Присяжнюк А. М., Гаврилюк В. Ю.,

студентки НН ЮІ Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Науковий керівник: Толкачова І.А., к.ю.н., доцент

ВИБОРЧІ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ТА ФРАНЦІЇ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Розбудова правової, демократичної держави супроводжується зростанням ролі громадянського суспільства в безпосередньому визначенні змісту державно-владних впливів. Демократичність організації держави потребує не тільки формального проголошення публічної влади такою, що належить винятково народу, а й безпосередньої участі народу в практичному здійсненні цієї влади. Практика виробила різні форми здійснення безпосереднього народовладдя: мітинги, зібрання, революції. Проте найбільше визнання і поширення дістали вибори та референдуми.

На сьогодні, в Україні діє змішана виборча система, яка закріплена Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року [1].

Змішана виборча система являє собою поєдання двох виборчих систем: пропорційної та мажоритарної. У наш час більш ніж як у двадцяти країнах світу застосовується змішана виборча система. Найчастіше вона використовується тоді, коли в державі відбувається пошук та становлення нової виборчої системи.

Одним із найпоширеніших варіантів змішаної системи є рівне комбінування, що передбачає обрання половини депутатів мажоритарним шляхом, а іншої – пропорційним. У цій системі виборець одержує два голоси: один подає за одного із кандидатів, а другий – за один із партійних списків.

Запровадження змішаної виборчої системи має на меті ліквідацію недоліків мажоритарної та пропорційної систем з поєднанням їх переваг. Змішана виборча система сприяє укрупненню політичних партій або блоків, що забезпечує формування стійкого уряду, надає можливість збереження зв’язку між виборцями й обраними ними депутатами, дозволяє забезпечити водночас і представництво регіонів, і соціо-етнічних груп та партій.

Вибори народних депутатів України здійснюються на засадах пропорційної виборчої системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками від політичних партій та виборчих блоків. У розподілі депутатських мандатів беруть участь ті партії та виборчі блоки, виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів набрали не менше трьох відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Президент України обирається за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості (а при повторному голосуванні — відносної більшості).

Вибори депутатів місцевих рад здійснюються за пропорційною та мажоритарною виборчими системами. Депутати міських, районних у містах, районних, обласних рад, міської ради міста Києва обираються за пропорційною системою, тобто за виборчими списками від місцевих організацій політичних партій та виборчих блоків. Депутати сільських та селищних рад, а також сільські, селищні та міські голови обираються за мажоритарною системою відносної більшості [2].

Порівнюючи виборчі системи України і Франції, слід відмітити, що у Франції діє представницька демократія. Державні посадові особи в законодавчих та виконавчих органах обираються громадянами або призначаються виборними посадовими особами. Франція обирає на своєму національному рівні главу держави, тобто президента, і законодавчий орган. Президент обирається на п’ятирічний термін (раніше – на семирічний), безпосередньо громадянами [3].

Крім того, громадяни Франції обирають членів Національної Асамблеї, Сенату та різних місцевих органів влади. Також проводяться публічні вибори для деяких неполітичних посад, наприклад, для судів, які керують трудовим законодавством, обираються працівниками та роботодавцями, або судді, які керують справами щодо оренди сільськогосподарських земель.

Франція не має повноцінної двопартійної системи, тобто системи, в якій, хоч існує багато політичних партій, тільки дві партії мають відношення до динаміки влади. Проте, французька політика звичайно висвітлювала деякі тенденції, що характеризують двопартійну систему, в якій влада чергується між відносно стабільними коаліціями, кожна з яких очолювана великою партією: з однієї сторони – Соціалістична партія, з другої – релігійні партії та їхні попередники. Ця модель була провалена в 2017 році, коли жоден із цих партійців не досяг другого туру президентських виборів та новостворена партія En Marche! отримала як президентство, так і прийнятну більшість у Національній асамблеї.

Вибори проводяться згідно з правилами, встановленими в Конституції Франції, організаційних законах та виборчому кодексі. Голосування не є обов’язковим [3].

Отже, для знаходження шляхів удосконалення сучасної виборчої системи України досить важливо проаналізувати досвід інших країн у цій галузі. Звісно, виборчі системи України та Франції різняться між собою, але вони мають деякі спільні риси. Перш за все, обидві країни використовують на практиці мажоритарну виборчу систему. Україна – для виборів глави держави, а Франція – для формування складу уряду, парламенту та, безперечно, Президента Франції.

Література:

1. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листопада 2011 р. № 4061-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 10–11. – Ст. 73.

2. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

3. Конституція Французької Республіки (прийнята на референдумі 4 жовтня 1958 р.): станом на 30 серпня 2015 р.: пер. з фр. / укладач П. В. Романюк. – Х. : Право, 2015. – 68 с.