Экономические науки/ 3.Финансовые отношения.

К.е.н., доц. Нікітішин А.О., Гороховська Ю.І., Чигрин В.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТОКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

Постановка проблеми. Однією із основних передумов забезпечення стабільності економіки на сучасному етапі розвитку України є ефективне функціонування податкової системи. На сьогодні система, реалізації податкової політики, акумулює в собі інтереси різних соціальних груп. В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієї економіки – підприємства. У країнах із розвиненою економікою найбільшу питому вагу у складі податкових надходжень до державного бюджету складає податок на прибуток підприємств. Питання збільшення дохідної частини бюджету від надходжень податків на прибуток підприємств із збереженням принципу стимулювання підприємництва є досить актуальним.

Аналіз досліджень і публікацій. Питання реформування вітчизняної податкової системи щодо розподілу податків між місцевими та Державним бюджетами докладно розглянуто в працях Ю. Ганущака, Т. Крушельницкої, С. Лекаря, І. Луніної, Ц. Огня, Л. Олійник, О. Мелень, О. Матвєєва та ін. Слід зазначити, що праці українських науковців переважно присвячені або удосконаленню механізмів обов’язкових платежів, які зараховуються до державного бюджету, або вертикальному чи горизонтальному перерозподілу дохідних джерел між центральним та регіональним рівнями бюджетів. Але на сьогодні, в цій сфері недостатньо досліджено питання щодо створення чіткої системи правил розчеплення податку на прибуток, які б були спрямованні на максимізацію ефективності податку на прибуток підприємств.

Метою даної статті є дослідження та аналіз ефективного розподілу між державним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування податку на прибуток в Україні.

Виклад основного матеріалу. Основним джерелом відтворення підприємства в сучасних умовах є прибуток. Для забезпечення ефективного зростання економіки необхідно максимізувати його обсяги в розпорядженні підприємств. Податок на прибуток підприємств є одним з основних бюджетоутворюючих податків. Надмірне податкове навантаження мотивує платників шукати правомірні способи оптимізації оподаткування, збільшує грошові обороти тіньового сектору та посилює тенденції корупційних проявів тощо [3, c. 108].

Податок на прибуток підприємств відіграє велику роль у фінансовому регулюванні економіки. З другого кварталу 2011 року головним документом, що регулює податок на прибуток, став ПКУ, у якому оподаткуванню прибутку підприємств присвячено окремий розділ ІІІ [5].

Останнім часом чітко спостерігається тенденція до зниження базової ставки. Так, на початку 2000-х років у ЄС середній розмір податку на прибуток становив у середньому 30-40 %. А вже наприкінці 2000-х років зменшився до 25 %. Динаміку зменшення ставки податку на прибуток підприємств можна розглянути на рис. 1.

Рис.1. Динаміка ставки податку на прибуток підприємств протягом 2011-2015 рр.

Так ми можемо спостерігати, що тенденція до зниження зупинилась на 2015 році. Законом України від 19.12.2013 №317 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» було передбачено, що у 2015 році ставка податку на прибуток становитиме 17%, а в 2016 р. – 16%. Однак, дані зміни поки що не відбулись.

Податок на прибуток підприємств сплачують суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду [5].

Рис. 2. Динаміка обсягу надходжень від податку на прибуток підприємств до Державного та Зведеного бюджету України за 2010-2017 рр.

Податок на прибуток посідав друге місце після ПДВ за значущістю у доходах Державного бюджету України, а у 2014 році зайняв аж четверте. Це пов’язано з тим, що надходження від податку на прибуток значно зменшились у 2014 році, порівняно з попередніми роками. На рис. 2 зображено динаміку надходжень податку на прибуток підприємств до Державного та Зведеного бюджету України за 2010-2017 рр. [4].

У 2014 році ми спостерігаємо значне зменшення надходжень від податку на підприємства на 14,8 млрд. грн., порівняно з минулим роком. Найбільшу питому вагу 58,9% в загальних нарахуваннях 2014 року займають підприємства, найменшу – 1,8% банки. Однак у 2014 році надійшло до бюджету податкових надходжень 367,5 млрд. грн., що на 13,6 млрд. грн. більше ніж у 2013 р. Одним із чинників таких змін у податкових надходженнях є девальвація гривні та коливання курсу долара США по відношенню до національної валюти. Банки встановили зависокі відсоткові ставки і становище українського підприємництва знову опинилось у кризовому стані. До того ж, відбулась мілітаризація економіки України. Таким чином, обсяг надходжень до державного бюджету зменшився. За допомогою трендового аналізу моделювання на основі показників, можна зробити висновок, що в наступних періодах, а саме 2015-2017 році, обсяг надходжень від податку на прибуток, зменшиться та буде поступово втрачати свою значущість на рівні державного бюджету.

Варто зазначити важливість надходжень до бюджетів місцевого рівня податку на прибуток підприємств. Надходження до бюджету місцевих рівнів зображено на рис. 3.

Рис. 3. Динаміка обсягу надходжень від податку на прибуток підприємств до бюджетів місцевих рівнів за 2010-2014 рр.

Найбільше надходжень від податку на прибуток підприємств до бюджетів місцевих рівнів було у 2013 році. У 2014 році спостерігається різке падіння податкових надходжень на 415 млн. грн.

