Проведення студентками самостійних занять з аеробіки

Актуальність проблеми. Залучення студентської молоді до фізичної культури є важливим додатком у формуванні здорового способу життя. Поряд із широким розвитком і подальшим вдосконаленням організованих форм занять фізичною культурою, велике значення мають самостійні заняття фізичними вправами. Форми самостійних занять аеробікою визначаються їхніми цілями й завданнями, існує значна розмаїтість форм для проведення самостійних занять (Л. С. Алаева, 2007; Е. А. Яных, В. А. Захаркина, 2006).

Здоров'я й навчання студентів взаємозалежні й взаємообумовлені, чим міцніше здоров'я студентів, тим продуктивніше навчання, інакше кінцева мета навчання втрачає справжній зміст цінність. Щоб студенти успішно адаптувалися до умов навчання у вищому навчальному закладі, зберегли здоров'я за час навчання, необхідний здоровий спосіб життя й регулярна оптимальна рухова активність.

Сучасні складні умови навчання диктують більш високі вимоги до біологічних і соціальних можливостей студентів. Всебічно розвиток фізичних здатностей студентів за допомогою організованої рухової активності допомагає зосередити всі внутрішні ресурси організму на досягненні поставленої мети, підвищує працездатність, зміцнює здоров'я, дозволяє в рамках короткого робочого дня виконати всі намічені справи.

Використання систематичних, відповідних віку й стану здоров'я, фізичних навантажень – один з обов'язкових факторів здорового режиму життя. Фізичні навантаження у вигляді занять з аеробіки за розкладом, а також організованих або самостійних занять, здатні здійснювати позитивний вплив на організм студенток, підвищуючи їх фізичну працездатність [1, 4].

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – аналіз проведення самостійних занять з аеробіки студентками вищого навчального закладу.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Відношення студентів до фізичної культури й спорту є однією з актуальних соціально-педагогічних проблем. Реалізація цієї проблеми кожним студентом повинна розглядатися як особисто значима і як суспільно необхідна. Численні дані науки й практики свідчать про те, що фізкультурно-спортивна діяльність ще не стала для студентів насущною потребою, не перетворилася в інтерес особистості. Реальне впровадження серед студентів самостійних занять фізичними вправами недостатньо.

Існують об'єктивні й суб'єктивні фактори, що визначають потреби, інтереси й мотиви включення студентів в активну фізкультурно-спортивну діяльність:

· до об'єктивних факторів відносяться – стан матеріальної спортивної бази, спрямованість навчального процесу з фізичної культури й зміст занять, стан здоров'я тих, хто займаються;

· до суб'єктивних факторів ставляться – відповідність естетичним смакам, розуміння особистої значимості занять, духовне збагачення, розвиток пізнавальних здатностей тощо.

Багато студентів недооцінюють суб'єктивні фактори, що пов'язане з низьким освітньо-виховним потенціалом занять і заходів щодо фізичної культури, зі зсувом акценту уваги на нормативні показники фізкультурно-спортивної діяльності.

Відповідно до цілей і завдань, що розв'язуються в різних напрямках сучасної аеробіки танцювальної спрямованості, можна запропонувати наступну її класифікацію: оздоровча, прикладна, спортивна [2, 3]:

1. Оздоровча аеробіка – один з напрямків масової фізичної культури, вона відрізняється, у першу чергу, строго регульованим навантаженням і керується принципом "не нашкодь", обов'язковим елементом кожного заняття є вправи, що спрямовані на зміцнення дихальної й серцево-судинної систем. Над розробкою й популяризацією різних програм, що синтезують елементи фізичних вправ танцю й музики, для широкого кола тих, хто займається, активно працюють різні групи фахівців. Кожний з напрямків оздоровчої аеробіки здатний принести певну користь, розроблено такі напрямки, які допомагають розвити силу, витривалість, швидкість реакції, підвищити тонус і настрій.

2. Прикладна аеробіка одержала поширення як додатковий засіб у підготовці спортсменів різних видів спорту, а також у лікувальній фізкультурі, у виробничій гімнастиці й у різних рекреаційних заходах (групи підтримки спортсменів, шоу програми).

3. Спортивну аеробіку через високу інтенсивність й складність вправ іноді зараховують до спорту. Основу її хореографії становлять традиційні для аеробіки "базові" аеробні кроки і їхні різновиди. Спортсмени виконують безперервний і високо інтенсивний комплекс вправ, що включає поєднання ациклічних рухів зі складною координацією, а також різні за складністю елементи структурних груп і взаємодії між партнерами (у програмах змішаних пар, трійок і груп).

Форми самостійних занять з аеробіки можуть бути різними, але існує певна послідовність у виконанні вправ.

У комплекс варто включати від 7 до 12 вправ м'язові групи і суглоби, часто аеробіка є єдиним засобом підтримки рівня фізичних якостей. Якщо 7 разів на тиждень виконувати вправи з аеробіки по 10 - 15 хвилин, то це додасть від 1 до 1,5 годин у тижневий обсяг рухової активності. Виконання вправ з аеробіки повинно поєднуватись із самомасажем і загартовуванням організму. Відразу після виконання комплексу вправ з аеробіки рекомендується зробити самомасаж основних м'язових груп ніг, тулуба й рук (5-7хв) і виконати водні процедури з урахуванням правил і принципів загартовування.

