Мельничук І. С.,

студентка НН ЮІ Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Толкачова І. А.,

к.ю.н., доцент

Національний авіаційний університет, м. Київ, Україна

СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПАРЛАМЕНТУ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Британський парламент є найстарішим парламентом світу. Його створення датують XIII ст., коли на вимогу повсталих феодалів королем Іоанном Безземельним у 1215 р. була підписана Велика хартія вольностей. Вона покладала на монарха обов’язок створювати для встановлення податків загальну раду королівства.

Парламент Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії є вищим законодавчим органом у Сполученому Королівстві та Королівських заморських територіях. Його очолює Британський монарх, роль якого, здебільшого, церемоніальна, на практиці, завжди діє відповідно до порад прем’єр-міністра та інших міністрів, які, у свою чергу, підзвітні двом палатам Парламенту.

Парламент Великої Британії двопалатний. Він включає в себе верхню палату – Палату лордів і нижню – Палату громад. Палата лордів не обирається, вона включає до свого складу лордів духовних (вище духовенство англіканської церкви) й лордів світських. На сьогодні, лордами духовними є лише двадцять шість вищих єпископів і архієпископів. Ці двадцять шість чоловік завжди мають у своєму складі людей, що займають «п’ять великих кафедр», а саме: Архієпископа Кентерберійського, Архієпископа Йоркського, Єпископа Лондонського, Єпископа Даремського і Єпископа Вінчестерського. Решта лордів духовних – це найстаріші єпархіальні єпископи, згідно з черговістю рукопокладання [1, с. 321].

Усі лорди світські є членами перства. Раніше це були спадкові пери, що володіли титулами герцога, маркіза, графа, віконта або барона. Відповідно до Акту про Палату лордів 1999 року лише довічне перство (тобто, перство, що не спадкується) автоматично дає право його власнику засідати у Палаті лордів. Зі спадкових перів лише дев’яносто два – граф-маршалів і лорд обер-гофмейстерів та дев’яносто спадкових перів, що обираються всіма перами, зберігають свої місця у Палаті лордів [1, с. 396].

Палата громад складається з 650 парлементарів (коммонерів) і, навпаки, обирається демократично – одним виборчим округом відповідно до виборчої системи First-Past-the-Post. Коммонери обираються шляхом загальних, рівних, прямих, таємних виборів за мажоритарною системою відносної більшості строком на п’ять років.

Дві частини Парламенту відокремлені одна від одної; ніхто не може засідати одночасно у Палаті громад і Палаті лордів. Лорди Парламенту, за законом, не можуть голосувати на виборах членів Палати громад, крім того суверен, за звичаєм, не голосує на виборах, хоча для цього і немає законодавчого обмеження.

Кожна з двох палат Парламенту очолюється спікером. У Палаті лордів –лорд-канцлер, член кабінету міністрів, є спікером. Якщо цю посаду не зайнято, спікер може бути призначений Короною. Заступники спікера, які заміщають його у разі відсутності, також призначаються Короною.

Палата громад має право обирати свого власного спікера. Теоретично, для того щоб результати виборів набрали чинності, необхідна згода суверена, але, відповідно до сучасного звичаю воно гарантовано. Спікера може заміщати один з трьох заступників, які відомі як голова, перший заступник голови та другий заступник голови.

В цілому, вплив лорда-канцлера як спікера на палату серйозно обмежено, у той час як, влада спікера Палати громад над палатою значна. Рішення про порушення порядку роботи і покарання некерованих членів палати ухвалюються всім складом палати у Верхній Палаті та одноосібно спікером у Нижній Палаті. У Палаті лордів виступи адресуються до усієї палати, а у Палаті громад виступи адресуються лише спікеру.

Обидві палати можуть вирішувати питання усним голосуванням, члени Парламенту вигукують «Так» або «Ні» (у Палаті громад), або «Згодний» чи «Не згодний» (у Палаті лордів), і головуючий оголошує підсумок голосування. Цей підсумок, оголошений лордом-канцлером або спікером, може бути оскарженим, у цьому випадку необхідне голосування з підрахунком голосів (відоме як роздільне голосування). При роздільному голосуванні у кожній з палат члени парламенту виходять до одного з двох холів, розташованих поряд з палатою, при цьому їх імена записуються клерками, а їх голоси підраховуються, коли вони повертаються з холів назад до палати. Спікер Палати громад залишається нейтральним і голосує лише у випадку нічийного підсумку голосування. Лорд-канцлер голосує разом з рештою лордів [2, с. 295].

Отже, на сьогодні, парламент є необхідним елементом державної влади в будь-якій країні, адже на нього покладений ряд таких важливих функцій, як представницька, законодавча, контрольна, установча. Саме початок формування цієї гілки влади у більшості країнах поклав парламент Великої Британії. Його часто в народі називають «матір’ю всіх парламентів», оскільки, законодавчі органи багатьох країн, а особливо країн-членів Британської Співдружності створені за його зразком. Британський парламент, маючи глибокі історичні корені, відрізняється від інших парламентів і є особливим у своєму роді.

Література:

1. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

2. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн : академ. курс : підручник / В. М. Шаповал. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 464 с.