Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

К.пед.н. Горбатюк Н.М.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

Добротворець Василь Сухомлинський та екологічне виховання

Педагогічна і наукова діяльність В. Сухомлинського проходила у мінливий і складний період нашої історії: війна, повоєнне лихоліття, відбудова народного господарства, хрущовська відлига, десидентський рух, втілення у життя комуністичних ідей та теорій «єдності мов соціалістичних націй» тощо. У такому бурхливому потоці життя важко відшукати незамулені джерела вічності, від яких можна було б відживити корінь і крону українського дерева роду. Все це наводить на думку, що питання екологічного виховання у творчій спадщині В. Сухомлинського вимагає особливого бачення і уважного дослідження.

На сьогодні багато науковців та педагогів-практиків присвятили свої дослідження проблемі екологічного виховання, серед них: Н. Лисенко, Н. Глухова, В. Скребець, В. Фокіна, С. Ніколаєва, З. Плохій, Н. Кондратьєва, І. Звєрєв, І. Бабин,Т. Гладюк, Л. Нестеренко, Л. Пироженко та ін. Так, І. Бабин охарактеризував проблему формування екологічної культури як основу гармонійного розвитку особистості в контексті ідей В. Сухомлинського.

Сухомлинський (1918-1970) – один із видатних представників розвитку педагогіки ХХ ст. Впродовж усього життя він навчався мудрості, яка покликана формувати гуманну, соціально активну, творчо мислячу, морально здорову особистість, яка буде випромінювати ідеали Добра, Краси, Честі, Совісті, Свободи. Він розумів, що екологічне виховання неможливе без використання джерел народної скарбниці. «Ми несемо в народ світло знань, науки. Народ – живе, вічне джерело педагогічної мудрості. Якби в нас не було постійного духовного спілкування з людьми, ми не могли б успішно вчити і виховувати молоде покоління», – писав В. Сухомлинський [1, с. 255].

Термін «екологічне виховання» В. Сухомлинський не визначав, але уся його діяльність була спрямована на виховання екологічно ціннісного ставлення учнів до природи.

Особливу увагу Василь Олександрович у процесі екологічного виховання підростаючого покоління надавав розвитку умінню жити в гармонії з природою. В розумному, дбайливому спілкуванні з природою дитина відчуває себе господарем своєї землі, «…природа стає для неї наочним мірилом цінностей, джерелом багатств» [7, c. 537].

У Павлиші проводилися уроки мислення серед природи. В. Сухомлинський у творчій співпраці з вчителями школи склали книгу «Триста сторінок книги природи» – це опис трьохсот уроків [4, с. 403]. «Природа – колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення», – зауважував педагог [7, с. 539].

Усі праці Василя Олександровича «написані з природи»: «Краса природи – це могутнє джерело енергії думки, це поштовх, що пробуджує і ледачу, і сплячу, і інертну думку. Перед красою кожна дитина така, якою вона є насправді, під впливом краси вона стає такою, якою вона повинна бути. Коли дитина опиняється віч-на-віч з природою, коли перед нею відкривається світ дивних речей – дайте волю дитячим вчинкам, саме через вчинки ви найкраще зможете спостерігати, як сприймає навколишній світ кожна дитина, що вона бачить, як думає» [6, с. 45].

У творах В. Сухомлинського природа визначається як провідний чинник екологічного виховання. Він писав: «Багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа є не лише об’єктом пізнання, не лише сферою активної діяльності наших вихованців, а й частиною їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя. Природа – величезної ваги виховний чинник, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу» [7, с. 536– 537].

На думку педагога, природа сама по собі не може виховувати. Дитина стане розумною, моральною, прекрасною, доброю і непримиренною до зла за умови активного «взаємодіяння» з природою. Василь Сухомлинський зазначає, що «активно впливати на природу, але при цьому залишатися сином її, бути вінцем її творіння і водночас володарем її сил, по-синівському бережливо ставитися до неї – ось яку позицію треба виховувати в учнів у процесі їх взаємодіяння з природою» [3, с. 554]. І це дійсно так.

