Педагогические науки/ 5.Современные методы преподавания

Старш. викладач Іщенко Т.М., старш. викладач Кузьменко Д.В

ДВНЗ «Київський національний економічний університет» імені Вадима Гетьмана, Україна

ДО ПРОБЛЕМИ АКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ БЕСІДИ – ОДНОГО З ІНТЕРАКТИВНИХ СЛОВЕСНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ДІЛОВОГО АНГЛІЙСЬКОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-ЕКОНОМІСТІВ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ УКРАЇНИ

В епоху державного і духовного відродження України пріоритетна роль

належить високоосвіченим людям. Відповідно до Закону України «Про освіту», метою освіти є «всебічний розвиток людини, як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня» [1].

Досягнення цієї мети можливе лише за умов оптимального вибору методів навчання ділового англійського мовлення. У Законі України «Про освіту» (ст. 55) зазначено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на вільний вибір методів, виявлення педагогічної ініціативи [1]. Отже, питання оптимального вибору методів навчання та їх реалізації є одним із найактуальніших у педагогічній науці.

Мета навчання полягає у тому, щоб процес опанування знань забезпечував оптимальний рівень загального розвитку, а загальний розвиток, якого досягають у процесі навчання, сприяв успішному оволодінню професійними знаннями.

У педагогічній діяльності важливе місце посідають словесні методи

навчання, які відносяться до інтерактивних методів, а зокрема бесіда. Бесіда – це один з інтерактивних методів навчання за допомогою якого викладач, спираючись на знання та практичний досвід студентів, підводить їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого. Бесіда має великі можливості для керування пізнавальною діяльністю, активною участю кожного студента в аналізі явищ, фактів, порівнянні й зіставленні їх, у формулюванні висновків, узагальнень.

Значною є і виховна її роль: бесіда вчить колективного пошуку істини,

допомагає формувати переконання, дає змогу яскравіше проявитись індивідуальності учня, розвиває критичність, самостійність, уміння доводити, переконувати [2].

Проблемою активного використання потенціалу бесіди займалися: Ю.К. Бабанський, В.О. Онищук, А. М. Алексюк, І. Я. Лернер Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, Й. Г. Песталоцці та інші.

Словесні методи займають провідне місце в системі інтерактивних методів навчання. Вони мають історичні підвалини, бо слово було першим абстрактним узагальненням людиною життєвого (емпіричного) досвіду. Виокремлення словесних узагальнень у метод передачі інформації було одним з найбільших досягнень людства.

Словесні методи дозволяють у найкоротший строк передати велику за

об'ємом інформацію, поставити проблему і вказати шляхи її розв'язання. Слово активізує уяву, пам'ять, відчуття. Словесні методи навчання вимагають від викладача логічної послідовності і доказовості в поясненні, достовірності матеріалу, образності і емоційності викладу, літературно правильній, чіткій мові. До словесних методів навчання відносяться такі види усного викладу інформації вчителем, як розповідь, бесіда.

Провідною функцією даного методу є мотиваційно-стимулююча. Бесіда – це метод навчання, який можна застосовувати на будь-якому етапі заняття з різною навчальною метою: при перевірці домашніх і самостійних робіт, поясненні нового матеріалу, закріпленні і повторенні підведенні підсумків теми. Її проводять у тих випадках, коли є підстави для бесіди, тобто студенти мають деякі відомості і знання про матеріал, що вивчається. Вона дозволяє пов'язати навчальний матеріал з особистим досвідом студента. У процесі бесіди студенти відтворюють необхідні знання і пов'язують їх з навчальним матеріалом, що повідомляється. Під час бесіди викладач має хороший зворотний зв'язок. З питань і відповідей студентів він бачить, що розуміють і чого вони не розуміють. Тому у ході бесіди викладач може вносити корективи, змінювати глибину і об'єм матеріалу, давати додаткові відомості [3].

Бесіду проводять на різних етапах заняття, проте переважаюче значення вона має на початку заняття. При проведенні бесіди педагогу слід створити психологічні і дидактичні умови, сприятливі вільному протіканню процесу комунікації[4]. До професіонально важливих якостей, що визначають успішність бесіди, відносяться такі:

· володіння прийомами рефлексивного і активного слухання;

· уміння сприймати інформацію: ефективно слухати і спостерігати; адекватно розуміти вербальні і невербальні сигнали; розрізняти змішані і замасковані повідомлення; бачити невідповідність між вербальною і невербальною інформацією; без спотворень запам'ятовувати сказане;

· здатність критично оцінювати інформацію, враховуючи якість відповідей студентів, їх узгодженість, відповідність вербального і невербального контекстів;

· уміння правильно сформулювати і вчасно поставити питання, своєчасно знаходити і коректувати незрозумілі для студентів питання, бути гнучким в їх формулюваннях;

· уміння побачити і врахувати фактори, що викликають захисну реакцію студента і перешкоджаючи його введення в процес взаємодії;

· здатність витримувати отримані великі об'єми інформації;

· уважність до ступеня стомлення і тривожності студента[5].

У дидактичній практиці залежно від конкретних умов роботи можуть бути використані різні види бесід. Вони розкривають психолого-педагогічну природу спілкування між викладачем та студентом, тому знання характеру впливу бесіди на студента важливе для розуміння і дидактичного потенціалу цього методу.

Література:

1. Закону України «Про освіту» // www.osvita.org.ua.

2. Кравець В. Історія класичної та зарубіжної педагогіки та шкільництва. Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. – Тернопіль, 1996. – 436 с.

3. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – М.: Педагогика, 1981. – 186 с.

4. Савченко О.Я. Функції і структура методів навчання / За ред. В.О.

Онищука. – К.: Радянська школа, 1979. – 240 с.

9. Словесные методы обучения / Бабанский Ю. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. – М.: Просвещение, 1986. – 238 с.