Жечева А.В., студентка

Науковий керівник: Гаджиєва Ш.Н., к.ю.н., викладач

Запорізький національний університет

Особливості оскарження та виконання рішень антимонопольних органів України

Закон України "Про захист економічної конкуренції" — це нормативно-правовий акт, який на сьогодні є основою, своєрідним "ядром" сучасного конкуренційного законодавства України. В розділі IX цього закону врегульовано порядок виконання, перевірки, перегляду та оскарження рішень антимонопольних органів України (ст.ст. 56-61). Але у ст. 56 Закону, у якій йдеться про виконання рішень та розпоряджень антимонопольних органів України, вказується лише на обов'язковість виконання цих рішень та про накладення штрафів та пені за прострочку сплати штрафів (п.п. 3.4, 5 ст. 56).

Дослідженню питань виконання судових рішень та рішень інших державних органів приділяли увагу такі вчені: М.Й. Штефан, І.А. Балюк, О. Бачун, В.І. Тертишніков. Погляди цих науковців, на окремі питання правового регулювання суспільних відносин аналізуються у цій статті.

Процесуальний порядок розгляду справ антимонопольними органами України охоплює питання, що пов'язані як із безпосереднім розглядом справ, так і з виконанням рішень, що приймаються за результатами розгляду справ. Правовідносини, які виникають при виконанні рішень антимонопольних органів, встановлюють адміністративно-процесуальний порядок добровільного та примусового виконання рішень цих органів, який визначається системою процесуальних дій, що вчиняють як самі суб'єкти господарювання-порушники, так і державні виконавці [2].

Після прийняття рішення або розпорядження органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (п. 2 ст. 56 Закон України "Про захист економічної конкуренції").

Загалом виконання рішень антимонопольних органів України є завершальною і важливою стадією порядку розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Реальний захист порушених суб'єктивних прав суб'єкта господарювання може бути забезпечений лише тоді, коли порушник добровільно виконує рішення антимонопольних органів або буде примушений до виконання рішення компетентним органом.

Рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень видається для виконання шляхом надсилання, вручення під розписку чи доведення до відома суб'єкта господарювання в інший спосіб [3].

У випадку, якщо вручити рішення немає можливості через відсутність фізичної особи за останнім відомим місцем проживання або відсутність посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, або відсутність органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, то рішення органів Антимонопольного комітету України слід вважати таким, що вручене відповідачу через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі [2].

У випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заяву може бути залишено без розгляду, про що письмово повідомляється заявнику (п. 20 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції).

Сторонами при виконанні рішень антимонопольних органів є стягувач та боржник.

Стягувачем є сторона, право якої визнане рішенням суду або іншого юрисдикційного органу і реалізується проведенням на її користь виконання. Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь якої чи в інтересах якої видано виконавчі документи.

Боржником називається сторона, яка за рішенням суду чи іншого юрисдикційного органу зобов'язана виконати певні дії на користь стягувача. Ним може бути фізична або юридична особа, яка за рішенням суду зобов'язана вчинити певні дії (передати майно, виконати інші дії передбачені рішенням) або утриматися від їх виконання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ст. 31 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

У ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначається, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у тридцятиденний строк із дня одержання рішення про накладення штрафу, причому за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, і розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Тобто максимальний розмір сплати штрафу — подвійний [1].

Проте у ст. 31 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" такої граничної межі не встановлено, зазначається лише, що "за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми штрафу". У випадку відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення стягують штраф та пеню у судовому порядку. Отже, до якої межі нараховувати пеню і коли звертатися до суду щодо примусового стягнення штрафу, цей Закон не визначає.

До рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, належать рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень які і будуть виконавчими документами для виконавчої служби.

У Концепції Конкуренційного процесуального кодексу України в п. 6. закріплено вимоги до розділів щодо перегляду, оскарження та виконання рішень антимонопольних органів України. В цих вимогах, зокрема, вказується на необхідність закріплення принципу обов'язковості виконання рішень антимонопольних органів, можливості відстрочення або розстрочення виконання рішення чи заміни способу та порядку його виконання. Вказується також на необхідність визначити порядок та підстави перегляду за нововиявленими обставинами власних рішень Комітетом, адміністративною колегією, територіальним відділенням, державним уповноваженим. Передбачається також право заявника, відповідача, третьої особи на оскарження рішення органів комітету повністю або частково до суду, причому прийняття судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Комітету не повинно зупиняти його виконання [4].

Рішення, прийняті Антимонопольним комітетом України та його органами, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою Комітету у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України. Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у двомісячний строк із дня одержання рішення і цей строк не може бути відновлено. За результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право:

- залишити рішення без змін:

- змінити рішення:

- скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині:

- скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі (ст. 57 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи:

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими:

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи:

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (п. 2 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції") [1].

Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк із дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Таким чином, рішення антимонопольних органів України можуть бути як перевірені самими антимонопольними органами, так і оскаржені до суду. Це своєрідний контроль зі сторони судових органів, які є не контролюючими органами, а органами судочинства.

Список літератури

1. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 7. – С. 260.

2. Штефан М. Й. Виконання судових рішень: Навч. посіб. / М. Й. Штефан, М. П. Омельченко, С. М. Штефан – К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.

3. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навч. посіб. / І. А. Балюк — К.: КНЕУ, 2002. — 248 с.

4. Концепція Конкуренційного процесуального кодексу України, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2002 р. № 145-р// Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 12. – С. 607.