1.
Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.
Іванюта Н. В.
Національний технічний
університет України
«Київський політехнічний
інститут»
Необхідність проведення регулярного
тестування рівня фізичної підготовленості студентів ВНЗ
Актуальність проблеми. Фізична підготовленість
студентів характеризується сукупністю сформованих рухових навичок і основних фізичних
якостей. Одним з найбільш важливих напрямків педагогічний діяльності у
фізичному вихованні студентів є реалізація програми з фізичиого розвитку й
підвищення рівня фізичної підготовленості студентів на основі проведення
систематичного тестування розвитку фізичних якостей (В. Л. Волков, 2011; Ю. И. Евсеев, 2005; В. И.
Дубровский, 2002).
Фізична підготовленість представляє
собою результат фізичної підготовки студента впродовж навчально-тренувальних
занять зфізичного виховання й характеризується рівнем розвитку всіх фізичних
якостей (витривалості, сили, спритності, швидкості й гнучкості,) і ступеня
оволодіння провідними руховими навичками. Роль фізичної підготовленості
студентів є багатогранною і визначається рівнем технічного прогресу, стрімким
розвитом науки й зростаючим обсягом нової інформації, що є необхідними
складовими життя сучасного студента, й роблять навчальну діяльність усе більш
інтенсивною і напруженою. Відповідно до цього, зростає й значення систематичних
навчально-тренувальних занять як засобу, який сприяє оптимізації режиму життя,
активного відпочинку, збереження й підвищення фізичної і розумової працездатності
студентів впродовж усього періоду навчання. Поряд із цим, засобами фізичної
культури і спорту, забезпечується подальша загальна й спеціальна фізична
підготовка студента в обраному виді спорту, що підвищує рівень фізичної підготовленості.
Дослідження виконувалось
за планом науково-дослідної роботи
кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».
Мета, завдання роботи, матеріал і
методи.
Мета
дослідження – визначити необхідність проведення регулярного тестування рівня фізичної
підготовленості студентів внз.
Методи дослідження включали
вивчення й аналіз літературних джерел.
Результати дослідження.
Оцінка рівня
фізичної підготовленості студентів проводиться шляхом визначення показників
розвитку основних фізичних якостей за допомогою спеціальних рухових тестових
завдань й порівняння їх із державними стандартами, до основних фізичних якостей
відносять витривалість, силу, швидкість, спритність й гнучкість. У теперішній
час рекомендується достатньо великий набір рухових тестових завдань, при цьому
здійснюються спроби впровадження авторських тестових вправ, але це припустимо
лише тоді, коли не ігноруються загальні вимоги до проведення тестування, серед
них виділимо такі вимоги, як інформативність, надійність й репрезентативність
[1, 4].
Розмаїтість
тестів не дає можливості провести порівняльний аналіз результатів діяльності
окремих навчальних відділень з певних видів спорту, крім того, виникають ускладнення
в розробці державних орієнтирів (норм) оцінювання рівня фізичної
підготовленості. З метою оцінювання рівня фізичної підготовленості студентів
пропонуються застосування методики проведення, що орієнтована на склад тестів і
нормативних вимог, які представлені у комплексній навчальній програмі з фізичного
виховання для ВНЗ й допущені Міністерством вищої освіти до її реалізації, це є одна
з форм державного контролю рівня фізичної підготовленості студентів.
Склад тестів
і нормативних вимог визначається виходячи з наступних підстав [5]:
1.
Репрезентативність складу тестів для оцінювання
фізичної підготовленості, що характеризується показниками розвитку сили,
витривалості, швидкості, спритності й гнучкості. Отже, повинні бути
представлені тести, за допомогою яких можна оцінити рівень всіх перераховані
рухові якості.
2.
Надійність і інформативність відібраних тестів. Це означає,
що вони повинні оцінювати саме ту якість, що вимірюється, при цьому на
досягнення результату тестування не повинні робити істотного впливу супутні для
тестування фактори.
3.
Простота змісту тестів і
технології процедури тестування.
Алгоритм тестування.
Для
забезпечення об'єктивності результатів обстеження необхідно знати й
притримуватись певної послідовності дій, що виконуються з метою організації й
проведення тестування. Додержання регламентації процесу проведення тестування сприяє
оптимізації досягнення основних завдань діагностики, а саме:
1.
Визначення вихідного рівня рухових вмінь й фізичних якостей кожного
студента.
2.
Вивчення динаміки стану розвитку рухових навичок і якостей студентів.
3.
Розробка програми відповідних до отриманих результатів
фізкультурно-оздоровчих і корекційних заходів.
