1.
Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.
Іванюта Н. В.
Національний технічний
університет України
«Київський політехнічний
інститут»
Класифікація вправ з фітнес-аеробіки
Актуальність проблеми. Культура нинішнього
суспільства, особливо молодого
покоління 14-20 років, усе далі та далі йде від значимості фізичного розвитку
людини, як особистості. Причинами цього є ряд факторів, але основним
залишається розуміння значимості здорового способу життя. У цій науковій роботі
ми намагаємося обґрунтувати впровадження в навчальний процес, фізичних вправ з
танцювальної аеробіки, які дозволять підвищити інтерес до занять фізичним
вихованням у студенток технічного вищого навчального закладу.
За даними ВОЗ (Всесвітньої організації охорони здоров'я) здоров'я людини
залежить на 10 % від медицини, на 20 % від екології, на 20 % від спадковості й
на 50 % безпосередньо від самої людини, його способу життя. Існує чіткий
взаємозв'язок показників рівня здоров'я, фізичній підготовленості й рухової
активності.
Як відомо, основні пріоритети, мотивації, світогляд і стиль життя
формується в дитячому і юнацькому віці, от чому значиме місце в системі
оздоровчо-профілактичних заходів повинні зайняти школа і вищий навчальний
заклад з їхнім впливом.
Аналітичний огляд сучасних публікацій дозволяє зробити висновки, що в цей
час предметом більшості робіт стає визначення причин низького рівня здоров'я й
фізичної підготовки студентів, а також слабкої рухової активності. У зв'язку із
чим активно розробляються нові форми й методи проведення занять з фізичного
виховання.
У дійсній роботі мова йтиме про фітнес-аеробіку. Фізичне виховання у вищих
навчальних закладах насамперед спрямовано на збереження й підтримку здоров'я
студента, на збільшення його загальної і спеціальної працездатності, а так само
на забезпечення студентів багажем знань в області проведення самостійних занять
з фізичної культури й прищеплювання інтересу до занять спортом. Ці проблеми
може успішно вирішувати один з напрямків у фітнес-аеробіки – танцювальна аеробіка
[1, 3].
Дослідження виконувалось
за планом науково-дослідної роботи
кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».
Мета, завдання роботи, матеріал і
методи.
Мета
дослідження – вплив занять і класифікація вправ танцювальною аеробікою.
Методи дослідження включали
вивчення й аналіз літературних джерел.
Результати дослідження.
Здоров'я – є
складною категорією, його можна визначити як психофізіологічний стан людини, що
характеризується відсутністю патологічних змін і наявністю функціональних
резервів достатніх для повноцінної біосоціальної адаптації й збереження
фізичної і психологічної працездатності в умовах природного середовища
перебування. Основними факторами, що призводять до виникнення тих або інших
захворювань є: гіподинамія, стрес, соціальна ізоляція, навколишнє середовище,
неправильне харчування, надмірні навантаження, неповноцінне відновлення тощо.
Вже доведено, що найбільш ефективними є ті заняття, якими людина займається
добровільно й проявляє до них інтерес [1]. Починають входити в моду й
культивуються оздоровчі системи, що поєднують фізичні вправи і засоби
загартовування, загальної та локальної корекції тіла, м'язової маси, вправи
реабілітаційного характеру для ліквідації наслідків нервових зривів й стресових
станів. Як завжди, студентська молодь з інтересом відгукується на нововведення,
нетрадиційні види спорту й відпочинку. Популярні й доступні сьогодні заняття
такими видами гімнастики і системами фізичних вправ: оздоровчо-розвиваюча,
гігієнічна, професійно-прикладна, фітнес, атлетична, аеробіка, ритмічна
гімнастика, шейпінг, стретчінг, водна, джаз-гімнастика, диско-гімнастика,
слайд-аеробіка, памп-аеробіка, йога-аеробіка, степ-аеробіка, акробатичний
рок-н-рол, танцювальна аеробіка, спортивний фітнес, спортивна аеробіка [2, 4]
На думку
фахівців заняття фітнес-аеробікою будуть приносити позитивний ефект, при
їхньому проведенні не менш 3-х раз на тиждень по 45-60 хвилин. Однак і 2-х
разові заняття на тиждень, що передбачені навчальною програмою й організовані
із застосуванням оздоровчо-розвиваючих видів гімнастики, і доповнюючи їх
самостійними заняттями, істотно підвищать рівень фізичної підготовленості
студенток. Крім того заняття з використанням музичного супровід, будуть носить
і відбудовний характер особливо в плані профілактики розумового стомлення. Адже
студенти технічних вищих навчальних закладів щодня по 6-8 годин одержують
значне розумове навантаження, без адекватного відновлення й досить
збалансованого харчування [2].
