Економічні науки/2.Зовнішньоеконмічна діяльність

Студент 64 групи ФМЕ Топлакалцян Артур Арсенович

Одеський національний економічний університет,Україна

Напрямки вдосконалення інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності господарюючих суб’єктів в регіонах України

Інструменти регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) господарюючих суб’єктів відіграють основну роль для розвитку зовнішньоекономічних та політичних відносин. Актуальність досліджуваної теми пояснюється ти,що на сьогодні інтеграція економік країн є невід’ємною частиною для розвитку держави в цілому. Але не всі національні товари готові до рівної конкуренції з продуктами праці більш розвинутих країн світу,тому країни для захисту національного виробника використовують інструменти регулювання ЗЕД.

Проблема регулювання ЗЕД є предметом дослідження таких учених як Єрмакова О.А., Козак Ю.Г., Дідківський М.І.,Румянцева А.П.,Шевчук Л.Т.,Швайка Л.А.,Стеценко Ж.В.,Тюріна Н.М. які на основі теоретичних узагальнень і практичного досвіду обґрунтували та виробили головні напрями вдосконалення інструментів регулювання ЗЕД господарюючих суб’єктів.

За результатами досліджень зазначених вище науковців інструменти регулювання ЗЕД господарюючих суб’єктів не є досконалими. На сьогодні розвиток країни залежить від розвитку господарюючих суб’єктів, а розвиток господарюючих суб’єктів можливо тоді,коли перед ними не стоять штучні перешкоди. Тому треба чітко розмежувати де інструменти регулювання є перешкодою, а де допоміжною ланкою для національного виробництва.

Метою даної статті є аналіз проблем у формулюванні та реалізації інструментів регулювання ЗЕД господарюючих суб’єктів в регіонах України, а також розробка рекомендації щодо покращення інструментів регулювання ЗЕД.

Державне регулювання ЗЕД спрямовується на захист економічних інтересів України,прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб’єктами ЗЕД доходів та інвестицій,заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб’єктів господарювання у сфері ЗЕД.[1]

Розробка концептуальних основ формування комплексної системи управління ЗЕД і урахування як об’єктивною необхідності децентралізації, так і суперечливості цього процесу призводить до проблеми розмежування зовнішньоекономічних повноважень між національним і регіональним рівнями управління. Про це розмежування функції у сфері міжнародних економічних відносин між двома цими рівнями для унітарних держав,якою є Україна,повинен бути заснований на ряді фундаментальних принципів.

1.Регіональна децентралізація управління зовнішньоекономічною сферою має бути реалізовано на базі принципу виключної компетенції державного рівня, тобто однозначне покладання прав і відповідальності цього рівня влади у виконані міжнародних економічних зобов’язань, а також збереження в рамках країни єдиного валютного та митного економічного простору. Доцільність використання даного принципу обґрунтується рядом об’єктивних економічних аргументів:

- надмірна децентралізація управління ЗЕД регіонів призводить до появи негативних зовнішніх ефектів коли від прийнятих регіоном заходів з лібералізації міжнародних зв’язків виграють інші регіони і навіть країни;

- наслідки прийняття регіоном рішень у сфері валютної політики, використання тарифних і нетарифних методів об’єктивно не можуть бути просторово локалізовані, що робить регіональні влади недієздатними в цій сфери і вимагає реалізації повноважень центральних органах управління;

- в усіх без винятку країнах світу,наскільки ліберально-ринковими вони б не були , принцип пріоритетності центру в регулюванні ЗЕД є непорушним і основоположним.

2.Принципом визначення компетенції регіональної ланки в управлінні економікою є субсидіарність, трактується як втручання вищого рівня управління у вирішення тих питань і проблем, які не можуть бути викришені на нижчих рівнях. Однак, стосовно до міжнародної сфери, субсидіарність необхідно трактувати в зворотному порядку, як можливість передачі на локальний рівень вирішення тих питань, які в силу специфікації та особливих зовнішньоекономічних інтересів ефективно вирішують на нижчому рівні.

