходу підприємства).
Колосюк А. А.	Виробництво людського капіталу – це процес створення продуктивних здібностей людини за допомогою інвестицій в: освіту, спеціальну підготовку і перепідготовку, підвищення кваліфікації у виробничій діяльності, зміцнення духовного і фізичного здоров'я.
Макконнелл К.Р. і Брю С.Л.	Інвестиції в людський капітал – це будь-які дії, які підвищують кваліфікацію й здібності і, цим самим, продуктивність праці працівників. Витрати, які сприяють підвищенню продуктивності, можна розглядати як інвестиції, бо питомі витрати здійснюються з тим розрахунком, що такі витрати будуть багаторазово компенсовані зростаючим потоком доходів у майбутньому.
Шульц Т.	Інвестиції в людський капітал – це витрати, здійснені з метою збільшення продуктивних здібностей працівника та його майбутніх доходів. Інвестиції в людський капітал формуються за рахунок витрат на людину, серед яких можна назвати: навчання, підготовку на виробництві, витрати на охорону здоров’я, міграцію та пошуки інформації про ціни та дохід.

Джерело: складено автором за матеріалами [4,6,7,9,10,12].

Таким чином, аналіз вище наведених визначень поняття "інвестиції в людський капітал", дає можливість зробити висновок, що більшість авторів вважають що інвестиції в людський капітал це витрати що здійсненні з певною метою у розвиток людини з ціллю отримання певного результату у майбутньому.

Інвестиції в людський капітал мають особливості, що відрізняють їх від інших видів: – віддача від інвестицій у людський капітал залежить безпосередньо від терміну його використання, тобто визначається часом, що залишився до закінчення працездатного періоду життя людини; – порівняно з інвестиціями в інші форми капіталу, інвестиції в людський капітал, за оцінками багатьох економістів, є найвигіднішими як для окремої людини, так і для суспільства в цілому; – характер, масштаби і види інвестицій у людину зумовлені історичними, національними, культурними особливостями та традиціями суспільства, менталітетом народу; – у процесі використання людський капітал не лише зношується, а й збагачується за рахунок надбання людиною професійного досвіду навіть без спеціальних інвестицій. Тому зношування людського капіталу відбувається (у разі правильного його використання) значно повільніше порівняно з фізичним капіталом; – інвестиційний період фізичного капіталу (у середньому 1,5-2 роки) значно коротший порівняно з людським капіталом. Наприклад, інвестиційний період такої форми вкладень у людину, як освіта, може становити 12-20 років (тривалість навчання); – функціонування людського капіталу, віддача від його застосування зумовлені волею людини – власника цього капіталу, її індивідуальними інтересами та перевагами, зацікавленістю, відповідальністю. Тому капіталовкладенням у людину притаманний вищий, ніж для звичайних капіталовкладень ступінь ризику та невизначеності, а зміни в обсязі людського капіталу залежно від витрат принципово неможливо оцінити з тією самою точністю, що й стосовно фізичного капіталу. Інвестування у людський капітал може здійснюватися на 4-х рівнях: – особистісному – для формування людського капіталу окремих осіб; – макрорівні – для формування людського капіталу підприємства; – мезорівні – для формування людського капіталу регіонів і галузей; макрорівні – для формування сукупного людського капіталу самої країни [2].

Виходячи з цього, інвестиції в людський капітал стають важливим активом, що забезпечує більш високий потік доходів. Природа людського капіталу як ключового ресурсу сучасної економіки така, що він органічно поєднує в собі мету, засоби і пріоритети економічного зростання. За даними Всесвітнього банку і Програми розвитку ООН, сьогодні на планеті фізичний капітал або накопичені матеріальні блага складає лише 16% загального надбання, природні багатства – 20%, а людський капітал або накопичені інвестиції в людину – 64%. У багатьох розвинених країнах частка останнього сягає 80%.

У 192 країнах світу людський капітал входить до складу національного багатства країни. За розрахунками Світового банку, у складі національного багатства США основні виробничі фонди становлять всього 19%, а людський капітал – 76%. В Західній Європі відповідні показники – 23,2 і 74%. В Україні людський капітал не фігурує як складова національного багатства. Тобто вітчизняна методика не враховує нагромадженого досвіду, знань, кваліфікації робітників, хоча потуж ність інтелектуального потенціалу оцінюється в 137-138 млрд дол. США, а за відносною кількістю осіб з вищою освітою вона входить до першої десятки розвинутих країн світу.

Розвиток економіки знань характеризується домінуванням людського капіталу над іншими видами капіталу, яке особливо виділяється у країнах з високимрівнем доходів, зокрема, у Японії, Швейцарії, Німеччині, США його частка становить 80 %. У структурі інвестицій розвинених країн найбільшу частку становлять видатки на освіту, науку, охорону здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення, духовний і фізичний розвиток, тобто видатки на розвиток людського капіталу. В Україні такі видатки щорічно збільшуються, однак, їх величина залишається мізерною в порівнянні з видатками розвинутих країн [5].

Сучасний стан інвестицій в людський капітал в Україні вимагає більш рішучих заходів щодо стратегічної ініціативи управління людським капіталом, що дасть змогу в подальшому визначити його якісний розвиток та буде можливість співпрацювати на засадах партнерства з наукою, освітою, системою охорони здоров’я тощо. Таким чином, головним стратегічним пріоритетом держави повинні стати інвестиції в людський капітал, які будуть важливим визначальним фактором на шляху подолання кризових явищ в економіці України та запорукою її конкурентоспроможності.

Література:

1. Біліченко О. С. Інвестиції в людський капітал / О. С. Біліченко // Вісник ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. Серія «Економічні науки». – 2015. – №1. – С. 97-102.

2. Брицька І. Особливості інвестування в людський капітал / І. Брицька, Л. Іванюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conference.spkneu.org/ 2012/12/ brytska -ivanuk/

3. Гізело О. І. Інвестиції в людський капітал як умова соціального розвитку України / О. І. Гізело // Ринок праці та зайнятість населення. – 2015. – 1. – С. 11-14.

4. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини / О.А.  Грішнова  Підручник. – К. : Знання, 2004. – 535 с.

5. Дорошенко Л. В поисках инвестиционной привлекательности / Л. Дорошенко, Н. Магера, В. Юрчишин // Финансовые риски. – 2012. – № 4. – с. 100- 107.

6. Кавецький В. В. Інвестиції в людський капітал та його формування / В. В. Кавецький // Экономические науки. – 2007. – № 1. – С. 96.

7. Колосюк А.А. Некоторые теоретические аспекты формирования человеческого капитала / А. А. Колосюк // Проблемы теории и методологии бухгалтерского учета, контроля и анализа : Междунар. сб. науч. трудов. – 2007. – № 2. – С. 91-97.

8. Левчук О. В. Інвестиції в людський капітал як визначальний фактор розвитку сучасної економіки [Електронний ресурс] / О.В. Левчук// Ефективна економіка. – 2013. – №1. – Режим доступу: http:// www. economy. nayka.com.ua/ ?op=1&z = 1712.

9. Макконнелл К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К.Р. Макконнелл, С. Л. Брю. – М. : Изд-во "Республика". – 1992. – С. 1082.

10. Becker I. G. Human Capital: Theoretical and empirical analysis With special reference to education. - 3r ed. - University of Chicago Press, 1993 - 390 p.

11. Schultz Т. Economic Vaule of Education N. Y., 1963. - P. 41-44.

12. Shultz T. Investment in Human Capital / T. Shultz. – N.Y.; L., 1971. – 272 p.