Стрельченко Д. В.

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ МАС-МЕДІА В ДІАЛОГОВОМУ НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ

Постановка проблеми. Модернізація системи вищої освіти на засадах компетентнісного підходу зумовила кардинальну переоцінку її провідних цілей та очікуваних результатів навчання студентів. У зв’язку з цим особливого значення набуло питання перетворення кожного майбутнього фахівця в активного суб’єкта власного професійного становлення, який здатний творчо мислити, розбудовувати ефективну взаємодію з іншими людьми та забезпечувати власну повноцінну самореалізацію. Тому монологічні методи та форми навчання, які тривалий час займали центральне місце в освітньому процесі вищого навчального закладу, втрачають свою ефективність, адже вони не сприяють вирішенню актуальних освітніх завдань. У такій ситуації нового звучання набувають діалогічні способи навчання. Варто також зазначити, що розбудова діалогу в процесі здійснення освітнього процесу у виші передбачає активне застосування сучасних засобів навчання. У цьому плані особливий інтерес представляють засоби мас-медіа.

Основні завдання дослідження: визначити сутність понять «діалогове навчання», «мас-медіа», «медіаосвіта», проаналізувати можливості використання засобів мас-медіа в діалоговому навчанні студентів вищих навчальних закладів.

Основні здобутки проведеного дослідження.

1. У дослідженні встановлено, що в контексті сучасної гуманітарної парадигми науки діалог розглядається на таких рівнях: 1) лінгвістично-семіотичному (фіксує відмінність діалогу й монологу як двох форм мовного спілкування); 2) дискурсивно-логічному (визначає діалогічність свідомості й мислення, діалогічну природа знання; сприймає діалог як засіб для з’ясування, вироблення сенсу, здобуття істини); 3) комунікативному (забезпечує розуміння діалогу як засобу сприйняття, переробки, передачі сенсу між людьми); 4) соціально-психологічному (висвітлює сутність діалогу як форми соціального зв’язку, взаємодії між його учасниками); 5) культурологічному (вивчає діалогічність як властивість культури під час взаємодії культур); 6) екзистенційному (сприймає діалог як принцип людського існування, як відносини в системі «людина-людина») (Т. Черкашина).

На підставі вищевикладеного визначено, що навчальний діалог слід сприймати як особливий спосіб організації міжособистісної взаємодії між викладачем та студентами з метою досягнення поставлених педагогічних цілей. Такий діалог передбачає, що в процесі взаємодії між усіма її учасниками відбувається осмислення навчального матеріалу, відпрацювання на цій основі власних індивідуальних сенсів та ціннісних орієнтирів особистості, колективний пошук істини. У свою чергу, під діалогічним навчанням розуміється спільна діяльність викладачів і студентів, яка організується у формі навчального діалогу.

2. Під час проведення дослідження з’ясовано, що одним з ефективних засобів організації навчального діалогу є засоби мас-медіа. Причому в науковій літературі для позначення окремого напряму освіти, де використовуються можливості всіх видів ЗМІ, було навіть введено спеціальне поняття – «медіаосвіта».

3. Уточнимо, що у прийнятій у 2010 р. Концепції впровадження медіаосвіти в Україні термін «медіаосвіта» визначається як складник педагогічного процесу, що спрямовується на підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як його традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) види. Отже, медіаосвіта являє собою процес навчання й виховання особистості за допомогою використання мас-медіа.

4. Важливість використання засобів мас-медіа в процесі здійснення діалогічного навчання студентів у вищій школі пояснюється двома основними причинами. По-перше, у сучасному суспільстві значно підвищується роль засобів масової інформації, зокрема інноваційних мас-медіа. Тому в процесі діалогічного навчання важливо навчити майбутніх фахівців ефективно користуватися інноваційними технологіями, сформувати в них уміння управляти потоками інформаційних ресурсів, забезпечити опанування комунікаційних технологій та стратегій їх використання. У цьому плані саме медіаосвіта має значні потенційні можливості, бо вона дає змогу повною мірою використати освітній та технічно-комунікаційний потенціал інноваційних засобів масової комунікації, забезпечити усвідомлення майбутніми фахівцями способів використання масової комунікації в суспільстві.

По-друге, важливою причиною активного використання засобів мас-медіа в процесі здійснення діалогічного навчання студентів у вищій школі є також те, що значно зростає їх вплив на особистісне становлення майбутніх фахівців на тлі зменшення ролі традиційних інститутів соціалізації молоді. Дійсно, за останні роки медіа перетворюється у важливий засіб трансляції молоді не тільки певної інформації про існуючий світ, але й конкретних соціальних норм, життєвих установок, цінностей, моделей поведінки тощо. А це значить, що медіа значною мірою впливає на формування в студентської молоді картини світу, системи особистісних переконань, ідеалів та цінностей. З урахуванням цього факту педагогічно доцільна організація у вищій школі діалогового навчання студентів із використанням засобів мас-медіа дає змогу не тільки забезпечити оволодіння ними сучасними науковими знаннями, професійними компетентностями, але й активізувати процес розвитку в особистості комунікативних і творчих здібностей, уміння усвідомлено сприймати, критично осмислювати, інтерпретувати, аналізувати й оцінювати медіа-тексти. Як наслідок, це сприяє формуванню особистості, яка не піддається маніпулюванню з боку авторів медіа-продукції.

5. Установлено, що у вищій школі процес медіаосвіти студентів може організовуватися різними шляхами: викладання окремого спецкурсу, включення елементів медіаосвіти в процес вивчення майбутніми фахівцями інших навчальних дисциплін тощо. Тому існує багато різних варіантів здійснення діалогового навчання студентів з використанням засобів мас-медіа.