ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

Бобилєв Олександр Олександрович

Науковий керівник : к. е. н., доц. Гришко Н.Є.

КрНУ ім. Михайла Остроградського

На сьогодні державне регулювання є важливим конституційним елементом ринку, що необхідний самому бізнесу, особливо в умовах реформування української економіки, яка характеризується: високим ступенем зносу основних фондів, слабким розвитком машинобудування, підвищеною трудомісткістю; малоефективним механізмом перерозподілу ресурсів, що обмежує розвиток конкуренції; нестабільною грошовою одиницею; недостатньою інвестиційною активністю; монополізмом, корупцією, тіньовою економікою, бюрократизацією системи управління, відсутністю чіткої та зрозумілої соціально-економічної перспективи.

Недостатньо ефективна промислова політика, яка вбачається у слабкій структурованості цілей, недостатній кількості заходів прямої та непрямої підтримки інноваційної діяльності, невтручанні державного управління у розв’язання нагальних проблем виробництва, призвела до того, що частка промислових підприємств, де впроваджувалися інновації, постійно знижується або принаймні залишається нарівні минулого року. Так, у таблиці 1 відображено динаміку показників інноваційно - інвестиційної діяльності України за 2008 – 2014 роки.

Аналізуючи дані про динаміку показників інноваційно-інвестиційної діяльності України за 2008 – 2014 роки, звернемо увагу на непропорційне співвідношення, яке можна спостерігати, порівнюючи два показники: «залучені прямі іноземні інвестиції» та «питома вага підприємств, що впроваджують інновації». За 2008–2014 рр. інвестиції збільшилися майже в 6 разів, а питома вага підприємств – усього на 15 %, причому це зростання має хвилеподібний характер, для якого за аналізований період характерні спади та підйоми.

Таблиця 1

Динаміка показників інноваційно-інвестиційної діяльності України за 2008 – 2014 роки

Показники

2008 р.

2009 р.

2010

р.

2011

р.

2012

р.

2013

р.

2014

р.

Питома вага підпр., що впроваджували інновації (%)

10,0

8,2

10,0

11,5

10,8

10,7

11,5

Питома вага реалізованої

інноваційної

продукції в

обсязі промислової (%)

5,8

6,5

6,7

5,9

4,8

3,8

Освоєно інноваційні види продукції (найменувань)

3978

3152

2408

2526

2446

2685

2408

з них нові види техніки

769

657

786

881

758

641

663

Упроваджено нові технологічні процеси

1727

1808

1145

1419

1647

1893

2043

у т. ч. маловідходні, ресурсозберігаючі

645

690

424

634

680

753

479

Витрати на виконання наукових та науково- технічних робіт, (млн грн)

3538,4

4386,3

5164,4

6149,2

8024,8

7822,2

8995,0

з них: за рахунок держбюджету

2017,4

2815,4

3909,8

3398,6

3704,3

Прямі іноземні інвестиції в Україну (млн дол.)

6794,4

9047,0

16890,0

21607,3

29542,7

35616,4

40053,0

Прямі іноземні інвестиції

з України (млн дол.)

166,0

198,6

219,5

243,3

6196,6

6203,1

6226,3

Такі дані спостереження можуть говорити про той факт, що закордонні інвестори не зацікавлені у розвитку інноваційної активності вітчизняних підприємств, зважаючи, що цей процес є довготривалим та має значний ступінь ризику, у якому держава не виступає гарантом паритетних умов між замовником та виконавцем, а також, що інвестиції спрямовуються в низькі технологічні уклади, що звісно дає прибутки в короткостроковій перспективі, але кардинальним чином не впливає на структурні зміни в економіці та не сприяє побудові інноваційної моделі розвитку держави.

Діаграма 1

Структура експорту та імпорту інвестицій в Україні

Якщо більш детально проаналізувати дані про експорт та імпорт інвестицій, то стане зрозумілим ще одна вагома причина неспрямування інвестицій у розвиток інноваційного підприємництва. Вона полягає у не фінансуванні інноваційних проектів, а реалізації тих чи інших схем управління власністю та мінімізації податків власниками капіталу шляхом виведення його з України в офшорні зони Кіпру та перенаправлення його знову в Україну вже у вигляді офіційних інвестицій, використовуючи переваги, надані українським законодавством. Так, у 2012, 2013 та 2014 роках прямі іноземні інвестиції з України в країни світу становили 6223,3, 6871,1, та 7153,2 млн дол. відповідно, а найвагоміша частка направлених коштів у розрізі країн саме у Кіпр – 92,9%, 92,3% та 91,50% відповідно.

Якщо поглянути на обернену динаміку, то саме Кіпр є найбільшим вкладником іноземних інвестицій в Україну, його частка у 2012 р. становила 21,5 %, що у грошовому вимірі дорівнює 8593,2 млн дол., 22,2 % у 2013 році, що відповідає сумі у 9914,6 млн дол., та 23,10% у 2014 році, що у грошовому вимірі становить 11253,4 млн дол.

Не сприяє ситуації і розподіл бюджетних коштів на фінансування наукових, науково-технічних та інноваційних проектів, який спирається переважно на позиції міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади, що створює умови для безконтрольного розпорошення бюджетних коштів. Так, витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт за рахунок держбюджету становили у 2014 р. 41,2 % загальних витрат, при тому, що раціональне забезпечення фінансовими ресурсами є одним із головних чинників активізації та підвищення ефективності інноваційної діяльності в державі, про що говорять опитування, проведені статистичними органами, результатами яких встановлено, що 50,9 % обстежених із цією метою підприємств указують на нестачу фінансової підтримки з боку держави, а 81,7 % – на нестачу власних коштів.

Неефективне державне регулювання, беззаперечно, має негативний вплив на здійснення інноваційних процесів у країні. Інновації та їх упровадження потребують сприятливого інституціонального клімату, що може бути створений тільки на основі цілеспрямованої державної інноваційної політики. Разом із тим потрібно відзначити, що державна влада в період становлення ринкової економіки вразлива перед корупцією та лобізмом, що вкрай ускладнює та уповільнює інноваційні процеси в країні.

Література

1. Мазур І.М., Кривицька О.Р. Інноваційна економіка / Навчальний посібник / І.М. Мазур, О.Р. Кривицька – К.: Центр навчальної літератури, 2013. –

С.12-16.

2. Кірдіна О.Г., Волкова О.І. Інноваційний розвиток промисловості України

/ Монографія / О.Г. Кірдіна, О.І. Волкова – К.: Наука і освіта, 2009. –

С.28-34.

3. Давидович І. Є., Голуб Ю.Ю. Інноваційна діяльність підприємств як головна вимога сучасності [Електронний ресурс] / І. Є. Давидович, Ю.Ю. Голуб – К.: ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», 2012. – Режим доступу: ukrstat.gov.ua.