Бертман Тетяна Ігорівна, к.е.н., доцент Шлапак Оксана Анатоліївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

м. Вінниця

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЦІНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

В сучасних умовах ціна виступає найвагомішим економічним чинником, що характеризує діяльність підприємства, формує та визначає прибутковість і, відповідно, його життєздатність і фінансову стабільність. Крім цього, ціна є достатньо гнучким інструментом і може змінюватися досить швидко. Дієвість ціни та ефект від її використання часто проявляється не повною мірою, навіть, якщо чітко відпрацьовані усі механізми виявлення впливу різних чинників на її рівень.

Дослідження чинників сучасного ціноутворення враховує особливості процесу формування цін, визначає вплив різних ціноутворюючих факторів, обумовлює роль суб'єктів ринку та їх вагомість в обгунтуванні цінових характеристик продукції. Тому можна зауважити, що питання ціноутворення та їх управління набуває актуальності особливо в період економічної кризи та нестабільної ситуації в країні.

Значний внесок у методологію дослідження питання управління цінами здійснили вітчизняні дослідники Босак І. П. [1], Вдовенко Н. М. [2], Дудяк Р. П. [3], Лабурцева О. І. [4], Литвиненко М. В. [5], Тимошик В. Ю. [6] та інші. Проте, не зважаючи на значні дослідження науковців за даною тематикою це питання потребує подальшого аналізу та розвитку в маркетинговій діяльності сучасних підприємств.

Одним із головних компонентів системи маркетингу є ціна. Тимошик В. Ю. вважає, що під найменуванням «ціна» існує безліч її видів, що різняться між собою призначенням, галуззю застосування, способом формування, тому дати загальне, єдине визначення поняттю «ціна» складно. Ринок і ціна - категорії, які обумовлені товарним виробництвом. При цьому первинним є ринок. Це пояснюється тим, що при товарному виробництві економічні відносини проявляються головним чином через ринок [6, с. 121]. Доцільно було б погодитись з цим твердженням, адже саме ринок є основною формою прояву товарно-грошових відносин та вартісних категорій. Важливу роль в ринковому господарстві відіграє саме закон вартості, що реалізується за допомогою механізму ціноутворення, збалансованості попиту й пропозиції. Він являє собою один із регуляторів суспільного виробництва, що допомагає «переливу» ресурсів з одного сектора економіки до іншого, а також всередині окремих секторів під дією товарно-грошових відносин.

Як відомо, усі чинники маркетингового середовища залежно від можливостей підприємства контролювати та впливати на їхню дію при формуванні ціни поділяють на контрольовані (внутрішні) і неконтрольовані (зовнішні).

До контрольованих чинників належать: технічний стан виробництва, впровадження на підприємстві інновацій, якісні характеристики продукції, запланований у ціні рівень прибутку, корпоративна культура підприємства тощо. Також, зважаючи на сучасний розвиток виробництва, до цього переліку можна додати імідж та креативність та оригінальність підприємства. Зовнішні чинники, тобто чинники макроекономічного рівня, не залежать від діяльності підприємства (стабільність в країні; забезпеченість основними видами ресурсів; ринкове середовище; учасники каналів товаропросування; ступінь державного регулювання; вдосконалення податкового законодавства; зовнішня економічна політика держав). На даний час в Україні серед неконтрольованих чинників неабиякого значення набуває воєнний стан

Під впливом контрольованих і неконтрольованих чинників визначається рівень ціни на продукцію, залежно від якого підприємство може мати прибуток або нести збитки. Успіх або невдача підприємства значно залежать від того, на- скільки добре воно керує контрольованими чинниками і враховує вплив неконтро- льованих у процесі встановлення ціни на продукцію і реалізації її на ринку.

