Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К. пед. н. Пододіменко І. І.

Хмельницький національний університет, Україна

Іншомовна педагогічна освіта Республіки Польща в умовах інтенсифікації глобалізаційних та інтеграційних процесів

Питання іншомовної педагогічної освіти з огляду на кардинальні зміни мовної та освітньої політики в умовах інтенсифікації глобалізаційних та інтеграційних процесів є надзвичайно актуальним та нагальним для вирішення як для України, так і для країн Європи та світу. Загальноєвропейські тенденції розвитку, інтеграції та уніфікації форм, змісту та рівнів мовної освіти останніх років суттєво впливають на зміст, форми, методи та засоби професійної іншомовної педагогічної освіти. Реформування вітчизняної системи професійної підготовки викладачів іноземних мов, узгодження освітньо-кваліфікаційних рівнів із вимогами європейських стандартів детермінує необхідність розробки нових освітніх стандартів, які б надали майбутнім педагогічним працівникам можливість успішно адаптуватися в умовах багатонаціонального і полікультурного простору.

У цьому контексті вагомими є досягнення Республіки Польща, яка за порівняно короткий час стала членом Європейського Союзу, що позитивно вплинуло на її соціально-економічний розвиток, визначило стратегічні напрями реформування систем вищої освіти та сприяло розробці національних стратегій підготовки педагогічних працівників. Екстраполяція теоретико-практичного досвіду Польщі у вітчизняну освітню площину та його адаптація до наявних соціально-економічних реалій, безперечно, позитивно позначиться на розвитку національної системи професійної підготовки педагогічних кадрів загалом та іншомовної освіти зокрема.

На основі аналізу нормативно-правової документації та наукової літератури встановлено, що до основних тенденцій у галузі іншомовної підготовки в Європейському освітньому просторі вищої освіти доцільно віднести такі: мультилінгвізм, що передбачає збереження мовного розмаїття європейського співтовариства і сприяння оволодінню громадянами ЄС іноземними мовами; міжкультурна освіта, невід’ємними складовими якої є плюралізм і відкритість; міжкультурний діалог, міжкультурна толерантність; полілінгвізм (здатність спілкуватися протягом життя кількома мовами в залежності від ситуації й потреб); соціальна рівність, що зумовлює рівні можливості для всіх громадян незалежно від їх етнічної, культурної, мовної, релігійної приналежності для розвитку в процесі здобування освіти, подальшої професійної діяльності, мобільності тощо; досягнення загальноєвропейських рівнів володіння іноземною мовою; вивчення іноземних мов протягом життя; розвиток міжнародного співробітництва та обмінів між ВНЗ різних країн з метою підвищення ефективності стратегій навчання іноземних мов.

У контексті глобалізаційних та інтеграційних процесів, вищеописаних загальноєвропейських тенденцій у мовній політиці іншомовна підготовка у Польщі розглядається як полікультурний, полілінгвальний простір; провідні принципи реалізації якої ґрунтуються на мовному й культурному плюралізмі [5, с. 15].

Здійснюючи ретроспективний аналіз розвитку польської іншомовної освіти, Л. Загоруйко стверджує, що на початку ХХІ ст. можна говорити про функціонування в польських вищих навчальних закладах цілісної системи іншомовної підготовки у взаємозв’язку всіх її елементів: регуляторного (нормативно-правова база); організаційного (тривалість навчальних курсів, розподіл навчальних дисциплін); змістового (європейсько-зорієнтований зміст навчальних планів, програм, підручників); процесуального (методи навчання, оцінювання та сертифікація) [1, с. 19].

На шляху інтеграції в європейський освітній простір у Польщі здійснено ряд концептуальних змін, які суттєво впливають на її іншомовну педагогічну освіту, а саме: з отриманням ліцензії на проведення мовних іспитів підрозділи навчання іноземних мов розпочали видачу міжнародного сертифікату TELC; розроблено проект Е-learning; опрацьовано інтерактивні комп’ютерні тести; до пропозиції мовних курсів введено японську мову; запроваджено систему оцінювання мовної компетентності студентів за шкалою рівнів володіння іноземною мовою, затвердженою документом Ради Європи «Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти» [4, с. 64].

Особливістю інтеграції до європейського освітнього простору стало запровадження академічного сертифікату ACERT, що підтверджує рівень знань іноземної мови та пристосовано систему оцінювання знань студентів за Обов’язковим розпорядженням (устав оцінювання – 2005–2006) [3, с. 98].

З метою удосконалення процесу навчання іноземних мов відповідно до європейських стандартів, починаючи з 2008 р., запроваджено обов’язкові іспити з іноземної мови загального спрямування на рівні В2 на першому етапі навчання, розроблено критерії оцінювання якості процесу навчання іноземних мов, процедуру навчально-виробничої практики студентів та визначено умови працевлаштування нових викладачів [5, с. 48-49].

У контексті нашого дослідження вартою уваги є дисертаційна робота С. Каричковської, в якій на основі компаративного аналізу змісту освіти, зокрема стандартів вищої освіти та навчальних планів університетів України і Польщі, визначено спільні (середньорічне навантаження, розподіл навчальних дисциплін на групи, форми проведення занять, практична підготовка, дипломне проектування, педагогічна практика тощо) та відмінні риси професійної підготовки майбутніх учителів англійської мови (термін навчання; специфічний набір навчальних дисциплін, різний обсяг навантаження з їх вивчення, період вивчення англійської мови, кількість кредитів на вивчення другої іноземної мови) [2, с. 9]. Дослідниця наголошує, що, незважаючи на певні відмінності у структурі державних стандартів вищої освіти та навчальних планів університетів України і Польщі, в основі концепції підготовки вчителя англійської мови у вищих навчальних закладах закладено принципи відповідності вимогам Болонського процесу, ступеневої підготовки педагогічних кадрів, достатності психолого-педагогічної підготовки, профілізації, варіативності, що відкриває перспективи для розширення співпраці в галузі вищої освіти [2, с. 10].

Отже, об’єктивне вивчення польського досвіду іншомовної педагогічної підготовки свідчить про наявність низки позитивних ідей, які варто запроваджувати у вітчизняній практиці вищої школи. Зважаючи на те, що актуальність, необхідність і своєчасність розробки даної проблеми зумовлено важливими процесами інтеграції освіти України у європейський і світовий освітній простір, приєднанням національної системи вищої освіти до Болонської конвенції, посиленням уваги до вивчення іноземних мов і провідною роллю педагогічних кадрів у розв’язанні цього завдання, що й окреслює перспективи для подальших наукових досліджень.

Література:

1. Загоруйко Л. Періоди розвитку польської іншомовної освіти (Частина 2) / Л. Загоруйко // Порівняльно-педагогічні студії. – 2015. – № 1 (23). – С. 13–20.

2. Каричковська С. П. Підготовка майбутніх вчителів англійської мови в університетах України і Польщі (порівняльний аналіз) : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Каричковська Світлана Петрівна ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2011. – 20 с.

3. Europejski system opisu kształcenia językowego: uczenie, nauczanie, ocenianie. [Coste D., North B., Sheils T., Trim J.] – Warszawa : Centralny Ośrodek Doskonalenia Nauczycieli, 2003. – S. 94–115.

4. Komorowska H. Ewaluacja w Nauce Języka Obcego: monografia / Hanna Komorowska. – Białystok : Wydawn. Uniwersytetu w Białymstoku, 2008. – 408 s.

5. Pfeiffer W. Nauka języków obcych. Od praktyki do praktyki / Waldemar Pfeiffer. – Poznań : WARGOS, 2008. – 239 s.