3.Делеговані на регіональний рівень повноваження у сфері міжнародних економічних відносин повинні бути адекватні фінансовим і матеріальним ресурсам місцевих органів влади. Розмежування зовнішньоекономічних повноважень між національним і регіональним рівнями управління при його практичний реалізації пов’язано з проблемою розподілу управлінських інструментів. [2,с. 76-80]

Для зміни ситуації у кращу сторону,для зменшення тиску на експортерів як економічного, так і бюрократичного,треба розробити інструменти,які допоможуть покращити становище підприємців. Одним з прикладів можна привести проект для обговорення на круглому столі «Політика сприяння експорту МСП в Україні» 29 березня 2016 року. Так був розроблений ряд інструментів розвитку експорту,де було розписано які є інструменти розвитку і хто має їх фінансувати(таблиця 1). [ 6,с.23]

Таблиця 1

Інструменти розвитку експорту.[ 6,с.23]

Інструмент	Мале/середнє підприємство, готове до експорту	Підприємство, яке нещодавно розпочало експорт або експортує невелику частку своєї продукції	Підприємство, яке є досвідченим експортером, але хотіло б розширити свою присутність на зовнішніх ринках
Тренінги/семінари з розвитку бізнесу	Д\П	П
Складання комплексного плану виходу на зовнішні ринки	Д	Д\П
Консалтинг щодо вибору країн, у яких продукція підприємства найімовірніше матиме успіх	Д	Д\П	П
Консалтинг щодо експортних процедур/ регулювання	Д	Д	Д
Маркетингові дослідження зарубіжних ринків	Д\П	Д\П	П
Підбір зарубіжного контрагента	Д	Д\П	П
Участь у торговельних виставках за кордоном	Д\П(за галузами)	Д\П(за галузами)	Д\П
Участь у торговельних місіях		Д\П	Д\П
Участь у "ярмарках імпортерів" всередині країни	Д\П(за галузами)	Д\П	П
Експортні кредити/гарантії /страхування	Д\П	П(на ринкових умовах)	П(на ринкових умовах)
Гранти для виходу на зовнішні ринки	Д
Відшкодування витрат експортера на вихід на зовнішні ринки	Д(частково)	Д(частково)
Участь в експортних консорціумах	П	П
Створення та просування "бренду держави"	Д	Д	Д
Д – державне фінансування, П – за кошти підприємства

Очевидно, що ефективна політика сприяння експорту неможлива без постійного діалогу між державою та підприємцями, що реалізується через інструменти.

Проведений аналіз формування і використання інструментів регулювання ЗЕД господарюючих суб’єктів в регіонах України дозволяє дійти висновку: регіональні органі влади, мають у своєму розпорядженні переважно інституційні важелі впливу на ЗЕД регіону, серед яких правові, прогнозовані та програмні, фінансово-економічні, організаційно-економічні, науково-освітні, організаційні інструменти;основною задачею регіональної політики України в сфері ЗЕД є підвищення використання діючих та новітніх,вироблених світовою практикою,інструментів розвитку ЗЕД в регіонах.

Література:

1.Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» 16.04.1991,№959-ХІІ [Електронний ресурс].-Режим доступа:http://zakon.rada.gov.ua

2.Єрмакова О.А.,Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність регіону:

Навчальний посібник. - Одеса:Фенікс, 2013.-332 с.

3.Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

Навчальний посібник/ К.:Знання,2006.-462 с.(інструменти регулювання ЗЕД 43 с)

4.Горянська Т.В. Нормативно-правове регулювання і облік мита в України в рамках СОТ. [Електронний ресурс].-Режим доступу:http://nbuv.gov.ua

5.Юрченко С.М. Теоретичні засади адміністративно-правого регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності. - [Електронний ресурс].-Режим доступу:http:// nbuv.gov.ua

6. Політика сприяння експорту МСП в Україні//-Київ 2015р-36с.