В. Сухомлинський активно використовував усі засоби екологічного виховання, які впливають на особистість у певному напрямі: це слово, фольклор, авторитет батьків, казка, праця, природа, духовно-моральні цінності, громадська думка тощо. Казці він надавав особливо важливого значення в процесі екологічного виховання і стверджував: «Казка – благодатне джерело виховання любові до Батьківщини, яке нічим не можна замінити. Патріотична ідея казки – в глибині її змісту; створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця й розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу… Казка – це духовні багатства народної культури, пізнаючи які, дитина пізнає серцем життя народу» [5, c. 177, 178 ]. У Павлиській школі була обладнана Кімната казки. У науково-педагогічній спадщині В. Сухомлинського варто виокремити збірки казок, які він сам написав для дітей, а саме: «Гаряча квітка», «Куди поспішають мурашки», «Казки школи під відкритим небом: Казки, притчі, оповідання». Він вважав створення дитиною казок – найцікавішим видом поетичної творчості: «Коли мені вдалося добитися, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялися серйозні труднощі, придумувала казку, пов’язувала в своєму уявленні кілька предметів навколишнього світу – отже, можна з певністю сказати, що дитина навчилася мислити» [5, c. 180-181]. Таким чином, найефективнішим аспектом екологічного виховання є виховання через казку. Адже казка – це активна творчість, яка охоплює всі сфери духовного життя дитини, її розум, почуття, уяву, волю.

У педагогічній спадщині педагога приділяється значна увага вивченню та впровадженню трудових традицій народу, які також були одним з елементів екологічного виховання. Люди праці в Павлиші користувались загальнолюдською повагою, а трудові традиції українського народу внесли багато нового й корисного у виховний процес Павлиської школи. Так, діти працювали в період весняного й осіннього Тижня саду, літньої косовиці, щороку проводили озеленення села тощо. Вчений писав: «Особливе місце в житті нашого колективу посідають трудові традиції, завдяки їм праця набуває романтичного забарвлення, супроводиться яскравими почуттями і переживаннями. Духовне піднесення, яке переживають діти в процесі праці, приносить радість; праця і щастя зливаються, стають моральним багатством» [2, c. 84]. Такі якості душі як доброта, ласка, доброзичливість, повага до старших народжуються в праці, турботах. У ставленні до людей праці формувалась громадянськість людини. В. Сухомлинський вважав працю могутньою силою екологічного виховання. Праця, переконував педагог, формує особистість, без неї людина не знайде свого життєвого покликання. «Праця – могутнє джерело розумового розвитку. Спілкуючись активно з природою, людина не просто набуває знання, а здобуває їх; напруження фізичних сил зливається з напруженням сил розумових» [3, с. 561]. Отже, праця є одним з елементів активного спілкування з природою, а це сприяє формуванню екологічного виховання в учнів.

Отже, Василь Сухомлинський – це не тільки історія української педагогіки, але й майбутнє сучасної української школи. Педагог зробив цінний вклад в наукове осмислення і висвітлення актуальних проблем екологічного виховання учнів. Василем Олександровичем було запропоновано корисні поради, дотримання яких допомагає вчителям виховувати в школярів дбайливе ставлення до природи, формувати психологічну готовність оберігати природні цінності всюди і завжди.

Література:

1. Cухомлинський В. О. Народний учитель / В. О. Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол. : О. Г. Дзеверін, М. М. Грищенко, С. П. Заволока. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 5. Статті. – С. 239-255.

2. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В.О.Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол. : О. Г. Дзеверін, М. М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад. школа, 1976. – Т. 4. – С. 7-390.

3. Сухомлинський В.О. Природа, праця, світогляд/ В. О.Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол. : О. Г. Дзеверін, М. М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 5. – С. 551-562.

4. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол. : О. Г. Дзеверін, М. М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад. школа, 1976. – Т. 4. – С. 393-626.

5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О.Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол. : О. Г. Дзеверін, М. М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 3. – С. 7-279.

6. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1976. – Т. 2. – 668 с.

7. Сухомлинський В. О. Школа і природа / В. О. Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол. : О. Г. Дзеверін, М. М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 5. Статті. – С. 536-551.