Миколаєць Ірина Вікторівна

Аспірантка Міжрегіональної академії управління персоналом, м.Київ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ГАРАНТІЙ ЩОДО НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Забезпечення державних гарантій щодо надання безоплатної медичної допомоги залежить від економічної спроможності держави, від можливості держави забезпечити фінансування закладів охорони здоров’я.

На даний час фінансування закладів охорони здоров’я сягає лише 40 відсотків від потреби і здійснюється за так званим "подушним" принципом.

Нестача державних коштів веде до того, що безоплатна медична допомога заміщується платною. Створюються так звані Лікарняні каси, які завуальовано під добровільні внески здійснюють збір коштів громадян за надання медичної допомоги [1, C. 101].

Отже, враховуючи наведене, кардинальних змін потребує чинне законодавство в сфері охорони здоров’я, зокрема, щодо вирішення питань стосовно визначення гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги; видів та порядку надання платних медичних послуг у державних і комунальних закладах охорони здоров’я; умов запровадження медичного страхування.

Необхідно невідкладно внести зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я, прийняти Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування", розробити та прийняти Закон України "Про платні медичні послуги".

Перераховані критерії повинні характеризувати ефективність управління якістю надання медичних послуг з точки зору:

- медичного ефекту;

- соціального ефекту;

- економічного ефекту [2, C. 164].

Для цього необхідно чітко визначити індикатори якості, які повинні відповідати перерахованим вище критеріям, а значить:

- відображати найбільш важливі з медичної, соціальної та економічної точки зору елементи лікувально-діагностичного процесу і досягнутого результату;

- носити випереджаючий (перспективний) в порівнянні з ситуацією, медичною практикою характер;

- мати кількісне вираження;

- можливість розраховуватися на основі відомостей, що вносяться до медичної документації (карти амбулаторного пацієнта, карти стаціонарного хворого, рецепти, статистичні талони або ін.), Як виняток при наявності вагомого обґрунтування в протоколі слід відзначати, що в медичній документації необхідно фіксувати додаткові дані [3, C. 77].

При виборі індикаторів якості слід враховувати, що витрати на їх визначення не повинні перевищувати потенційну користь від проведених заходів щодо вдосконалення якості медичних послуг.

У клінічному протоколі повинен бути представлений орієнтовний нормативний рівень показника, що визначає мінімально прийнятний рівень якості, або кілька різних рівнів (наприклад: оптимальний, задовільний і незадовільний).

В якості індикаторів можна використовувати динаміку показників якості життя хворих, за умови, що якість життя є найбільш важливим результатом лікування і вимірюється за допомогою валідизованих методів.

Індикатори якості можуть бути використані під час експертизи і оцінки якості медичної допомоги відповідно до встановлених процедур: внутрішній контроль якості з боку заступника головного лікаря з лікувальної частини і клініко-експертної роботи; зовнішньому контролі з боку страхових медичних організацій, органів управління охороною здоров'я, уповноважених за якістю медичної допомоги; на етапі самооцінки і зовнішньої оцінки медичних організацій при проведенні акредитації та тощо.

При наявності в організації комп'ютеризованих інформаційних систем, доцільно передбачати автоматичне визначення індикаторів якості та відображення відхилень від погоджених нормативних рівнів.

Література:

1. Салтман Р. Б., Фигейрас Дж. Реформы системы здравоохранения в Европе. Анализ современных стратегий / Р. Б. Салтман, Дж. Фигейрас [Пер. с англ.]. - М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 2000. - 432 с

2/ Надюк З. О. Структурна перебудова регіональних органів виконавчої влади у сфері охорони здоров’я в Україні / З. О. Надюк // Держава та регіони. Сер. : Державне управління. – 2008. - № 4. – С. 161-165

3. Мажак І.М. Принцип доступності як основа організації сімейної медицини: матеріали науково-практичної інтернет-конференції з міжнародною участю [“Управління охороною здоров’я”], (Львів, 29 січня – 14 березня 2003 року), Львів. держ. мед. ун-т ім. Данила Галицького. – Л. : Львів. держ. мед. ун-т ім. Данила Галицького, 2003. – с. 77-78