Педагогічні науки

Д.п.н., проф. Акімова О.В.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, Україна

технологічні підходи до формування творчого мислення студентІв Педагогічних університетів

Розвиток творчого мислення студентів вимагає технологічного забезпечення цього процесу. Для розробки власної технології нам необхідно було зробити аналіз тих технологій, що найбільш ефективно сприяють розвитку творчого мислення. При цьому ми виходили з такого розуміння навчальної технології: це цілісний алгоритм організації ефективного засвоєння знань, умінь і навичок, котрий характеризується оптимальною комбінацією основних навчальних компонентів (зміст, прийоми і методи, форми і засоби), і з урахуванням вимог наукової організації праці, збереження і зміцнення здоров’я суб’єктів навчання забезпечує досягнення запланованих навчально-виховних результатів [4, c. 75].

До основних ознак навчальної технології відносяться: постановка конкретних цілей, планування та організація їхнього виконання; використання системи раціональних способів у досягненні поставлених цілей навчання; система науково обґрунтованих дій активних учасників процесу навчання; взаємодія і цілісність трьох компонентів (організаційної форми, дидактичного процесу і кваліфікації вчителя); проектування навчального процесу і гарантований кінцевий результат; педагогічна система, яка підвищує ефективність навчання через використання відповідних засобів; системний метод організації процесу навчання і засвоєння знань через взаємодію технічних і людських ресурсів; алгоритмізація спільної діяльності вчителя та учнів [4, с. 73-74].

У педагогічній теорії та практиці існує значна кількість авторських технологій, але розглянемо декілька найважливіших для нашого дослідження.

Кредитно-модульна технологія навчання. Основою для обґрунтування цієї навчальної технології є два основних поняття: модуль і дидактичний кредит. Ми використали визначення цього поняття, яке наводить П. Сікорський. А саме, “модуль – це логічно завершена, системно впорядкована частина теоретичних знань і практичних вмінь із даної навчальної дисципліни, адаптованих до індивідуальних особливостей суб’єктів навчання, визначеним оптимальним часом на організацію їхнього засвоєння” [4, с. 26]. До специфічних принципів кредитно-модульної технології навчання П. Сікорський відносить такі: принципи гуманізації і гуманітаризації, демократизації, кредитності, модульності, індивідуалізації, диференціації, інтеграції [4, с. 61]. Отже, робить висновок П. Сікорський, кредитно-модульна технологія навчання – це цілісний алгоритм повного засвоєння знань та умінь майбутніми фахівцями за структурно-інтегрованими освітньо-професійними програмами в кредитних вимірах, свідомим самостійним вибором студентами навчальних дисциплін з метою прикладання максимальних інтелектуальних зусиль для їх вчасного засвоєння за модульним принципом, з дотриманням психолого-педагогічних та кібернетичних вимог до навчального процесу в межах модуля, навчальної дисципліни, міждисциплінарного курсу і ступеня підготовки [4, с. 84].

Особистісно-орієнтовані технології навчання. Головною ідеєю цього підходу є концентрація уваги педагога на цілісному розвитку людини, турбота про розвиток не тільки його інтелекту, громадянського почуття відповідальності, але й духовної особистості з емоційними, естетичними, творчими задатками і можливостями розвитку [2, с. 18].

Особистісно-орієнтоване розвивальне навчання (І. Якиманська). Особливого значення надається такому фактору розвитку, який в традиційній педагогіці, а також у розвивальних системах Л. Занкова, Д. Ельконіна і В. Давидова майже не враховувався, ігнорувався – суб’єктному досвіду життєдіяльності, набутому особистістю поза навчанням, в конкретних умовах сім’ї, соціокультурного оточення.

До особливостей технології слід віднести те, що освітній процес будується на навчальному діалозі викладача та студента, який спрямований на спільне конструювання програмної діяльності. При цьому обов’язково враховуються індивідуальна вибірковість студента до змісту, вигляду і форми навчального матеріалу, його мотивація, прагнення використати отримані знання самостійно, за власною ініціативою, в ситуаціях не заданих навчанням [3, с. 211].

Технологія проблемного навчання (М. Махмутов, Т. Кудрявцев, O. Матюшкін). Оскільки творче мислення розвивається в процесі вирішення педагогічних проблем і проблемних задач, для нашого дослідження є важливою технологія організації проблемних ситуацій. Відомо, що різні типи проблемних ситуацій створюють різні умови для розвитку мислення, тому ефективне керування пізнавальною діяльністю студентів в процесі організації проблемного навчання залежать від знання основних типів проблемних ситуацій і способів їх створення.

