Савчук Т. Л.

НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського

Навчання діалогічного мовлення на уроках англійської мови

Одним з цінних мовних навичок є говоріння. Багато в чому це пов'язано з закономірністю використовувати іноземну мову для інтернаціонального порозуміння, розвитку бізнесу, науки, туризму. При навчанні іноземних мов наголос робиться на навчання діалогічного спілкування. Іноземні мови, крім освітньої та виховної задач, мають додаткову задачу - комунікативну. Навички і вміння, які були придбані в процесі навчання, є способом для досягнення інших цілей: отримання сучасних знань через читання і усне спілкування.

Навчання комунікативної здатності управління діалогічним спілкуванням дуже впливає на розвиток складної і комплексної майстерності вести бесіду, використовуючи різні ініціативні і відповідні репліки у вигляді заперечення, доповнення, повторенні фраз і окремих слів за співбесідником, запитання, пояснення, уживання натяків, усіляких допоміжних слів і вигуків, повідомлення даних, запиту уточнюючих відомостей, а також є основою доповнення раніше освоєних новими ситуаціями. Особливості діалогу в значній мірі залежать від ступеня порозуміння співрозмовників, їх взаємин. Чималу вагомість має ступінь емоційного збудження при перемові. Шокований, здивований, зраділий, наполоханий, розсерджений чоловік балакає не так, як в спокійній ситуації, не тільки вживає інші інтонації, але часто уживає іншими слова, звороти.

Найбільш поширеною формою спілкування є діалог. Діалогічне мовлення постійно аргументована. Це означає, що ми повсякчас говоримо з певного мотиву, з якоюсь ціллю, яка визначається або зовнішніми, або внутрішніми стимулами. Діалог завжди звернений до слухача, адресований публіці. Це значить, що ми завжди говоримо з кимось, для кого-то, щоб виразити свою точку зору, ідею, поділитися помислами, переконати, обґрунтувати, підказати, запитати, запропонувати, проконсультувати, і т д. Інакше кажучи, мова мусить носити звернений характер. Мова завжди емоційно забарвлена, тому що мовець виражає свої думки, відчуття, ставлення до того, що він говорить. Мова постійно ситуативно обумовлена, так як вона проходить у певний час та певній обстановці. Головною рисою діалогічного мовлення є її еврістичність, тобто незапланованість, нестандартність, непередбачуваність, творче начало, ймовірний характер. Тому все, що робиться на діалогічному уроці, має розвивати здатність спілкування, незаученності висловлювань, до вміння здійснювати стратегію і тактику своєї мовної поведінки.

Необхідно зацікавити учнів. Для того, щоб з'явився якийсь мотив на заняттях треба створити мовну ситуацію. Мовні ситуації можуть бути реальними, умовними або проблемними. Для цього можна користуватися рольовими іграми на занятті англійської мови. В даний час рольові ігри широко використовуються в процесі навчання іноземним мовам, і мало хто ставить під сумнів їх необхідність.

Необхідно використовувати мовні кліше: - діалог етикетної характеру: вітати і відповідати на вітання, використовуючи відповідне звернення, обмін переконаннями, думками; вести розмову по телефону, формулювати ввічливе прохання і реагувати на прохання партнера; підтримувати діалог (дискутувати, обговорювати); робити і реагувати на компліменти; люб'язно договорюватися або не погоджуватися, використовуючи коротку відповідь; попереджати про небезпеку, перепрошувати; розпитувати про факти, явища та події, що відбулися.

Невід'ємним компонентом розвитку діалогічного мовлення є обстановка, на фоні якої розвивається перемова, - місце дії, час, середовище, предметні дії, взаємозв'язки учасників діалогу, що утворюються з особливостей їх ролей. Кожен з перерахованих чинників може стати складовою частиною умовно мовної ситуації тільки за тієї умови, якщо з ним пов'язані чіткі мовні реакції. Оскільки фундаментальною ланкою подібної обстановки є вчинок, дія а не особистість, суб’єкт який виконує це, дія, ролі учасників ситуації не мають цінного значення.

Для того щоб всі студенти мали якомога більше можливостей і часу на комунікацію іноземною мовою на занятті, треба: ширше проводити групові та парні режими роботи на уроці; створювати ігрові ситуації, де рівень мотивування доволі високий, хай і говорить одна людина, то інші не включені в суцільний режим роботи, а утілюють інші мовні дії: слухають, записують, виписують, допускають, замальовують і т.д .; при плануванні уроків зі значною часткою монологічного мовлення не забувати про установках на прослуховування для інших учнів групи.

Різні прийоми формування діалогічного мовлення мають позитивне значення в плані підготовки студентів вмінню вести вільну бесіду з пройденої теми в межах програмного матеріалу. В результаті значно підвищується ефективність уроку англійської мови, де все більшу кількість студентів втягується в активну мовну діяльність на занятті і поза ним, сприяє розвитку ініціативності, а також розвитку і вдосконалення їх умінь. Але найголовніше, що треба враховувати при організації діалогічного спілкування - це створення позитивного емоційного настрою до виконуваної учнями діяльності.

Література:

1. Вайсбруд М.Л. Использование учебно-речевых ситуаций при обучении устной речи на иностранном языке / Издательство Титул, 2001 C.81.

2. Жук Н. В., Тузова М. К., Ермакова Л. В. Ролевая игра как метод обучения иностранному языку в высшей школе [Текст] // Актуальные вопросы современной педагогики: материалы IV междунар. науч. конф. (г. Уфа, ноябрь 2013 г.). — Уфа: Лето, 2013. — С. 187-191.

3. Перкас С.В. Повторяемость и вариативность в процессе обучения диалогической речи // Иностранные языки в школе №3 1997. — C.21.

4. Соловова Е.Н. Методика обучения иностранным языкам / Издательство Астрель Москва, 2008. — C.177-178.