Мотивація до занять фізичним вихованням учнів Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ»

Актуальність проблеми. Систематичні заняття руховою активністю впливають на ефективність взаємодії всіх органів й систем тіла, позначаються на розумовому розвитку, що, у подальшому, приводить до підвищення працездатності й покращення навчання (М. Я. Виленский, 2007, 2001; Э. Н. Вайнер, 2003; Т. Ю. Круцевич, 2003; И. П. Ширяев, 2003).

Мотивація учнів до занять фізичною культурою і спортом формується різними засобами, методами й обставинами – підтримка інтересу й цілеспрямованості до занять фізичними вправами в учнів багато в чому залежить від того, чи випробовують вони задоволення протягом навчально-тренувального заняття з фізичного виховання і чи формується у них задоволеність цими заняттями [2, 9].

В той же час зазначимо, що впродовж навчання при роботі з навчальною групою необхідно з максимальною наполегливістю використовувати реальні можливості впливу на учнів для цілеспрямованого виховання у них позитивних внутрішніх мотивів до занять фізичною культурою і спортом. Правильно розраховане фізичне навантаження впродовж навчального заняття є важливою умовою для виховання в учнів впевненості в своїх фізичних силах, появи позитивного психологічного настрою, що є необхідною ланкою для досягнення успіху.

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – аналіз мотивації в учнів до занять фізичною культурою і спортом в період навчання у ліцеї.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

В умовах сучасних соціально-економічних перетворень в суспільстві особливого значення набувають проблеми зміцнення фізичного, духовного і соціального здоров'я учня, як майбутнього фахівця, формування здорового способу його життя. Важливим додатком у формуванні здорового способу життя учнів є залучення до занять фізичною культурою і спортом [5]. Найбільш доступними формами занять фізичним вихованням у ліцеї для учнів є:

· заплановані заняття з фізичного виховання;

· самостійні заняття різними видами фізичних вправ і обраним видом спорту;

· участь в фізкультурно-масових і спортивних заходах.

Фізична культура протягом навчання в ліцеї є невід'ємною частиною формування всесторонньо розвиненої особистості учня. Регулярні заняття фізичною культурою і спортом сприяють оптимізації фізичного й психологічного стану учня [6].

Одною із важливих проблем фізичного виховання учнів є зниження мотивації до занять фізичною культурою і спортом. Великого значення набуває мотивація до занять фізичними вправами як протягом запланованих навчальних занять, так і протягом відпочинку: перед учнями слід ставити мету і стимулювати їх до її досягнення, шукати нові цікаві форми й методи роботи для залучення їх до активних занять фізичною культурою і спортом. Мотивація учнів до занять фізичною культурою і спортом передбачає наявність чинників й процесів, що здатні спонукати до усвідомлених дії у відношенні до фізичної діяльності [8], важливим є вивчення тих причин, які детермінують перевагу учнів займатись чи ні фізичною культурою і спортом.

Мотиви для регулярних занять учнями фізичною культурою і спортом можуть бути наступні:

1. Адаптація учнів до умов навчання в ліцеї.

Особливу вагомість адаптаційні процеси набувають за умов зміни середовища жіттєдіяльності, яке відбувається на початковому етапі навчання учнів в ліцеї, що вимагає від учнів активації механізмів адаптації і достатньо часто призводить до стану фізичного і психологічного перенапруження [7].

Вступ до ліцею і навчання в ньому супроводжується включенням у нове культурно-освітнє середовище, що й представляє собою пусковий механізм процесу адаптації. Успішність адаптації передбачає діяльність резервних можливостей організму і їх готовність до подолання різного роду труднощів, що виникають в процесі навчання, в адаптації учнів до умов навчання в ліцеї можна виділити фізичну і психологічну адаптацію до умов навчальної діяльності, що виражається у рівні працездатності [3, 4].

2. Відновлення фізичної й розумової працездатності.

Працездатність учня протягом навчання в ліцеї представляє собою здатність виконувати навчальну діяльність в рамках заданого часу і з високою ефективністю. Фізична і розумова працездатність учня відображає можливості й служить показником дієздатності студента, будучи показником успішності опанування вимог навчальної діяльності.

До певної міри працездатність учня залежить від властивостей його особистості, особливостей нервової системи, темпераменту тощо.

3. Фізичниї розвиток.

Процес зміни форм і функцій організму учня під впливом умов навчання, життя тощо.