Система фінансового забезпечення місцевого самоврядування потребує реформування. У наш час відбувається децентралізація влади і проголошена автономія органів місцевого самоврядування має бути підкріплена відповідними правами щодо стягнення на власній території податків та зборів в обсягах, достатніх для задоволення потреб місцевого розвитку. Щодо податку на прибуток підприємств то він у 2014 році займає 4-те місце серед податкових надходжень до бюджету, після ПДВ, ПДФО та акцизного податку його частка у 2014 році скала приблизно 8%, в 2013 – 16%, а в 2011 році - 17%.

Адміністрування цього податку на державному рівні пов’язане із труднощами на етапі планування чи мобілізації, складність управління зумовлена необхідністю постійного контролю для забезпечення своєчасної та повної мобілізації коштів до бюджету, легкістю приховання джерела оподаткування (особливо на сучасному етапі), неточністю прогнозів. В умовах стагнації та розвитку кризових явищ в економіці країни все більшої гостроти набуває проблема ресурсного забезпечення насамперед місцевих бюджетів. Вирішення проблеми зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів необхідно розпочати з модернізації системи адміністрування податків на прибуток і трансформації механізмів їх розподілу не тільки між державним та місцевими бюджетами, а й в межах бюджетів місцевого самоврядування [4, с. 4].

Тому, більш доцільним видається стягнення податку на прибуток підприємств не до державного бюджету, а до місцевих та обласного бюджету через розщеплення. Така пропозиція обумовлена низькою ефективністю існуючої сьогодні практики адміністрування податку на прибуток підприємств як загальнодержавного податку.

На нашу думку, такі серйозні проблеми, як унеможливлення постійного державного контролю для забезпечення своєчасної та повної мобілізації коштів до бюджету й запобігання прихованню джерела оподаткування, ефективніше вирішуватимуться на місцевому рівні, де наявні всі необхідні інструменти управління. У межах області створено бази даних платників податків, що зменшує ймовірність приховання джерел оподаткування. Сфера діяльності Державної фіскальної адміністрації області охоплює широке коло питань щодо адміністрування податку на прибуток підприємств: визначення платників податку, порядку їх реєстрації та обліку; установлення загального порядку визначення податкового зобов’язання та особливостей оподаткування окремих видів діяльності; ведення податкового обліку, контроль над правильністю складання та своєчасністю подання податкових декларацій, дотриманням терміновості сплати податку, систематизація та оприлюднення всіх чинних нормативних документів, що регулюють оподаткування податком на прибуток; надання податкових роз’яснень.

Подібна система працює в Японії. Корпоративний податок збирають із чистого прибутку компанії. Національна ставка його становить 33,48%, префектурна - 5% від національної (1,67% від прибутку), і муніципальна - 12,3% від національної (4,12% від прибутку). Організації, статутний фонд яких є меншим, ніж 8 млн. йєн ($ 68 тис.), обкладають податком за ставкою 27%. Окрім того, юридичні особи в Японії додатково сплачують ще три види податків до місцевих бюджетів: підприємницький, муніципальний та зрівняльний. Підприємницький податок вираховується з прибутку і залежить від префектури. На нашу думку, першим кроком у зміцненні фінансової бази місцевого самоврядування може стати не введення нових податків і збільшення податкового тягаря, а вдосконалення структури місцевих бюджетів шляхом включення до неї податку на прибуток підприємств. Доцільно буде переглянути розподіл податку на прибуток підприємств між державним та місцевим бюджетами, а саме щоб частка податку залишеного на місцях складала не менше 20%, та коливалося в залежності розвиненості регіону, тобто чим нестабільніша економічна ситуація в регіоні, тим більша частка залишатиметься в місцевих бюджетах для часткового вирівнювання дисбалансів. В подальшому пропонується збільшити до 25%. За таких умов збільшуватиметься їх зацікавленість у розвитку виробництва свого регіону.

Таким чином, податок на прибуток відновить свою важливість. В подальшому з підвищенням рівня адміністрування податку на прибуток, буде знижуватися частка розподілу, але темп зниження буде меншим за темпи зростання надходжень від податку. Це безпосередньо буде мотивувати регіони навіть після досягнення певної мети, та буде підвищувати роль податку на прибуток підприємств, а також сприятиме створенню нових виробництв, що поведе за собою стрімкіше наповнення як місцевих так і державного бюджетів.

Список використаних джерел:

1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] / Режим доступу до док. : http://www.ukrstat.gov.ua.

2. Литвиненко Є.О. Податкове стимулювання інвестиційної діяльності промислових підприємств // Фінанси України. – 2004. - № 11. – С. 33-39.

3. Мелень О. В. Актуальні питання оподаткування прибутку / О. В. Мелень, С. В. Лукаш // Вісник Національного технічного університету "ХПІ". Сер. : Технічний прогрес та ефективність виробництва. - 2013. - № 67. - С. 107-111.

4. Матвєєва О. Ю. Шляхи розширення фінансової бази місцевого самоврядування в умовах децентралізації управління / О. Ю. Матвєєва // Зб. наук. пр. «Державне управління та місцеве самоврядування». – Вип. 2(5) – 2010. – С. 1–6.

5. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

6. Світ податків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vgolos.com.ua/articles/svit_podatkiv_101789.html?print