Левченко А.В., Голик Т.М.

Хмельницький національний університет, Україна

ФІЛОСОФІЯ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ

Актуальність дослідження: Початок XXI ст. приніс людству нові випробування у вигляді численних природних і техногенних катастроф, соціальних потрясінь та в кінцевому результаті – війни. Відбувається загострення глобальних проблем, що все більше загрожує знищенню людства та потребує саме суттєвих змін. У сучасній освіті під дією вище перерахованих чинників гостро постали питання про особистість, її свободу, неповторність, моральність і, одне, чи не найголовніше, - це здатність долати випробування, а також можливість дати адекватну відповідь викликам сучасності.

Аналіз основних досліджень і публікацій: Данна тема є однією з особливих предметів дослідження в межах філософії освіти. Найбільш вагомий внесок у розробку цієї науки зробили такі вченні як: Н. М. Москаленко, І. В. Кузнецова, В. П. Андрущенко, І. П. Аносов, В. Н. Гончарова. Також серед дослідників були і С. О. Терепищий, І. Г. Утюж, В. Г. Кремень на праці яких ми будемо оператися.

Метою статті є розгляд перспектив розвитку гуманістичної освіти в контексті екзистенціалізму.

Виклад основного матеріалу: Освіта на сьогоднішній час займає чільне місце в житті всіх і кожного, адже вона покликана «формувати» людину. А надто тоді, коли в неї тільки формуються уявлення про цей світ. Освіта повинна розкрити у людині головну місію буття, головне призначення – «бути на землі людиною». З філософської точки зору освіченість полягає в набутті людиною гуманістичного (людиноцентричного) значення. Гуманізм представляє собою цінність людини, гуманість, людяність. Освіта повинна бути гуманістичною, для того, щоб виховувати покоління в кращих соціальних пріоритетах.

У сучасній освіті, яка поступово розвивається відповідно до гуманістичних ідей, є ряд проблем, які насамперед пов’язані з недовірою до людини, тим більше до дитини. Адже більшість людей не мають власного гуманістичного досвіду – некомпетентний, не знає, «що і як робити» в навчанні та вихованні. Тут можна сказати, що освіта неспроможна виконати завдання часу, де необхідні більш рішучі зміни у ній, щоб забезпечити сталий розвиток, підґрунтям якого повинні стати цінності.

На сучасну освіту впливають такі процеси, як глобалізація та інформатизація. Вони незворотньо впливають на сучасну людину і суспільство в якому вона проживає. Відбувається зміна цілої системи цінностей людини, її поглядів, і того що є добро, а що є зло.

Такі негативні явища в суспільстві, як підвищення рівня безробіття, вимушені відпустки, низький рівень заробітної плати, недодавання коштів з бюджетів, які спрямовані на забезпечення соціальних програм, насамперед, охорони здоров’я, освіти, виховання впливають на формування кожної конкретно взятої особистості. Це не може не вплинути на її внутрішній світ, не може не змінити її погляди на життя, на ціннісні пріоритети, світогляд й світобачення. Основою цих змін буде слугувати переважання спрощеного і земного над високим і віддаленим.

