Право/ 2. Адміністративне і фінансове право

Шелепа А.С., к.ю.н. Гаджиєва Ш.Н.

Запорізький національний університет, Україна

Перспективи розвитку інституту адміністративної відповідальності в Україні

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства важливе значення має реформування та подальше вдосконалення законодавства у сфері адміністративної відповідальності. Перш за все це є важливим чинником для належної реалізації громадянами та юридичними особами своїх прав та обов’язків у різних сферах публічного адміністрування. Основну роль варто приділити регламентації відносин таким чином, щоб кожній людині було гарантовано реальне додержання й охорона належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у випадку притягнення її до адміністративної відповідальності. Тому реформування та усунення проблем адміністративної відповідальності сприятиме забезпеченню надійного захисту прав і свобод громадян України.

Норми, які регулюють відносини у сфері застосування адміністративної відповідальності, становлять окремий інститут адміністративного права. Незважаючи на велику кількість змін та доповнень, які вносяться останнім часом до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), його норми містять велику кількість розбіжностей між собою та нормами галузевого законодавства.

Зазначену проблематику досліджували такі вчені, як Н.В. Гришина, Д.М. Лук’янець, Т.О. Коломоєць, В.Б. Авер’янов, Н.В. Хорощак, А.М. Ярмак та ін.

За вчинення адміністративного правопорушення законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Але КУпАП не містить конкретного визначення адміністративної відповідальності та обмежується тільки вказівкою на те, що її мірою є адміністративні стягнення, які застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами[1]. Внаслідок цього всі існуючі дефініції категорії «адміністративна відповідальність» є досить різними. Наприклад, Л.В. Коваль вважає, що адміністративна відповідальність проявляється у застосуванні до порушників загальнообов'язкових правил, що діють у сфері управління й інших сферах адміністративних стягнень. Такі вчені, як Ю.П. Битяк і В.В. Зуй, вважають, що це вид юридичної відповідальності фізичних і юридичних осіб перед органами виконавчої влади чи судом за порушення адміністративно-правових норм на основі застосування адміністративних стягнень. Е.В. Додін стверджує, що адміністративна відповідальність – це визначення і застосування повноважними державними органами адміністративно-примусових заходів, обмежень майнових та особистих благ і інтересів за здійснення адміністративних правопорушень [2,282]

Вважаємо найбільш повним та конкретним визначення, яке дає Н.В. Гришина: адміністративна відповідальність - різновид юридичної відповідальності, що являє собою врегульовані нормами права відносини між державою (в особі органів адміністративної юрисдикції і відповідних посадових осіб) та особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, що знаходять своє вираження у застосуванні до правопорушника заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень, які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового й іншого характеру і владний осуд винного суб’єкта з метою попередження та припинення адміністративних правопорушень[3,66].

Наразі для законодавства у сфері адміністративної відповідальності характерна несистематичність, незважаючи на наявність кодифікованого акта. Положення про адміністративні правопорушення містяться в різних за юридичною силою нормативно-правових актах, що часто призводить до розбіжностей у застосування санкції за один і той же проступок. Така розпорошеність адміністративних норм суперечить правовій визначеності, що характерно для демократичної правової держави.

На нашу думку, варто створити єдиний Кодекс адміністративної відповідальності, який містив би в собі конкретний систематизований перелік адміністративних проступків у сфері публічного управління та заходи відповідальності за їх вчинення. З цією метою варто виключити можливість виокремлення одних і тих же проступків в інших галузевих законодавчих актах. Адже на разі існує велика проблема викладення тотожних правопорушень в кількох законодавчих актах у різному формулюванні (в Кодексі України про адміністративні правопорушення і Митному кодексі України). Це суперечить нормі Основного закону України про те, що «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення».

Крім того, чине законодавство про адміністративну відповідальність має охоплювати лише проступки у сфері публічного управління. Проте реально воно охоплює проступки кримінального (дрібне хуліганство, вчинення насильства в сім᾽ї та ін.) та цивільно-правового характеру ( самовільне зайняття земельної ділянки, порушення правил надання телекомунікаційних послуг та ін). Доцільно їх віднести до відповідних галузевих кодексів.

Вважливим напрямком реформування адміністративно законодавства є перегляд системи стягнень, передбачених за вчинення адміністративних проступків. На відміну від більшості європейських країн, де перелік таких стягнень є достатньо обмеженим, у вітчизняній практиці їх застосовується більше десятка і цей перелік не є вичерпним. Тільки до основного переліку адміністративних стягнень, закріпленого в ст. 24 КУпАП, входять попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям учинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних унаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого певному громадянинові; громадські роботи; виправні роботи; адміністративний арешт; арешт з утриманням на гауптвахті; видворення іноземців та осіб без громадянства[1]. Більше того, адміністративні стягнення, не вказані у ст. 24 КУпАП, закріплюються в деяких статтях цього ж таки Кодексу (ст. 148-1 КУпАП, на винну особу покладається обов’язок відшкодувати збитки, завдані оператору телекомунікаційних послуг).

Такий вид стягнення як відшкодування збитків, вважаємо, взагалі слід виключити з законодавства про адміністративну відповідальність, тому що, як зазначалося вже, це стягнення має суто компенсаційний характер і суті воно є цивільно-правовим.

Таким чином, стан інституту адміністративної відповідальності не відповідає сучасним вимогам суспільного розвитку і тому потребує реформування та вдосконалення шляхом здійснення систематизації адміністративного законодавства в єдиний кодифікований акт відповідно до сучасних реалій життя та суспільства.

Література:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

2. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підруч. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

3. Гришина Н.В. Вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності в праві України / Н.В. Гришина // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: зб. наук. праць. – Х.: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – С. 66-69.