Характер
впливу фізичного навантаження на організм залежить насамперед від виду вправ, структури рухового акту, від
частоти занять. Мінімальний оздоровчий ефект досягається при трьох заняттях у
тиждень. Оптимальної вважається величина – 4 заняття на тиждень. Граничною
величиною для оздоровчого тренування є величина шести занять на тиждень.
В оздоровчому
тренуванні чергове навантаження повинно доводитися на період повного
відновлення. Тренувальні заняття з оздоровчою спрямованістю не повинні
проходити у фазі недовідновлення, тому що адаптаційні можливості знижені. При
триразових заняттях на період відновлення доводиться 48 годин, що практично
повністю виключає можливість недовідновлення.
До керування
процесом самостійних занять має відношення дозування фізичного навантаження, її
інтенсивності на заняттях фізичними вправами.
ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ФІТНЕС-АЕРОБІКИ
Класифікація
(від лат. classіs – розряд, клас й facіo – роблю, розкладаю) – це система
супідрядних понять (класів, об'єктів) у якій-небудь області знання або
діяльності людини, використовувана як засіб установлення зв'язків між цими
поняттями або класами об'єктів, а також для точної орієнтації в них. Розробка оптимальної
класифікації необхідна для фіксації певного місця об'єкта в системі, що вказує
на його властивості (Б. В. Якушкин, 1973).
Разом з тим
різноманіття вправ у даному оздоровчому виді аеробіки не дає можливості утворити
універсальну класифікацію, яка б охоплювала всі види вправ без винятку. Сучасна
спрямованість аеробіки, а також аналіз змісту науково-методичної літератури, фітнес-конференцій,
відеоматеріалів, педагогічних спостережень на заняттях з фітнес-аеробіки й
власний педагогічний досвід у сфері танцювальної аеробіки, дозволили представити
всі вправи танцювальної аеробіки у вигляді класифікацій, які характеризуються
деякою умовністю, але, проте, в основному відповідають запитам практики [5, 6].
Класифікація
вправ передбачає логічне подання як деяку впорядковану сукупність із
підрозділом на групи й підгрупи відповідно до певних ознак, тому що в будь-якій
класифікації передбачається, що кожна з фізичних вправ впливає на людину, що
залежить від особливостей його змісту, форми й умов виконання.
Таблиця 1
Класифікації занять з фітнес-аеробіки
Висновки.
Науково-практичне
значення класифікацій фізичних вправ визначається тим, який саме ознака
покладена в їхню основу. Якщо в основу класифікації покладений педагогічна
ознака, то при цьому класифікація фізичних вправ допомагає орієнтуватися в
їхньому різноманітті й раціонально використати з метою фізичного виховання.
Подальші
дослідження слід спрямувати на аналіз особливостей застосування танцювальної
аеробіки для студенток вищого навчального закладу.
Література
1.
Аэробика. Теория и
методика проведения занятий: учебное пособие для студентов вузов и ссузов физической культуры / Ред. Е. Б. Мякинченко, М. П. Шестаков.
– Москва: ТВТ Дивизион, 2006. – 304 с.
2.
Аэробика. Теория и
методика проведения занятий: учебное пособие для студентов вузов физической
культуры / Ред. Е. Б.
Мякинченко, М. П. Шестаков. – Москва: СпортАкадемПресс, 2002. –
306 с.
3.
Виру А. А. Аэробные
упражнения / А. А. Виру, Т. А. Юримяэ,
Т. А. Смирнова. – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 142 с.
4.
Горцев Г. Ничего лишнего: аэробика, фитнес, шейпинг / Г. Горцев. – М.: Феникс, 2004. – 252 с.
5.
Ивлев М. П. Котов П. И. Левченкова Т. В. Аэробика: Теория и методика проведения занятий: Учебное пособие для
вузов физической культуры (под ред. Мякинченко Е.Б.,
Шестакова М.П.). – М.: Спортакадемпресс, 2002. – 304 с.
6.
Крючек Е. С. Аэробика. Содержание и методика проведения оздоровительных занятий: Учебно-методическое пособие. – М.: Терра-Спорт, Олимпия Пресс,
2001. – 64 с.