Важливий регулюючий чинник ціноутворення – державна політика, яка впливає на встановлення ціни продукції як у внутрішній, так і в зовнішній торгівлі. Дана політика полягає в тому, щоб держава контролювала ріст цін та запобігала надмірному відсотку надбавки, що впливає на прибутковість виробників. Але при цьому держава повинна захищати вітчизняних товаровиробників, створюючи такі умови праці, які б призвели до беззбитковості підприємств, надавати їм пільги по відношенню до закордонних, які транспортують дешевшу продукцію. В такому випадку слід піднімати мито та інші транспортні збори на товари, які в достатній кількості виготовляються вітчизняними виробниками, звичайно, в розумних межах, щоб захистити українські підприємства, та сприяти стимулюванню державних товаровиробників.

Державний влив на ціни та тарифи в економічно розвинутих країнах здійснюється переважно неадміністративними ринковими методами. Це – квотування, ліцензування, внутрішньо- та зовнішньоторгілельні обмеження. У кризові періоди – це єдино діючий метод і спосіб стабілізації економічної ситуації, що періодично і регулярно підтверджується, зокрема, вітчизняним досвідом. Україні потрібно запозичувати досвід розвинутих країн Західної Європи, які постійно проводять політику підтримки цін і доходів товаровиробників відстаючих галузей. Таким чином вони гарантують продовольчу безпеку і вирішують питання соціального захисту населення.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, вважаємо за можливе стверджувати, що встановлення ціни є найважливішим моментом в процесі реалізації продукції, оскільки від її величини, в більшій мірі, залежить попит, а отже і обсяг продажу. Підприємства повинні структурувати чинники ціноутворення і виокремлювати найважливіші, на основі яких потрібно приймати цінові рішення. На практиці розглянуті чинники часто виступають як відповідні обмеження для підприємства, з якими воно стикається в процесі реалізації продукції. Контроль та аналіз даних чинників дає змогу підприємству належно реагувати на їх дію, легко пристосовуватися до змін свого положення на ринку і в процесі адаптації виявляти відповідне ставлення до негативного впливу чинників, коригуючи рівень ціни. У зв’язку з цим сучасний механізм управління цінами повинен бути обґрунтованим і добре вивіреним з точки зору потенційних виробничих можливостей підприємницької структури та споживчого попиту на продукцію, сформувати комунікаційний комплекс, щоб переконати цільових споживачів купувати товари за визначеним рівнем цін тощо.

Список використаних джерел

1. Босак І. П. Ринкові чинники формування та механізми управління цінами [Електронний ресурс] / І. П. Босак //Наукові записки [Української академії друкарства]. - 2011. - № 2. - С. 149-152. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nz_2011_2_23.pdf

2. Вдовенко Н. М. Науково-теоретичне обґрунтування методологічних аспектів формування та прогнозування ціни на ринку[Електронний ресурс] / Н. М. Вдовенко. // Економіка. Управління. Інновації. - 2011. - № 2. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/eui_2011_2_8.pdf

3. Дудяк Р. П. Сучасна маркетингова цінова політика та проблеми ціноутворення у діяльності підприємств України[Електронний ресурс] / Р. Дудяк, С. Бугіль, Я. Карпова // Вісник Львівського національного аграрного університету. Сер : Економіка АПК. - 2013. - № 20(1). - С. 361-367. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vlnau_econ_2013_20(1)__62.pdf

4. Лабурцева О. І. Інноваційні підходи до управління цінами в рамках товарного асортименту [Електронний ресурс] / О. І.Лабурцева // Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2011. - № 2. - С. 27-36. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Mimi_2011_2_4.pdf

5. Литвиненко М. В. Аналіз сутності поняття "цінова політика" [Електронний ресурс] / М. В. Литвиненко // Управління розвитком. - 2014. - № 13. - С. 51-54. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Uproz_2014_13_23.pdf

6. Тимошик В. Ю. Формування ціни на підприємстві в умовах сучасного ринку [Електронний ресурс] / В. Ю. Тимошик //Сталий розвиток економіки. - 2013. - № 4. - С. 121-124. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/sre_2013_4_28.pdf