Право / 9. Цивільне право

Студентка Керенцева Я.А.

Запорізький національний університет, Україна

Правовий статус державних нотаріальних архівів

Сьогодні в Україні нотаріат представлений системою органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені чинним законодавством з метою надання їм юридичної вірогідності.

Метою дослідження є аналіз законодавства щодо регулювання діяльності державних нотаріальних архівів (далі – архіви) за часів незалежності України. Українські вчені приділяють належну увагу аналізу українського нотаріального законодавства. Зокрема, дослідження проблемам нотаріального законодавства присвятили В.В Баранкова, Н.В. Василина, В.В. Комаров, М.М. Дякович, Л.В. Єфіменко, Ю.П. Ільїна, О.І. Нелін, Л.К. Радзієвська, С.Г. Пасічник, С.Я. Фурса, Є.І. Фурса, Ф.М. Медвідь, В.Ф. Усенко, Я.Ф. Медвідь, Л.С. Сміян, Ю.В. Нікітін, П.Г. Хоменко, В.М. Бесчастний, О.В. Філонов, Х.В. Майкут, В.Д. Степаненко, В.М. Черниш, Л.Є. Ясінська та багато інших. Однак, означені дослідження стосувалися загальних питань діяльності нотаріату, вчинення нотаріальних дій, тому не достатньо приділено уваги вчених правовому статусу архівів в незалежній Україні.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 р. (далі - Закон) державні нотаріальні архіви створюються в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі для тривалого (до 75 років) централізованого зберігання та використання відомостей, що містяться в них, передачі документів до відповідного державного архіву, надання методичної та практичної допомоги державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, органам місцевого самоврядування, посадові
особи яких вчиняють нотаріальні дії та дії, прирівнювані до нотаріально посвідчених (далі – фондоутворювачі), з питань організації роботи з документами [3; 2].

Звертаючись до історії розвитку поняття «правовий статус», необхідно зазначити, що до свого сучасного розуміння воно подолало досить тривалий шлях. Перші згадування про юридичний статус зустрічаються в працях давньоримських вчених. В перекладі з латині воно (status) означає положення, стан в будь-якій ієрархії, структурі, системі. За допомогою правового статусу суспільство створює реальні можливості для виконання суб’єктами права своїх соціальних функцій [1]. Нормативне закріплення статусу нотаріусів та нотаріату відбулось у законодавчих актах, прийнятих онуком Карла Великого – Лотарем І. Так, у законі 843 року нотаріусам надавалось право і обов’язок щодо посвідчення угод у присутності скабинів (суддів) та графа або його вікарія [5]. Подальша тенденція становлення нотаріату характеризувалась поступовим його організаційним формуванням у окрему структуру та закріпленням статусу, у тому числі – і порядку обрання чи призначення певних осіб нотаріусами, у окремому нормативному акті [1].

Архів є юридичною особою і має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням [3]. Архів вправі створювати свої філії, які є його відокремленими підрозділами, що розташовані поза місцезнаходженням архіву. Філія здійснює всі або частину функцій архіву. Філії не є юридичними особами і діють на підставі положення що затверджується управлінням юстиції за погодженням з архівом.

Основними завданнями архіву є:

1) комплектування документами, склад яких передбачено Положенням про державний нотаріальний архів;

2) забезпечення збереження та використання відомостей, що

3) містяться в документах, які знаходяться на зберіганні;

4) створення і вдосконалення довідкового апарату до документів;

5) здійснення контролю за зберіганням документів та обліково-довідкового апарату до документів, які зберігаються у фондоутворювачів;

6) підготовка та своєчасна передача документів, внесених до Національного архівного фонду на зберігання, до відповідного державного архіву з додержанням вимог, передбачених нормативно-правовими актами Державного комітету архівів України [2].

Державний нотаріальний архів відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі основні функції:

1) складає графіки приймання документів від фондоутворювачів;

2) згідно з цими графіками приймає документи не пізніше двох років після закінчення 10-річного строку їх зберігання у фондоутворювачів;

3) забезпечує збереження документів;

4) здійснює експертизу цінності документів, що розміщуються в архіві;

5) здійснює контроль за збереженням документів у фондоутворювачів, подає їм методичну та практичну допомогу щодо впорядкування документів і підготовки їх до здачі в архів;

6) видає дублікати і засвідчує вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в архіві, з додержанням вимог ст. 8 Закону;

7) веде облік документів, переданих за запитами органів, згідно із Законом;

8) реєструє заповіти, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, веде алфавітні книги їх обліку [4].

Державний нотаріальний архів з метою виконання покладених на нього завдань має право:

1) вимагати від фондоутворювачів передавання на зберігання документів, сформованих відповідно до вимог, установлених Правилами;

2) повертати фондоутворювачам на доопрацювання документи, оформлені з порушенням установлених вимог;

3) отримувати від фондоутворювачів відомості, необхідні для роботи з архівними документами, що передані на зберігання;

4) інформувати керівництво відповідного управління юстиції про стан архівної справи у фондоутворювачів та вносити пропозиції щодо її поліпшення;

5) брати участь у засіданнях, нарадах, семінарах, які проводяться у відповідному управлінні юстиції, з питань роботи з архівними документами [2].

Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що державні нотаріальні архіви – це юридичні особи, правовий статус яких передбачено діючим законодавством України. В нормативно-правових актах передбачені права, завдання та, відповідно до покладених завдань, функції державних нотаріальних архівів.

Література:

1) Ільєва Н.В. Щодо визначення правового статусу нотаріату в Україні / Н.В. Ільєва // Форум права. – 2010. – № 3. – С. 152 – 156.

2) Про затвердження Положення про державний нотаріальний архів: Наказ Міністерства юстиції України від 18 травня 2009 р. № 870/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua

3) Про нотаріат: Закон України від 02 вересня 1993 р. № 3425-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua

4) Семаков Г.С. Нотаріат в Україні [Електронний ресурс] / Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. – Режим доступу: http://textbooks.net.ua

5) Ясінська Л.Е. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Л.Е. Ясінська. − Л., 2005. − 210 с.