За основу ми взяли розроблені в педагогіці найбільш типові підходи до організації проблемних ситуацій (Т. Кудрявцев, М. Махмутов) та адаптували їх стосовно підготовки майбутнього вчителя.

1. Проблемна ситуація виникає при необхідності використовувати засвоєнні педагогічні знання в нестандартних практичних умовах. Така проблемно-навчальна ситуація у підготовці майбутнього вчителя використовувалася для того, щоб студенти навчилися застосовувати знання з педагогіки в практичній діяльності, а також для того, щоб при спробі використання наявних педагогічних знань для вирішення практичних педагогічних задач, вони зіштовхнулися з фактом їх недостатності.

2. Основою для створення проблемної ситуації може бути суперечність між теоретично обґрунтованим в педагогіці шляхом вирішення практичної задачі й неможливістю здійснити його на практиці.

3. Суперечність між практично досягнутим позитивним результатом виконання навчального педагогічного завдання і відсутністю у студентів знань для його теоретичного обґрунтування також може бути основою для створення проблемної ситуації.

4. Проблемна ситуація виникає у випадку усвідомлення студентами недостатності наявних знань для вирішення практичної педагогічної задачі.

На основі визначення типів проблемних ситуацій викладач може обрати способи і прийоми створення проблемних ситуацій. Формою реалізації того чи іншого способу є такі дидактичні прийоми, як постановка проблемного питання, завдання, проблемної задачі, демонстрація досліду, застосування поєднання слова і наочності.

М. Махмутов сформулював шість основних вимог до навчальної проблеми, з урахуванням яких можна створити найбільш ефективні типи проблемних ситуацій.

1. Навчальна проблема повинна логічно витікати не тільки з навчального матеріалу, але й з діяльності студента по аналізу фактів і явищ, що викликали проблемну ситуацію.

2. Навчальна проблема повинна відображати суперечливість інформації (безпосередньо у формулюванні питання, задачі або в навчальній ситуації).

3. Основним своїм змістом проблема повинна давати напрямок пізнавальному пошуку, вказувати напрямок шляхів її вирішення. Невідоме певними переходами повинно бути пов’язане з відомим знанням.

4. Проблеми повинні бути посильними, тобто не повинні бути занадто важкими для рішення, інакше вони не викличуть інтересу й студенти спробують просто обійти їх. Вони не повинні бути і занадто легкими: легкі проблеми швидко вирішуються і недостатньо активізують розумову діяльність студентів або зовсім не сприймаються як проблеми.

5. Мовне формулювання проблеми повинно містити слова, котрі визначають такі відомі студенту поняття, в яких містяться елементи, що мають зв’язок з невідомим у самій проблемі.

6. Проблемні питання, задачі і навчальні завдання, а також приклади, котрі наводяться викладачем при постановці проблем, повинні впливати на емоційний стан студента, зацікавити його в навчальному матеріалі, збуджувати до активної діяльності [1, с. 131-132].

У результаті проведеного аналізу проблеми технологізації сучасної освіти, ми дійшли висновку, що для теоретичного обґрунтування процесу розвитку творчого мислення студента необхідні технології, які можуть забезпечити особистий і професійний розвиток і саморозвиток особистості, професійну мобільність, оригінальність, гнучкість і продуктивність мислення, тому важливими для нашого дослідження є такі: технологія проблемного навчання, заснована на конструюванні знань, розвитку активності свідомості, самостійності студента, вихованні творчого підходу в професійній діяльності; особистісно-орієнтована технологія навчання, головною ідеєю якої є спрямованість на цілісний розвиток особистості, в тому числі на його інтелект; кредитно-модульна технологія, основними принципами якої є: принципи гуманізації, демократизації, модульності, індивідуалізації, диференціації, інтеграції.

Література

1. Махмутов М. И. Проблемное обучение : основные вопросы теории. / М. И. Махмутов. – М. : Педагогика, 1975. – 368 с.

2. Полат Е. С. Современные педагогические и информационные технологии в системе образования : учеб. пособие для студ. вузов / Е. С. Полат. – М. : Академия, 2007. – 368 с.

3. Селевко Г. К. Современные образовательные технологи : учеб. пособие / Г. К. Селевко. – М. : Нар. образование, 1998. – 256 с.

4. Сікорський П. І. Кредитно-модульна технологія навчання : навч. посібник / П. І. Сікорський. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.