Экономические науки/7.Учет и аудит

К.е.н. Бугай Н.О.

ДВНЗ “Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана”, Україна

ДЕРЖАВНИЙ АУДИТ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

У сучасному світі державний фінансовий контроль виступає неодмінним атрибутом системи державного управління та запорукою успішної реалізації державної політики в цілому. Система контролю є підсистемою соціального управління і багато в чому забезпечує збереження системою її якісних характеристик, функціонування та розвитку. Організація і функціонування ефективної системи державного фінансового контролю – обов’язок і неодмінний елемент державної фінансової політики.

В умовах прискорення темпів глобалізації, збільшення мінливості розвитку світової економіки та фінансової системи, а так само під впливом тривалої всесвітньої фінансової кризи і політики проблеми вдосконалення методів і форм державного регулювання набули надзвичайну актуальність, викликаючи гострий інтерес вчених, практиків і державних діячів.

Безумовна річ, що неможливо побудувати сильну, захищену від зовнішніх негативних факторів впливу, економіку держави без діючого інституту державного фінансового контролю. Систематизована, яка відповідає сучасним реаліям, система державного фінансового контролю є потужним інструментом у боротьбі з корупцією, а також у реалізації економічних реформ на всіх рівнях управління.

Оскільки основу ефективного функціонування будь-якої держави становлять бюджетні кошти, державний фінансовий контроль орієнтований на моніторинг їх формування, розподілу та використання. А тому, є одним із ключових ланок фінансового управління, направленого, у першу чергу, на реалізацію важливих спрямувань у державній політиці.

Однак, до теперішнього часу сформувалась, по-перше, занадто розхожа, а, по-друге, не зовсім маневрена система органів державного фінансового контролю. Треба відзначити, що діюча система державного фінансового контролю більш націлена лише на виявлення неефективного використання бюджетних коштів і порушень постфактум, що недостатньо відповідає вимогам підвищення ефективності державного управління. Наприклад, у звітах органів державного фінансового контролю основний наголос робиться на розкриття інформації про порушення, нецільове та неефективне використання бюджетних коштів, а про характер порушень і причини неефективності їх використання, на жаль, інформація відсутня. Немає і ознак поліпшення рівня фінансової дисципліни та ефективної організації діяльності по управлінню державними коштами і активами. Відсутня, також, комплексна оцінка ефективності функціонування державних органів, що охоплює всі сфери їхньої діяльності. У цілому, це відображається на можливості органів державного фінансового контролю вчасно і якісно виявляти та попереджати порушення, застосовувати нові рекомендації контрольної діяльності держави в сфері управління фінансами.

У контрольній діяльності держави відсутні, деякою мірою, цілісність і системність. А це означає, що в результаті окремі елементи економічної системи підлягають контролю неодноразово, інші залишаються поза контролем. Функції і повноваження державних органів, що здійснюють зовнішній і внутрішній контроль, не зовсім розмежовані, що призводить до посилення елементів дублювання їх діяльності та знижує ефективність всієї системи державного фінансового контролю. При цьому їх діяльність недостатньо координується.

Відзначається дефіцит кваліфікованих кадрів і низький рівень теоретичної та практичної професійної підготовки співробітників системи державного фінансового контролю. А також, немає єдиних підходів по функціонуванню систем управління ризиками. Відсутність єдиної методології, планування державного фінансового контролю, нераціональне використання трудових і інших ресурсів органів державного фінансового контролю, також, не сприяють ефективному функціонуванню діючої системи.

Загалом, як і будь-яка система, система державного фінансового контролю недосконала та має ряд колізій у правовій сфері, що обумовлено постійно мінливими умовами функціонування світової економіки, особливо в умовах її фінансової нестабільності. З огляду на дані обставини, законодавець зіштовхується з необхідністю постійного реформування системи державного фінансового контролю і підвищення ефективності управління суспільними фінансами, підбираючи якісно нові шляхи та методи контролю.

Реформування державного управління в багатьох країнах призвело до перетворення державного фінансового контролю в державний аудит, що став невід’ємною частиною ефективної держави та одним із ключових елементів узгодження реальних інтересів суспільства з декларуючими цілями розвитку і методами їхнього досягнення.

Поняття державного аудиту перебуває в сфері дискусій багатьох країн щодо його участі в державному фінансовому контролі. Думки вчених по даному питанню є різними. Суперечки, в основному, виникають із приводу трактування його як різновид, метод або форма державного фінансового контролю, а деякі вчені наголошують, що аудит є самостійним і незалежним від державного контролю інститутом у системі державного управління.

Державний аудит є обов’язковим елементом управління державними фінансами та іншими ресурсами суспільного сектора економіки. Інститут державного аудиту покликаний виконувати не тільки контрольні, але і профілактичні функції, виявляючи на ранній стадії відхилення від прийнятих стандартів законності, ефективності, результативності й економічності управління суспільними ресурсами для того, щоб вчасно виправити ситуацію або ужити заходів для запобігання аналогічних порушень у майбутньому.