Найбільш часто зустрічається форма занять – це загальна фізична підготовка. Схема занять наступна: до 30 хвилин загальнорозвиваючі й бігові вправи потім можна плавати або застосовувати ігри. З погляду підвищення рухової активності, використання різних засобів заняття в таких групах дозволяють підвищити рівень здоров'я й працездатності.

Вправи протягом навчального дня виконуються в перервах між навчальними й самостійними заняттями. Такі вправи попереджають наступаюче стомлення, сприяють підтримці високої працездатності впродовж тривалого часу без перенапруги. Виконання фізичних вправ протягом 10 -15 хв через кожні 1-1,5 ч роботи робить удвічі більше стимулюючих ефектів на поліпшення працездатності, ніж пасивний відпочинок у два рази більшої тривалості. Фізичні вправи потрібно проводити в добре провітрених приміщеннях, дуже корисно проводити вправи на відкритому повітрі.

Самостійні тренувальні заняття з аеробіки можна проводити індивідуально або в групі по 3-5 чоловік і більше, займатись рекомендується 2-7 разів на тиждень по 1-1,5 ч. Займатися менше 2 разів на тиждень недоцільно, тому що це не сприяє підвищенню рівня тренованості організму. Кращий час для тренувань – друга половина дня, через 2-3 години після обіду, можна тренуватися й іншим часом, але не раніше, ніж через 2 години після прийому їжі й не пізніше, ніж за годину до прийому їжі або відходу до сну.

Самостійні тренувальні заняття з аеробіки повинні носити комплексний характер, тобто сприяти розвитку всіх фізичних якостей, а також зміцнювати здоров'я й підвищувати загальну працездатність організму [5, 6].

Зміст самостійних занять. Найпоширеніші засоби самостійних занять у вищих навчальних закладах – це біг, крос, плавання, аеробіка, атлетична гімнастика, спортивні й рухливі ігри.

Біг. Найбільш доступними й корисними засобами фізичного тренування є біг на відкритому повітрі в умовах лісопарку. Біг – це природний вид рухів, у яких бере участь більшість м'язів, зв'язок і суглобів. Біг поліпшує обмін речовин в організмі й активізує діяльність серцево-судинної, дихальної й інших систем організму. Форми бігу використовують як засоби активної реабілітації, в оздоровчих цілях рекомендується бігати 2-3 рази на тиждень по 30-40 хвилин, довжина дистанції від 3 до 5 км.

Оздоровча аеробіка – це комплекси нескладних загальрозвиваючих вправ, які виконуються, як правило, без пауз для відпочинку, в швидкому темпі, обумовленому сучасною музикою. У комплекси включаються вправи для всіх основних груп м'язів і для всіх основних частин тіла. Завдяки швидкому темпу й тривалості занять від 10-15 до 45-60 хвилин, крім впливу на опорно-руховий апарат, вправи впливають на серцево-судинну й дихальну системи. За впливом на організм їх можна зрівняти з такими циклічними вправами, як біг, біг на лижах, тобто з видами фізичних вправ, при заняттях якими відбувається помітний ріст споживання м'язами кисню.

Кожне заняття варто починати з ходи й повільного бігу, потім переходити до гімнастичних загальнорозвиваючих вправ для всіх груп м'язів (розминка). Після розминки виконується комплекс вправ з аеробіки, що включає вправи для плечового пояса й рук, тулуба та шиї, м'язів ніг і вправи для формування правильної постави. У заключній частині проводиться повільний біг, хода, вправи на розслаблення із глибоким диханням.

Література

1. Аэробика. Теория и методика проведения занятий: учебное пособие для студентов вузов и ссузов физической культуры / Ред. Е. Б. Мякинченко, М. П. Шестаков. – Москва: ТВТ Дивизион, 2006. – 304 с.

2. Аэробика. Теория и методика проведения занятий: учебное пособие для студентов вузов физической культуры / Ред. Е. Б. Мякинченко, М. П. Шестаков. – Москва: СпортАкадемПресс, 2002. – 306 с.

3. Аэробика дома / Сост. Е. А. Яных, В. А. Захаркина. – Москва; Донецк: АСТ: Сталкер, 2006. – 176 с.

4. Ивлев М. П. Котов П. И. Левченкова Т. В. Аэробика: Теория и методика проведения занятий: Учебное пособие для вузов физической культуры (под ред. Мякинченко Е. Б., Шестакова М. П.). – М.: Спортакадемпресс, 2002. – 304 с.

5. Крючек Е. С. Аэробика. Содержание и методика проведения оздоровительных занятий: Учебно-методическое пособие. – М.: Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2001. – 64 с.

6. Алаева Л. С. Основы организации и проведения занятий по оздоровительной аэробике: учеб. пособие / Л. С. Алаева; СибГУФК. – Омск: СибГУФК, 2007. – 68 с.