Сучасна концепція професійної підготовки вчителя
музичного мистецтва орієнтує вищу школу на розвиток творчої особистості, а отже
спонукає пошук нових резервів змісту професійної освіти, які сприятимуть
актуалізації й креативності студентів. Творчість – рівноправний
компонент навчальної діяльності,
необхідна складова процесу підготовки майбутніх учителів на
заняттях з музичного інструменту (фортепіано). Розвиток творчої активності
сприймається при цьому як пріоритетний напрямок, головна мета якого – виховання
здатності до самостійного інваріантного використання наявних знань, умінь і
навичок, комбінування, модернізація та їх переосмислення в залежності від умов
діяльності [3].
Щодо процесу оволодіння навичками
творчого музикування на фортепіано теоретичну основу дослідження становлять
наукові положення О. Алєксєєва, Л. Баренбойма, К. Кравченко, Г. Нейгауза,
В. Шульгіної, О. Щопова. Практичну основу
дослідження цієї проблеми становлять наукові праці В. Ванюкевича,
С. Заверухи, С. Мальцева, В. Манілова, С. Оськіна, Д. Парнес.
У фортепіанній педагогіці в основі нових методів лежить синтез виконавського й
композиторського начал, який сприяє максимальному вивільненню творчих сил
студента [4]. До засобів, що сприяють розвиткові
творчої активності особистості та інтерпретації законів музичної мови,
відносяться: конструювання акомпанементів
(моделювання, варіативний підбір), імпровізація й створення музики, показ
власної творчості у концертних виступах. Творчий процес тісно пов’язаний із
переживанням музичних образів, активним станом, викликає позитивні емоції,
інтерес, які сприяють кращому запам’ятовуванню музичного матеріалу. Творча
активність студентів може виявлятися в будь-якому виді музичної діяльності:
виконанні самостійно вивчених творів, створенні мелодій на заданий або свій
власний текст, у спільному творенні пісень, написанні закінчення до
запропонованого чотиритактового музичного фрагменту [1]. Творення музики
не є обов'язковим в класі фортепіано, проте в процесі творчих занять студенти вчаться
музичному мисленню й багато з них пише власні пісні чи п’єси з елементами
імпровізації, а отже потребують кваліфікованих порад викладача. Зауважимо,
що творча діяльність студентів не повинна розглядатися викладачами з позиції
зрілої професійної творчості, адже перші спроби студентів імпровізувати й
складати музику виглядають, безумовно, наївно; їх варто розглядати як
самодостатній прояв суб’єктивного рівня творчості, що відбиває процес
становлення особистої творчої позиції майбутніх учителів музики. Велике значення має підтримка у студентів відчуття
успіху й впевненості в собі. Для цього на індивідуальних заняттях
використовується найважливіший принцип педагогіки – принцип співробітництва.
Крім вище вказаного, підготовка
вчителя музичного мистецтва неодмінно включає оволодіння навичками виконавської
й концертмейстерської діяльності, а саме: акомпанемент хоровому й сольному
співові; спів під власний акомпанемент; читання з аркуша й транспонування
партії акомпанементу в різні тональності; добір на слух мелодій популярних
пісень та супроводу до них; володіння навичками гри в ансамблі. Саме таку мету виховати вчителя, який буде
володіти виконавською майстерністю на високому рівні, ставимо ми перед собою на
індивідуальних заняттях із фортепіано. Оволодіння навичками читання з аркуша,
підбирання на слух, транспонування дозволить використовувати в роботі нові незнайомі
твори. Адже в ході читання з аркуша вчитель змушений швидко вникати в задум
твору, одночасно бачити партію соліста й акомпанемент, музичний та літературний
текст, усвідомлювати характер музики, реагувати на можливі зміни темпу,
тональності, фактури й ритму. Вміння грати на слух дає можливість вчителю
звільнити увагу, щоб тримати виконавців в полі свого зору, а навички
імпровізації музичних вступів, вставок, завершення в характері й жанрі
виконуваного твору вкрай необхідні для успішного супроводу музичних занять. У
виконавський репертуар майбутнього вчителя музичного мистецтва викладачеві необхідно
включати твори для різних дитячих вікових груп, пам'ятаючи, що музика повинна будити творчу фантазію дітей, сприяти формуванню
асоціативно-образного мислення [2].
Покращення фортепіанної
підготовки майбутніх учителів в сучасних умовах можливе за рахунок
інтенсифікації, конкретизації, поглиблення й удосконалення системи методів
навчання, оновлення методик диференційованого підходу до викладання, розвитку
творчої самостійності, самовдосконалення професійних якостей [4]. Заняття
музикуванням заповнюють прогалину традиційного підходу до розкриття змісту
музичного твору, спрямованого на засвоєння знань і формування важливих професійних
умінь та навичок, необхідних студентам у майбутній професійній діяльності.
Відповідно творчі завдання створюють атмосферу зацікавленості, іноді навіть
творчого змагання, викликають стан емоційної схвильованості, підйому, який
захоплює всіх. Творча діяльність на заняттях із фортепіано, за умов створення
емоційно-позитивної атмосфери, спонукає майбутніх фахівців до подальшого
самостійного навчання, виконавства, потреби у творчості.
Література
1. Баренбойм Л. Путь к музицированию : Исследование.
– Изд. 2-е, доп. – Л. : Сов. композитор, 1979. – 352 с.
2. Падалка Г. М. Музична педагогіка: Курс лекцій з
актуальних проблем викладання музичних дисциплін у системі педагогічної освіти.
– Херсон, 1995. – 187 с.
3. Петрушин В. И. Музыкальная психология:
Учебное пособие для студентов и преподавателей. – М. :
ВЛАДОС, 1997. – 218 с.
4. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька : Навч.
посібник . – К. : Інтерпроф, 2002. – 192 с.