Педагогические науки / 1. Дистанционное образование

Марченко Н. В., к.п.н. Хміль Н. А.

Харківська гуманітарно-педагогічна академія, Україна

Можливості хмарних сервісів як інструментальної бази для створення електронних робочих зошитів

Стрімкий розвиток технологій, глобальний процес інформатизації суспільства ставлять завдання створення та використання засобів навчання нового покоління, які поєднують досягнення сучасної педагогічної науки з можливостями інформаційно-комп’ютерних технологій [2, с. 4]. У теперішній час для підвищення ефективності навчання учнів учителі використовують авторські електронні навчальні матеріали, зокрема, інтерактивні плакати, аркуші, підручники, робочі зошити тощо. Для їх створення все частіше педагоги звертаються до інструментарію хмарних сервісів, що обумовлено, насамперед, необхідністю постійного оновлення інформаційного матеріалу.

Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що питання розробки електронних робочих зошитів розглядають у своїх наукових доробках М. Беляєв, Ю. Власенко, В. Гриншкун, В. Гура, Л. Курій, О. Михалюк, О. Царенко та інші. Проблеми формування структури та змісту сучасних навчальних матеріалів з урахуванням особливостей нових освітніх стандартів висвітлюють О. Заславська, С. Зикіна, І. Левченко та інші. Проблеми використання сервісів Веб 2.0 та хмарних технологій у навчальному процесі у своїх наукових доробках розкривають Я. Остапчук, О. Проців, Г. Скрипка, О. Тузова, С. Ханько, Ю. Якушевська. Зокрема вони приділяють увагу проблемам створення різноманітних електронних ресурсів, тестів, блогів, які полегшують сприйняття нового матеріалу, допомагають вчителю у підготовці до уроку та мотивують учнів до здобуття знань.

Метою нашої публікації є аналіз можливостей хмарних сервісів як інструментальної бази для створення електронних робочих зошитів.

Спираючись на дослідження Ю. Бабія, О. Борисенко, А. Тунцевої [3], І. Яковицького та інші під електронним робочим зошитом будемо розуміти електронний освітній ресурс для використання в навчальному процесі, який поєднує комплекс теоретичних матеріалів і практичних завдань з окремої теми. З таким ресурсом (зошитом) дитина може працювати не лише в школі, але й удома.

Ми погоджуємося з А. Тунцевою, що електронний варіант зошита більш динамічний, його можна швидко оновити, доповнити або замінити в ньому інформацію [3].

Для більшості хмарних сервісів характерним є:

– необхідність реєстрації для публікації авторських матеріалів при умові наявності у користувача електронної скриньки;

– збереження інформації в закритому або відкритому режимах;

– можливість перегляду розмішеної на сервісі інформації з будь-якого комп’ютера;

– можливість організації співпраці.

У нашому дослідженні зосередимо увагу на хмарних сервісах Google. Вони є безкоштовними, доступними будь-де і будь-коли, мають інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, є простими у використанні. Зазначимо, що ці специфічні властивості дозволяють використовувати їх в якості інструментального середовища для розробки електронних робочих зошитів. Розглянемо їх можливості більш детально.

Google Сайт. Цей сервіс дозволяє створювати сайти – основу електронного робочого зошита. Він має режим візуального редактора, який дозволяє створювати html-сторінки, розміщувати на них інформацію із додатків Google, інших мережевих сервісів у вигляді ґаджетів та гіперпосилань. Крім цього, Google Сайт оснащений зручною навігацією по створенню сторінок, безкоштовними шаблонами та темами оформлення. Можлива спільна робота декількох користувачів. Наприклад, учитель як власник сайту, може організувати доступ учнів та вчителів до сайту в якості співучасників [1, с. 52].

Основною перевагою сервісу Google Сайт від інших аналогічних безкоштовних сервісів є відсутність реклами на сайті. Серед недоліків можна назвати – обмеження налаштувань оформлення та не гнучка система прав доступу. Але, разом із тим, цей сервіс підходить для створення простого освітнього сайту та для розміщення на ньому інтерактивного контенту [2, с. 10]. У електронному робочому зошиті можуть бути сконцентровані навчальна інформація (текстова, відео, графічна, посилання на навчальні ресурси), запитання (тести) та різноманітні інтерактивні завдання. Доступ до сайту краще організовувати в режимі «для всіх, у кого є посилання» без дозволу на редагування.

Велике значення для розробки електронного робочого зошита мають сервіси Google Документи, Google Таблиці, Google Презентації, Google Рисунок та інші. За їх допомогою можна створювати, редагувати і форматувати інтерактивні робочі аркуші, наповнюючи їх різноманітними вправами. Застосовуючи додаток Google Форми, можна створювати та експортувати до електронного робочого зошиту тести або вікторини, наприклад, на відповідність, класифікацію, упорядкування, розв’язування різноманітних задач, заповнення таблиць, малювання блок-схем, побудови діаграм або розміщення позначок на завантаженому зображенні, розподілення по групах, обирання головного, порівняння, видалення, підписування, створення тощо. Доступ до таких робочих аркушів зошита можна налаштовувати в режимі «для всіх, у кого є посилання» як з дозволом, так і забороною на редагування документа.

Отже, підсумовуючи зазначимо, що використання хмарних сервісів надає можливість учителю створювати дидактичні засоби нового покоління, якими є електронні робочі зошити, а їх застосування сприятиме самостійному осмисленню і засвоюванню учнями матеріалу, підвищенню їх мотивації, розвитку вмінь працювати з різними джерелами інформації, працювати в своєму темпі, здійснювати самоконтроль і самокорекцію, отримувати зворотний зв’язок.

Література:

1. Герасимова Е. К. Методика разработки электронных учебных материалов на основе сервисов Web 2.0 в условиях реализации ФГОС общего образования: дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. Москва, 2015. 184 с.

2. Лавро С. В., Мардзявко І. В., Миколюк О. С. Інтерактивний робочий зошит з інформатики. 5 клас: [Методичний посібник]. Хмельницький, 2016. 26 с.

3. Тунцева А. Ю. Виртуальная электронная тетрадь как средство активизации познавательной деятельности учащихся. Теория и практика образования в современном мире : материалы VI Междунар. науч. конф. (г. Санкт-Петербург, декабрь 2014 г.). СПб.: Заневская площадь, 2014. С. 376–378.