Школа є найважливішим соціальним інститутом суспільства, в якому відбивається характер суспільних відносин , про що свого часу писав С.І. Гессен в роботі «Основи педагогіки». Цілі освіти тісно пов'язані з цілями життя суспільства. Життя впливає на освіту , і навпаки – освіта впливає на життя. Гуманістичне виховання в освіті передбачає повагу до особи дитини з потребою до нього. В процесі виховання формується особистість,її світогляд, формуються головні її життєві пріоритети. Відбувається вибір між добром і злом і те як вона буде себе поводити в соціумі. Чи знайде вона своє (належне) місце в ньому? Що таке совість і як жити по совісті? Коли і як людина стає сумлінною? І нарешті, питання питань: що таке любов? З екзистенціальної точки зору в освіті найважливішими стають події, що відбуваються в житті саме дитини, яка є початком нового життя і заодно нової історії.
Знайти відповідь на попередньо задані питання намагалося багато дослідників, зокрема, вагому роль серед них слід віддати саме українським. Так С. Терепищий наголошує на стандартизації освіти в XXI ст., він говорить - «цінність стандарту власне полягає у налагоджені етики діалогу минулого, що відходить, сучасності, яка постає, і майбутнього, яким ми його хочемо бачити. Проте, у будь-якому випадку, аксіологічні орієнтири стандартизації вищої освіти невіддільні від найвищої цінності – людини, а значить не варто залишити поза увагою і сучасні антропологічні орієнтири» [2, с. 105]. 
Серед українських дослідників І.Утюж в дисертації «Реалізація освітнього потенціалу особистості в інформаційному суспільстві» обґрунтовує «необхідність формування здатності особистості до ломки застарілих стереотипів мислення та діяльності з метою досягнення ефективної соціалізації в суспільному просторі. Це спричиняється посиленням уніфікаційних і стандартизаційних тенденцій в суспільстві, а також наслідками розгортання глобалізаційних процесів, що поки що змінює роль і місце людини, вимагаючи від неї постійного пристосування до мінливих умов життя і знаходження свого місця у світі». Також авторка дисертації наголошує, що освітній потенціал має високу цінність як для суспільства, так і для особистості, бо в таким чином реалізовується сама особистість чи суспільство характеризуючись певним станом розвитку.
Ще один український дослідник - В. Кремень - говорить, про те що наше доросле суспільство зможе бути ефективним, гуманним і демократичним, якщо ми утвердимо людиноцентризм у суспільному житті як створення умов для плідної діяльності кожної людини в суспільстві. Дитиноцентризм в освіті – це не проголошення гасла “Все краще – дітям”. Це виокремлення сутнісних особистих рис кожної дитини і максимально можливе наближення навчання й виховання цієї дитини до її конкретних здібностей. Ідея дитиноцентризму має проходити червоною ниткою у процесах реформації та модернізації системи освіти. Врешті-решт це є оцінкою стану самої освіти. Те, що ми можемо і мусимо робити в школі, – це допомогти дитині пізнати себе, розвинутись на основі своїх сильних сторін і здібностей. Ставши дорослою, людина найкраще, максимально себе реалізує і буде щасливою, бо робитиме свою справу професійно й ефективно; і суспільство розвиватиметься динамічно і несуперечливо, оскільки так діятимуть мільйони людей [1, с. 11].
Є також нотка оптимізму у словах ще одного дослідника Ф. Фукуями, який зазначає «хоча перехід до інформаційного суспільства зруйнував соціальні норми, сучасне високотехнологічне суспільство не може обійтися без них і зіштовхнеться з вагомими спонуками, щоб їх виробити» [3, с. 14]. Такою спонукою є людиноцентризм про який писав В. Кременець.

Висновки: Отже, з вище сказаного можна прийти до висновку, що сьогодення диктує свої правила в освіті, а отже і у формуванні особистості та індивідуальності, де людина не найвища цінність, а засіб досягнення чиїхось цілей. Процеси, які відбуваються в теперішньому суспільстві незворотні і пригнічують екзестинціалізьке бачення освіти. Теперішні глобальні проблеми є наслідком соціокультурних змін, які відбулися в суспільстві, а саме у відносинах з людиною, що є наслідком зміни її ціностей. Проте XXI ст. – це століття освіти, воно повино донести до людини основи екзистенціалізму і те, що тільки зміни у свідомості людини здатні вирішити глобальні проблеми людства.

Література

1. Кремень В.Г. Вища освіта в соціокультурних змінах сучасності / В.Г. Кремень // Вища освіта України. – №3. – 2007. – С.9-13.

2. Терепищий С. О. Стандартизація вищої освіти (спроба філософського аналізу) : монографія / С. О. Терепищий – К. : Вид–во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – 197 с.

3. Фукуяма Ф. Великий крах. Людська природа і відновлення соціального порядку / Френсис Фукуяма. – [Пер. з англ. В.Дмитрука]. – Львів: Кальварія, 2005. – 380 с