Найбільшою міжнародною організацією в області державного аудиту є Міжнародна організація вищих органів фінансового контролю (ИНТОСАИ/INTOSAI). Організація поєднує вищі органи фінансового контролю у країнах ООН. У її членах перебуває більше 180 країн.

Основні принципи представлені в Лімській декларації. Цей документ, прийнятий в 1977 році, описує основні принципи організації і роботи вищих органів державного аудиту. Основні положення цього документу реалізуються у всіх країнах-учасниках ІНТОСАІ [1].

Варто відмітити ще один момент, що інструментом державного аудиту, здатним забезпечити істотне підвищення ефективності його функціонування, є державні інформаційні ресурси, методологія створення і використання яких стосовно до досліджуваної області вимагає нових підходів, заснованих на сучасних ефективних інноваційно-інформаційних технологіях. Внаслідок цього, ефективність функціонування органів державного аудиту різного статусу у вирішальному ступені залежить від актуальності, повноти та надійності використовуваної ними тієї самої інформації, глибини і якості її аналітики. Всі вони відчувають гострий недолік у такій інформації, дефіцит якої пов’язаний з відсутністю повноцінної системи реєстраційно-облікових функцій держави і слабкою розробленістю науково-обгрунтованих підходів до визначення характеру та обсягу даних, необхідних для моніторингу використання суспільних ресурсів з метою ефективного соціально-економічного розвитку. Отже, як невід’ємна частина суспільного регулювання, державний аудит повинен забезпечувати незалежну об’єктивну оцінку результатів управлінської діяльності та подавати інформацію, що дозволяє на основі принципу зворотного зв’язку розробляти і втілювати в життя коригувальні рішення, орієнтовані на досягнення цілей того ж соціально-економічного розвитку. Здійснення органами державного аудиту дійових заходів можливо тільки при використанні адекватних форм і методів їх роботи, наявності висококваліфікованих кадрів, розвинутого інформаційного середовища й практично досконалої нормативної бази.

Проте, дотепер комплексні дослідження окремих механізмів державного регулювання, у тому числі дотичних питань державного фінансового контролю і аудиту, проводилися на Україні у вкрай обмеженому масштабі. На сьогоднішній день не до кінця розроблені методологічні підходи до системного аналізу та оптимізації механізмів державного і регіонального фінансового контролю, а також складаючих їх повноважень органів виконавчої й законодавчої влади. Також, діюча нормативно-правова база має ряд істотних недоліків, наприклад, державний аудит не зовсім стандартизований, немає загальних правил контролю, нормативно-правові акти містять багато відсильних правил. Іноді, для того, щоб визначити умовну величину або певний порядок, що регламентує конкретне питання, доводиться переглядати по кілька разів десяток таких документів, а деякі, певною мірою, суперечать законодавчій базі. Існує надмірна активність нормативно-правової бази, тобто не встигнеш розібратися в одному документі, як з’являється вже “новоспечений”, що скасовує перший і т.д.

Крім того, низьке інституціональне середовище, що складається із все зростаючого числа неефективних регуляцій і масових корупційних практик, створює значні перешкоди для зростання виробництва, збільшення числа якісних робочих місць, інвестиційної активності бізнесу, у тому числі, для прямих іноземних інвестицій, що, у свою чергу, підриває можливості модернізації вітчизняної економіки. Таке положення справ у системі державного управління говорить про недостатню нормативну і методологічну формалізацію функцій органів державного фінансового контролю, що і гальмує розвиток державного аудиту.

Тому, як висновок, контроль і аудит стають найважливішими інструментами соціально-економічної політики держави. Така ситуація вимагає нових підходів до розуміння сутності, форм і методів державного фінансового контролю та аудиту в державному секторі. В умовах ринкової економіки, коли ускладнюються міжбюджетні відносини, підсилюється роль податкового регулювання економіки, як основного джерела формування дохідної бази бюджету, багаторазово зростає значимість державного аудиту в бюджетній сфері. Внаслідок цього, державний аудит слугує одним з інструментів системи управління держави та суспільства в рішенні складного оптимізаційного завдання – забезпечити реноваційний прорив у розвитку української економіки, оскільки облік методологічних основ і практичних аспектів державного аудиту, а також і організаційно-економічних передумов його модернізації повинен привести до забезпечення результативності державного аудиту при проведенні контролю бюджетних організацій.

Література

1. Керівні принципи аудиту державних фінансів : зб. базових документів ІNTOSAI – Міжнародної організації вищих органів контролю державних фінансів ; офіц. пер. документів на укр. мову здійснено Центром перекладів європ. права при М-ві юстиції України. – К., 2003. – 123 с.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серп. 2004 р. № 1017 (із змін., внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів № 361 (361-2006-п) від 25 берез. 2006 р., № 968 (968-2011-п) від 7 верес. 2011 р., № 1067
(1067-2012-п) від 21 лист. 2012 р., № 950 (950-2016-п) від 14 груд. 2016 р. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1017-2004-п.

3. Добродумов П. О.Державний аудит як конституційно-правовий інститут /
П. О. Добродумов // Підприємництво, господарство і право . – 08/2012 . –
№ 8 . – С. 71-74.