Євтушенко О.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування, Україна

Вплив норманів на формування державності Київської Русі.

Протягом декількох століть історики ведуть дискусії щодо впливу норманських племен на процеси державотворення і формування культури слов’ян загалом. У різні часи погляд на це питання змінювався, що дозволяє нам сьогодні розглянути це питання більш широко і глибоко.

Нормани – германомовні жителі Скандинавії, які здійснювали походи і набіги у Європі з VII по IX століття, а також заснували деякі держави в Британії, Нормандії (територія сучасної Франції), у Східній Європі (Києво-Новгородське князівство, Гардарикі), на Сицилії (Південній Італії).

Приблизно у 1113 столітті Нестор Літописець написав переказ про покликання в якості правителя варяга Рюрика, який поклав початок князівської династії. Рюрик вважається засновником російської державності. Цей літопис послужив підставою для появи так званої норманської теорії виникнення Давньоруської держави. Норманська теорія походження давньоруської держави була розроблена німецькими вченими(Байєр, Міллер, Шлецер), які у другій половині XVIII ст. працювали в Російській Академії наук. В основі норманської теорії лежить вчення про те, що давньоруська держава буда створена, прибулими на запрошення новгородських князів, норманськими племенами. Автори норманської теорії посилались на літопис «Повість минулих літ», написаний Нестором. Нестор писав, що 862 року слов’яни з Києва через міжродові суперечки та неможливість обрати єдиного князя запросили до себе варягів, трьох братів – Рюрика, Синеуса і Трувера. У 882 р. Рюрик об’єднав Київські і Новгородські землі. Саме ця подія вважається утворенням Київської Русі. Рюрик став княжити в Києві , інші брати княжили в інших руських землях.

На противагу норманській теорії російським вченим Ломоносовим була розроблена антинорманська теорія походження давньоруської держави. В основі цієї теорії лягло вчення про те, що першорядну роль відігравали самі слов’яни у створенні давньоруських держав, а вплив норманів, М. Ломоносов вважав другорядним. Нормани могли заснувати нову княжу династію, але самі розчинилися у слов’янському етносі. Ряд істориків стверджують, що по приході Рюрика до Новгорода там вже існувало певне державне утворення, владу якого Рюрик захопив. Після виникнення цієї теорії суперечки не вгасають, але більшість вчених схиляються до антинорманської теорії, базуючись на тому, що держава - продукт поступового процесу розвитку. Тому вважалося, що давньоруські держави стали результатом багатостолітнього процесу соціально-економічного розвитку східного слов’янства і наслідком глибоких внутрішніх змін, які відбувалися в східнослов’янському суспільстві в ІХ – Х століттях. Ця точка зору вважається більш коректною і науково доведеною.

У Радянському Союзі ідея норманізму піддавалась жорсткій критиці. Її було оголошено політично шкідливою. На думку радянських вчених нормани жодним чином не могли вплинути на розклад первіснообщинного ладу і зародження феодальнх відносин на слов’янських землях. Проте, не заперечували факт наявності норманських військових загонів, яких наймали князі, купців, які пересувались водними шляхами, про що свідчать різні археологічні знахідки.

Отже, було встановлено, що виникнення Давньоруської держави стало результатом багатовікового процесу соціально-економічного розвитку східного слов'янства і наслідком глибоких внутрішніх змін, що відбулися в східнослов'янському суспільстві в IX-X ст. В рамках цієї концепції не знаходилося місце для варягів-творців російської державності. Як вказував Б.Д. Греков, на сучасному рівні науки не можна вже говорити старими наївними поглядами про те, що держава можуть створити окремі люди в якийсь певний рік [3,12]. Все вищесказане дає змогу зрозуміти, що нормани могли відігравати важливу політичну роль, про що свідчить походження Рюрика і його династії, але не стали основним чинником державотворення, адже східні слов’яни вже мали свої протодержави до приходу Рюрика.

Але заперечувати вплив культури і деяких процесів державотворення норманських племен на слов’ян не можна.

Самі ж нормани називали руські землі Гардарикі, що в перекладі означає «країна міст». У скандинавських сагах і легендах є відомості про венедів і балтійських слов’ян. Одна з таких легенд розвповідає нам про похід відомого датського конунга Рагнара Лодброка на землі Гардарикі.

Рагнар Лодброк відомий своїми походами на Париж в 845 р. і неодноразовими походами в Англію та Ірландію. Точної дати походу Рагнара Лодброка до Гардарикі немає, але «Сага про Рагнара Лодброка», що була написана в кінці XIII, дає змогу нам припустити, що діяв конунг приблизно в 840-865 рр. до самої смерті. Зібравши невелке військо, Рагнар відправився до Гардарикі, де тодішнім конунгом був Дій. Після блискавичної перемоги Рагнар залишив свого сина Хвітсерка правити «країною міст», в той час як сам поплив до Західної Європи. Син вбитого конунга Дія Даско підняв повстання проти Хвітсерка і вбив його. Дізнавшись, про вбивство сина, Рагнар Лодброк знову зібрав військо для походу у Гардарикі. Рагнар залишив Даско у живих і зробив його своїм васалом. Після цього, на думку вчених, походи вікінгів на землі західної Європи припинились.

На сьогоднішній день суперечки щодо даної теми не згасають. Деякі вчені вважають, що в розвитку цієї теми немає жодного сенсу, адже самі концепції себе вичерпали. Інші ж кажуть, що це питання слід розглядати з використанням сучасних методів і джерел, тим паче, офіційні концепції мали під собою політичний характер, що не дозволяло об’єктивно розглянути питання.

Хоч дискусії і продовжуються, але жодна з теорій не заперечує присутність скандинавів на території східних слов’ян, про що свідчать різні археологічні знахідки. За деякими даними на території Східної Європи знайдено більше археологічних залишків норманських племен ніж на території Західної Європи. Були знайдені також залишки норманських поселень, але переважно торгових.

Література

1.Горский В. С. Философские идеи в культуре Киевской Руси ХІ – начала ХІІ века. – К., 1988

2.Греков Б. Д. Киевская Русь. – М., 1953. – С. 444.

3.Греков Б. Д. О роли варягов в истории Руси // Новое время. - 1947. - №30. – С. 12.

4.НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ З ВИВЧЕННЯ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ І ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ. Україна в Центрально-Східній Європі. — Вип. 16. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2016. — 327 с.