История /2. Общая история.

К.і.н Жиряков О. Ю., Анашкіна В.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Релігійна політика Іспанської імперії у колоніях

Історію Іспанської імперії, чи йде мова про її економічну, соціальну або політичну структуру, про її культуру і ідеологію, неможливо уявити собі без згадування у відриві, без всевладної інквізиції (створеної у 1569 році Філіппом II), та «духу» католицизму [1, 8].

Духовна та церковна історія «золотого віку» в Іспанській імперії має ту особливу рису, що її пройшла Реформація. Єдиним правдоподібним поясненням може слугувати той факт, що мультикультурний характер іспанського суспільства відволікав його увагу від проблем самої церкви, направляючи всю енергію на конфронтацію з іудаїзмом та ісламом. Зв'язку з цим виникає питання про значення інквізиції. Інквізиція не тільки тероризувала представників культурних та релігійних меншин, а й придушувала духовну свободу іспанського суспільства в цілому, справляла надто негативний вплив на літературу, мистецтво і науку, ізолювала Іспанію від інших європейських країн [3, 11-12].

"Святі і грішники» - у цих протилежних за змістом, але доповнюючи один одного термінах можна визначити характерні риси релігійності іспанців в XVII столітті. Католицька віра здається невіддільною від іспанської душі, але її щирість і навіть проява релігійного запалу поєднуються з формою вираження і існування, яка, здається, заперечує моральні цінності, пов'язані з християнством. [6, 42].

Релігійний фактор вважався дуже важливим під час завоювань та приєднання нових територій, тому організовувались місіонерські місії з ціллю обернути туземне населення та іновірців у християнство.

Потрібно виділити два основних направлення де працювали місіонери та інквізиція, це Філіппіни та Латинська Америка. Вони мали, як спільні так і різні риси. Серед спільного - проблема спілкування (священики не знали місцевої мови), незнання місцевих традицій, що сприймалися за «єретичні дії» (наприклад носіння ритуальних масок у індійців). Різне – на Філіппінах населення легше оберталося (не дивлячись на перепони, щорічно хрестилися сотні тисяч філіппінців), на відміну від Латинської Америки [4, 331].

К кінцю іспанського колоніального правління на у колоніях можна було зустріти християнство двох родів: релігію іспанського духовенства і незначного числа колоністів іспанського походження; і «народний католицизм», який різко відрізнявся від попередніх категорій як по расової приналежності, так і за мовою [4, 333].

Після виходу в 1516 році у світ праці Томаса Мора «Утопія», багато хто хотів би втілити її у життя, але єдиними хто досяг хоча би якихось результатів, були єзуїти у Латинській Америці, на противагу Лас Казасу і єпископу Мичоакана Васко де Кірога [5]. В 1610 році, єзуїти створили свою першу постійну місіонерську базу в провінції Гуайра. Отець Мачета і Катальді, створили першу редукцію, резервацію індіанців, в яку не було доступу стороннім. Експеримент мав величезний успіх. Єзуїти організували кожну громаду у вигляді ретельно спроектованого табору, круглого за формою (з міркувань оборони), суспільне життя якого концентрувалася в церкві, розташованій в центрі. Община була повністю економічно самостійною і добре озброєної проти постійних нападів ворожих туземців. Ніяких контактів з європейців не дозволялося, схема працювала і залишалася більш-менш життєздатною протягом майже двох століть [2, 61].

У 1691 році, коли Антоніус Сепп, тірольський священик, приїхав в Буенос-Айрес, щоб приєднатися до редукцій, у містах гуарані було 698300 корів, 44200 биків, 400 телят, 240000 овець, 28200 коней, 45600 кобил, 770 молодих кобил, 700 молодих лошат, 200 мулів, 8000 ослів, 150 жеребців і 343 свиней. [2, 70]. Що свідчить про продуману економічну політику.

Проти редукцій діяли групи бандейрантес, що складалися з португальців, індійців та чорних рабів. Вони нападали на місії єзуїтів, отці Божиї вирішили не смиренно підставляти іншу щоку, а дати відсіч. Вони сформували та тренували військові загони індійців. К середині сімнадцятого століття єзуїти створили єдину справжню армію у всій трансатлантичній імперії. К 1647 її чисельність досягла семи тисяч чоловік. В цілому між 1637-1745 роками поки існували редукції, армія гуарані не менше ніж 50 разів виходила на поле бою, на стороні короля Іспанії. В 1697 році озброєний загін, з двох тисяч чоловік, вибив французів із Буенос-Айреса [4, 391].

В північній Америці єзуїти та францисканці майже у кожному з поселень індійців побудували церкви, та відлучали їх вести кочовий спосіб життя.[4. 392].

Отож іспанці проводили завоювання нових земель не тільки через військове втручання, але й через культурне й релігійне включення завойованого населення в орбіту іспанського суспільства, та формуючи відношення до того чи іншого явища через призму католицизму. Це добре видно по тому, що зараз 40% католиків проживають у Латинській Америці.

Література:

1. Григулевич И.Р. Католицизм и свободомыслие в Латинской Америке в XVI-XX вв./ Иосиф Руамульдович.- М.: Наука, 1980.- 297 с.

2. Григулевич И.Р. Крести меч. Католическая церковь в Испанской Америке XVI-XVIII в.в. / Иосиф Руамульдович .- М.: Наука, 1977.- 298 с.

3. Дефурно М. Жизнь Испании Золотого века / Марселен Дефурно.-М.: Молодая Гвардия Палимсест, 2004. -344 с.

4. Кеймен Г. Испания: Дорога к Империи / Генри Кеймен.- М.: Хранитель, 2007.- 764 с.

5. Інтернет ресурс - Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/hist_dic/12114