Педагогические науки/3. Методические основы воспитательного про­цесса 

Д.філос.н. Залужна А.Є.

Національний університет водного господарства та природокористування, Україна

Роль предметів релігійно-морального спрямування в контексті особистісного становлення студентів у вищих навчальних закладах

Проблеми моральнісного становлення особистості та виховання належить до тих вічних питань, які завжди хвилювали людство. Але особливого резонансу вони набувають в періоди соціокультурної нестабільності та ціннісно-смислових зрушень, оскільки саме тоді особливо гостро виникає необхідність пошуку стійких духовних орієнтирів, які полегшували б можливісний вибір людини.

І саме світоглядні і соціокультурні трансформації сучасного буття є найбільш відчутними для працівників сфери освіти, оскільки безпосередньо причетні до виховання підростаючого покоління та формування їх духовного світу. Саме тому педагоги, науковці як ніхто усвідомлюють потребу залучення християнських цінностей і головних принципів християнської моралі до виховного процесу. Це намагання долучитися до тисячолітнього досвіду християнства у питаннях моральнісної розбудови особистості, практики міжлюдських взаємин, збереження людського в людині. У цьому контексті М. Бердяєв називає християнську мораль «мораллю цінностей, творчого підвищення життя», «релігією любові», яка «не припускає пониження якості в ім’я кількості, вона вся в якості» [1, с.229]. І цей досвід, повинен  знайти чільне місце у вищих навчальних закладах.  Адже в сучасній духовній ситуації успішна реалізація освітньо-виховного потенціалу можлива з-за умови використання нагромадженого віками позитивних духовних надбань релігії, освіти, етики.

Варто зауважити, що сьогодні ми спостерігаємо розбудову партнерських взаємовідносин навчальних закладів і церкви, яка передбачає формування спільних проектів виховної і просвітницької роботи з молоддю. І таким спільним проектом має стати впровадження в навчальний процес предметів духовно-морального спрямування, зокрема спецкурсу «Християнська етика для студентів вищих навчальних закладів».

Дисципліна дуже важлива для кожної людини, але особливо  для молодих людей, які ще цілісно не сформовані і коли відбувається складний процес особистісного становлення. Сучасна молодь дуже вразлива і суперечлива, однаково відкрита як до добра і зла, позитивного і негативного. Тому дуже важливо спрямувати їх вірним шляхом, окреслити позитивні орієнтири, які б спрямовували їх життя. Ця необхідність обумовлена сучасними реаліями  кризи міжлюдських відносин, відчуження від традиційних цінностей й поширення споживацьких та посиленим інтересом до несвідомих і інстинктивних сил людського існування. У сучасному світі феномен відчуження є тотальним і пронизує усі сфери людського буття: утвердження людини маси, експансія масової культури, маніпулювання свідомістю людини через засоби масової інформації ЗМІ, самотність людини, замкненість її у віртуальному просторі, машинізація, технізація і стандартизація людини. Відстежується культивування та естетизації негативних явищ, які висвітлюються не в площині духовного опанування ними та загрози для людини, скільки навпаки, утвердження феномена естетизації зла та представлення людини грубою, жорстокою, вульгарною машиноподібною істотою. Це велика загроза для молодого покоління, адже, нічне, тривожне, грубе оволодіває молодою людиною та  її уявленнями, що призводить до втрати критеріїв розрізнення добра і зла.

І в цьому контексті на допомогу і повинен прийти спецкурс «Християнська етика для студентів вищих навчальних закладів», позаяк впровадження у навчальний процес предметів духовно-моральнісного спрямування сприяє:

-  формуванню етичних знань і переживань;

- розвитку моральних чеснот;

- прищеплення низки добрих почуттів (милосердя, людяність, любов, співчуття);

- можливості безпосередньо і емоційно залучатись до ситуацій морально-етичного характеру, які потребують складного морального вибору;

- формування навиків розрізнення морального від аморального;

Звичайно існує багато проблемних моментів, зокрема: впровадження принципів толерантності, терпимості і взаємоповаги з метою позбавлення конфліктних ситуацій, що значною мірою залежатиме від викладача;  готовність студента сприймати матеріали релігійно-етичного характеру, його інтелектуальний і моральнісний рівень; некритичність свідомість студента, що призводить до наповнення духовного вакууму сурогатами масової культури, шкідливими звичками, нераціонального використання часу; намагання студента не стільки інформаційного оволодіння знаннями, скільки вирішення питань смисложиттєвого характеру, що потребує лекцій-бесід. Тому важливою є  налагоджена співпраця навчальних закладів та церкви, викладачів та студентів, викладачів та батьків.  Важливо, щоб вищі релігійно-моральнісні цінності не сприймалися формально як заборона чи закон, а стали внутрішнім переконанням молоді, спонукаючи їх до позитивних  дій і вчинків.  Адже закон може вказати на недоліки, обмежити їх дію, але не зможе зробити внутрішній переворот у душі, що призведе до цілковитої самозміни людини. Відтак, дуже важливого значення набуває представлення матеріалу, що не повинен залишати студентів байдужими й сприяти  усвідомленню себе і свого життя через призму вищих християнських чеснот.  З врахуванням цих проблемних моментів сподіваємось, що впровадження предметів духовно-морального спрямування у навчальний процес зумовлювати достотну мотивацію, стимулювати саморозвиток, самореалізацію молоді, спонукаючи до морального вдосконалення.

Литература:

1.            Бердяев Н. Смысл творчества / Николай Бердяев. – М. : АСТ ; Х. : Фолио, 2004. – 678, [1] с. – (Philosophy).