Викладач з
фізичного виховання повинен проводити заплановане тестування фізичної
підготовленості впродовж навчально-тренувального заняття у відповідності з
санітарно-гігієнічних норм й правил безпеки, також до завдань викладач має
надати необхідну допомогу з організації проведення тестування, повинен
розтлумачити порядок проведення й контролювати його, здійснює спостереження за фізичним
й функціональним станом студентів, їхньою реакцією на виконання рухового
завдання наприкінці дуже важливо чітко й правильно заповнити протокол
тестування.
Тестування
можна здійснювати як у рамках проведення навчально-тренувальних занять з
фізичного виховання, що проводяться за розкладом, а також протягом самостійних
занять. Всім руховим тестовим завданням повинна передувати розминка, що включає
ходу, біг, загально-розвиваючі й спеціальні вправи, що підготовляють організм
до виконання рухової діяльності. Студенту варто давати одну-дві пробних спроб з
настроюванням на максимальний результат впродовж виконання останньої, у
протокол вноситься кращий результат.
Необхідними
умовами при виборі тестів для оцінки фізичних якостей студентів мають бути [6]:
·
відповідність запланованих тестів віковим особливостям фізичного розвитку
студентів;
·
доступність рухових завдань для студентів різного рівня фізичного розвитку;
·
використання тих рухів, які не вимагають попереднього навчання і якими студенти
вільно володіють, наприклад основні рухи (біг, стрибки, метання, підскоки й
ін.);
·
простота методики проведення тестування, що не вимагає значних витрат часу
на засвоєння вправ, відсутність необхідності в складних вимірювальних апаратах
і спеціальному приміщенні для проведення тестування;
·
відповідність рухових завдань основним критеріям тестування – надійності,
об'єктивності, інформативності;
·
можливість використання прийомів, що дозволяють стимулювати прояв
позитивних емоцій і наочно оцінювати досягнутий результат;
·
повторюваність (адаптованість) рухових завдань для студентів різних навчальних
відділень з видів спорту, що дозволяє проводити "наскрізне"
тестування, відслідковуючи динаміку показників фізичної підготовленості значної
кількості студентів;
·
використання тестових вправ у такій формі, щоб процедура діагностики була
для студентів зрозумілою.
Аналіз й обробка отриманих даних.
Оцінка
отриманих результатів є складним завданням, оскільки при оцінці рухових вмінь і
фізичних якостей використовують кількісні показники, це є найпоширеніший спосіб
оцінки фізичної підготовленості, тобто зіставлення середніх показників по групі
з даними оцінних таблиць за віко-статевими показниками фізичної підготовленості
студентів, що розроблені на основі стандартів, як правило,для певного
географічного регіону.
У результаті
аналізу прийнято виділяти студентів, які мають низький, середній та відмінний рівень
фізичної підготовленості, що визначається за більшістю показників, які
підпадають під відповідну градацію. Наприклад, висока фізична підготовленість
припускає більшість показників вище середніх і відсутність низького результату,
наявність більшості показників нижче середнього свідчить про низьку
підготовленість.
В подальшому,
порівняння динаміки зміни результатів виконують за допомогою статистичної
обробки отриманих даних [2].
Висновки.
1.
Тестування дозволяє визначити індивідуальний рівень фізичної підготовки в
кожному тестовому завданні з розвитку основних фізичних якостей і в цілому в навчальній
групі.
2.
Показники тестування рівня фізичної підготовленості студентів дозволяють викладачам
фізичного виховання порівняти їх (визначити динаміку) впродовж всього періоду
навчання, оцінити й зробити аналіз, а також виявити переваги й недоліки
застосовуваних засобів, методів навчання й форм проведення, на підставі аналізу
скорегувати робочі плани на наступний навчальний рік.
Подальше
дослідження планується провести з метою визначення оптимальної рухової
активності як умови здорового способу життя студентів впродовж навчання.
Література
1.
Белоус В. А., Щеголев В.
А., Щедрин Ю. Н. Организация научных исследований в физической культуре в вузе:
Учебно-методическое пособие. – СПб: СПбГУИТ-МО, 2005. – 72 с.
2.
Годик М. А. Спортивная
метрология. – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 19 с.
3.
Ильинич В. И. Физическая
культура студентов и жизнь: учебник / В. И. Ильинич. – М.: Гардарики, 2005. – 366 с.
4.
Основы спортивной
тренировки и методы контроля за состоянием организма студентов в вузе / под
ред. Т. Г. Савкина. – М.: Физкультура и Спорт, 2005. – 374 с.
5.
Приходько В. В. Педагогічний контроль у вищій школі: навч. посібник / В. В. Приходько, В. Г. Вікторов / Заг.
ред. і передмова В. В. Приходько. –
Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2009. – 150 с.
6.
Сергієнко Л. П. Комплексне тестування рухових здібностей людини: Навч.
посібник. – Миколаїв: УДМТУ, 2001. – 360 с.