Протягом навчання ліцеїста здійснюється негативна дія на організм тривалого перебування в характерній для осіб розумової праці «сидячій» позі, при цьому кров скупчується в судинах, що розташовані нижче за серце, зменшується об'єм циркулюючої крові, що погіршує кровопостачання ряду органів, в тому числі мозку. Погіршується венозний кровообіг – коли м'язи не працюють, вени переповнюються кров'ю, рух її сповільнюється, судини швидше втрачають свою еластичність, і розтягуються. Погіршується рух крові по сонних артеріях головного мозку, зменшення розмаху рухів діафрагми негативно позначається на функції дихальної системи.

4. Розвиток учня в психоемоційному напрямку.

В процесі навчальної діяльності в ліцеї основне психоемоційне навантаження доводиться на центральну нервову систему, її вищий відділ – головний мозок, що забезпечує протікання психічних процесів (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, емоцій).

5. Становлення учня як особистості.

Період навчання в ліцеї характеризується комплексним становленням особистості учня [1]. Заняття фізичною культурою і спортом необхідні для вдосконалення навичок поведінки у різних ситуаціях, й сприяє підвищенню свідомості, вони тісним чином пов'язані з відпрацюванням певних навиків й вмінь до "автоматизму".

Таким чином, можна виділити наступні напрямки впродовж навчання ліцеїстів, які здатні здійснювати вплив на мотивацію їх до занять фізичною культурою і спортом:

· підвищення освітнього рівня й інформованості студентів в області оздоровчих технологій з фізичною культури і спорту;

· суттєво покращити якість процесу фізичного виховання у школах (ліцеях);

· забезпечити учням індивідуальні можливості для занять фізичною культурою і спортом;

· здійснювати підбір кваліфікованих, професійно підготовлених викладацьких кадрів;

· виховати в ліцеїстів зацікавленість в проведенні систематичних занять фізичною культурою і спортом;;

· сформувати в учнів думки про необхідність ведення здорового способу життя, вести боротьбу зі шкідливими звичками.

В цілях розвитку і вдосконалення оздоровчої культури ліцеїстам необхідно придбати знання, вміння і навички для формування стійкої мотивації на отримання здоров'я, дотримання здорового образу і спортивного стилю життя, вирішення цієї проблеми потребує вдосконалення процесу фізичного виховання в ліцеї, реалізації індивідуальних і колективних програм оздоровлення учнів з врахуванням їх психофізичного розвитку й індивідуальних можливостей.

Висновки.

1. Процес фізичного виховання ліцеїстів є основною формою роботи з масового залучення учнів до занять фізичною культурою і спортом.

2. Потреба мотивації й залучення як можна більшої частини учнів до занять фізичною культурою і спортом у сьогоднішній час посилюється несприятливими тенденціями в соціально-економічному розвитку суспільства, які обумовлені зміною життєвих цінностей і стандартів стану здоров'я, у зв'язку з чим актуалізується проблема підвищення рухової активності учнівської молоді.

Потрібне проведення аналізу щодо залучення ліцеїстів до використання самостійних занять фізичною культурою і спортом у вільний час.

Література

1. Агличева И.В. Комплексное исследование особенностей личностной адаптации студентов ВУЗа. – Ставрополь, СГУ. – 2006. – 233 с.

2. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М.: Мысль, 1976. – 256 с.

3. Браун Т. П. Адаптация студентов к обучению в вузе в условиях оптимизации образовательной среды: автореф. дис. … канд. пед. наук. – СПб., 2007. – 21 с.

4. Буханов А. И. Адаптация студентов к обучению в вузе // Гигиена и санитария. – 1992. – № 7 –8. – С. 53-55.

5. Верич Г. Е., Банникова Р. А. Формирование здорового образа жизни студентов. Методические рекомендации для студентов института физической культуры. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 22 с.

6. Кузнецов В. Н., Кнюхин В. И. Влияние различных двигательных режимов на учебную деятельность, состояние здоровья и физическую подготовленность студентов. // Теория и практика физической культуры. – 1989. – № 1. – С. 26 – 32.

7. Павлюк Н. Б. Адаптация к обучению студентов первого курса педагогического вуза средствами физической культуры: автореф. дис. … канд. пед. наук. – Шуя, 2006. – 22 с.

8. Романов А. М. Образовательная мотивация студента как потенциал личности в учебной деятельности // Потенциал личности: комплексная программа / Материалы 7-й Междунар. конф. – Тамбов, 2008. – С. 113-116.

9. Уайтли Филип Мотивация. – Санкт-Петербург, Вильямс, 2005. – 160 с.