Географія і геологія / 9. Економічна географія

К.г.н., доцент Грицку В.С.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Україна

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ТРАНСКОРДОННИХ РЕГІОНІВ

Основною метою розвитку туристичної діяльності у Чернівецькій області як прикордонному регіоні є забезпечення збалансованості її структури між екологічною, економічною та соціальною складовими. Якщо економічній та соціальній складовій пріоритети надаються безсумнівно (прибутки, інвестиції, зайняті, споживачі), то екологічна складова часто має другорядне значення і для її теоретиків, і для практиків. Між тим саме природна та екологічна основи, які мають чітку територіальну суспільно-географічну зумовленість, визначають ефективність туристичної діяльності, її конкурентоспроможність та стратегічні перспективи, особливо з огляду на вимоги добросусідства, сталого розвитку, соціальної відповідальності та європейські цінності [1, с. 137].

Тому серед напрямів розвитку туристичної діяльності повинні бути, насамперед, екологічні: оптимальне антропогенне навантаження на природні ресурси території, попередження негативних природних проявів та явищ, екологічних катастроф, диверсифікація видів туризму. В останньому випадку йдеться про формування екологічно орієнтованих його підгалузей, що дасть змогу досягнути збалансованого розвитку транскордонному регіону загалом. Прикордонне положення Буковини із країнами ЄС за сприятливих умов співпраці може забезпечити розвиток її туристичної сфери завдяки використанню позитивного досвіду реалізації туристичної діяльності в державах ЄС та сусідніх вітчизняних регіонах.

Так, успішний досвід реалізації транскордонних природоохоронних та екологічних проектів у сфері туризму має Закарпатська область. Серед них: «Велокраїна» (в рамках програми транскордонного співробітництва Румунія – Молдова – Україна); «Зелені Полонини» – зелена магістраль для розвитку туризму та співпраці; «Управління транскордонними дестинаціями в Закарпатській області та Саболч-Сатмар-Березькому регіоні»; «Гостинний дім» - програма розвитку транскордонного багатокультурного еко- й сільського зеленого туризму: туризм, обмін культурними цінностями, економічний розвиток; «Міст через українсько-словацький кордон»; за фінансової підтримки ЄС «Створення передумов для розвитку туристичної інфраструктури прикордонних територій на базі замкових комплексів»; програма підготовки та реалізації проектів транскордонного співробітництва у сфері туризму м. Мукачеве на 2011-2012 рр. [2].

Особливості туристичної діяльності у транскордонному регіоні створюють, як уже зазначалося, додаткові вимоги щодо її екологічно безпечного й коректного провадження. Вони потребують розробки нових механізмів регулювання й екологічно збалансованого розвитку, перш за все, у напрямках: регульованого розвитку екологічного туризму на території об’єктів природно-заповідного фонду. Чернівецька область має розвинуту мережу природно-заповідних територій та об’єктів і вирізняється вищим відсотком заповіданості територій порівняно з іншими регіонами країни.

Це надає сприятливі можливості для широкого розвитку екологічного, сільського зеленого, науково-освітнього й пізнавального туризму [3, с. 312]. Особливий інтерес представляють рідкісні природоохоронні об’єкти, види флори і фауни, що охороняються, а також об’єкти, що входять до складу кількох країн. Це трилатеральний міжнародний біосферний резерват «Східні Карпати» (Україна, Польща, Словаччина), біосферний резерват «Розточчя» (Україна, Польща). Унікальні та рідкісні туристичні ресурси регіону є сферою притягання іноземних туристів та інвесторів, що є запорукою розширення транскордонного співробітництва у справі екологізації туризму.

Важливе екологічне значення має розвиток туристичної інфраструктури за напрямами інтенсифікації туристичних потоків. Здебільшого, він відбувається без врахування екологічної ємності туристичних територій і дестинацій. Це призводить до погіршення якості рекреаційних ландшафтів та зменшення їх привабливості для відвідувачів. Популярні серед іноземних туристів центри стаціонарної рекреації й туризму на узбережжі Чорного та Азовського морів, Шацьких озерах, у Карпатах (Славське, Буковель, Яремча, Драгобрат та ін.) за умови недотримання екологічних нормативів використання туристично-рекреаційних ресурсів та незадовільного стану туристичної інфраструктури можуть втратити зацікавленість з боку іноземних споживачів та партнерів.

Отже, активізація транскордонного співробітництва у сфері туризму може стати вагомим чинником розвитку прикордонних територій, які характеризуються невисокими показниками соціально-економічного розвитку [4, с. 57]. Проте така співпраця має відбуватися за умов дотримання розвитку туристичної діяльності в межах екологічно допустимих параметрів. Для забезпечення умов сталого (екологічно збалансованого) розвитку туризму і рекреації у транскордонних регіонах найбільш доцільними вбачаються: реалізація спільних проектів по екологічно збалансованому туризму на об’єктах природно-заповідного фонду, перш за все, тих, що розміщені по обох сторін кордону.

Також це координація і узгодження екологічних прогнозів, програм і окремих заходів з розвитку туризму на прикордонних територіях, розробка спільних туристичних продуктів; спільне інвестування у розвиток туристичної інфраструктури; проведення спільних маркетингових досліджень; залучення фінансових засобів, технічної допомоги, відповідних фондів для реалізації проектів по захисту довкілля. Процеси формування туристичної діяльності, яка розвивається на засадах сталого розвитку, мають передбачати при цьому впровадження ефективних галузевого й територіального механізмів управління.

Їх основу складають децентралізація влади і збільшення повноважень місцевого самоврядування; взаємовигідні відносини між територією і суб’єктами туристично-рекреаційного господарювання, тобто інструменти державно-приватного партнерства; інноваційно-інвестиційна політика; соціальна відповідальність; організаційно-управлінські структури [5, с. 267]. Важливо створювати сприятливі умови для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у туристичну діяльність з поступовим виходом на світовий ринок туристичних послуг.

Організаційними й територіальними формами транскордонного співробітництва у туристичній діяльності можуть виступати: єврорегіони; міжрегіональні агломерації; транскордонні туристичні кластери; стратегії транскордонного співробітництва і міжрегіонального розвитку; двосторонні угоди, затверджені на загальнодержавному рівні; угоди, статути та протоколи між органами державної влади на місцях; програми й проекти сільських громад і територій; туристичні альянси й мережі на рівні підприємств.

Література:

1. Ігнатенко М.М. Стратегії та механізми управління розвитком соціальної відповідальності суб’єктів господарювання аграрної сфери економіки: [монографія] / М.М. Ігнатенко. – Херсон: Айлант, 2015. – 470 с.

2. Коленда Н.В. Стратегія як основа програми розвитку туристично-рекреаційної сфери у транскордонних регіонах / Н.В. Коленда // Економічний форум. – 2012. – № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ekfor/2012_2/31.pdf

3. Кифяк В.Ф. Особливості транскордонної співпраці в сфері рекреації і туризму / В.Ф. Кифяк // Транскордонне співробітництво як фактор активізації євроінтеграційних процесів : матер. ХVІІ міжнар. наук.-практ. конф. – Чернівці, 2008. – С. 311-314.

4. Біль М. М. Механізми державного управління туристичною галуззю на регіональному рівні: теоретико-прикладний аспект / М.М. Біль ; за наук. ред. О. П. Крайник. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2011. – 228 с.

5. Школа І.М. Менеджмент туризму / І.М. Школа, О.П. Корольчук. – Чернівці : Книги ХХІ, 2011. – 464 с.