Старший викладач кафедри спеціальної фізичної підготовки, Д.В. Діщенко

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Роль спеціальної фізичної підготовки у формуванні навичок застосування поліцейських заходів

Література:

1. Теорія і методика фізичної культури / За ред., Ю.Ф. Курамшина, В.І. Попова. - СПб.: СПбГАФК ім. П.Ф. Лесгафта, – 1999. - 374 с.;

2. Тактико-спеціальна підготовка працівників ОВС України: навчальний посібник / С.М. Банах, В.Р. Булачек, І.С. Винярчук, Ю.Р. Йосипів та ін. – Львів: ЛьвДУВС, 2011. – 300 с.;

3. ЗУ “Про Національну поліцію”.

Формування навичок застосування поліцейських заходів чомусь пов’язують лише з такою навчальною дисципліною, як “Тактико-спеціальна підготовка” загалом така асоціація є правильною, але не приділяється належна увага такій навчальній дисципліні, як “Спеціальна фізична підготовка”. Адже, окрім навичок класифікувати свої дії та дії оточуючих згідно закону на “Тактико-спеціальній підготовці” курсанти вищих начальних закладів системи МВС отримують базові навички застосування поліцейських заходів на інтелектуальному рівні, однак “Спеціальна фізична підготовка” закріплює такі навички на практичному та психологічному рівні за допомогою проведення тренувань з курсантами із застосуванням навчальних спеціальних засобів та навчальної зброї, що дає їм змогу закріпити такі навички на фізичному рівні [1].

Та слід наголосити, що курсантам прищеплюється класифікація своїх дій згідно ЗУ “Про національну поліцію” на цих двох дисциплінах та існує одна основна проблема, це відсутність доктринального коментаря цього ж закону. Ця проблема має вплив на викладачів та на курсантів, адже у викладачів попросту відсутня література, яка може більш детально вказати на можливі напрямки застосування поліцейських заходів та з моделюванням ситуацій, а їм приходиться працювати на власному досвіді та це підвищує можливість отримання суб’єктивної інформації, яка у свою чергу висвітлює ту сторону проблеми, що і у курсантів відсутня доктринальний коментар до ЗУ “Про національну поліцію” за допомогою якого можна самостійно вивчати аспекти оволодіння навичками контролю різних ситуацій. До прикладу взяти практичні заняття на “Спеціальній фізичній підготовці”, по застосуванню спеціальних засобів де курсантам надається можливість закріпити теоретичні знання за допомогою фізичної пам’яті, але відсутність належного усвідомлення своїх дій, яке зумовлене тим, що курсанту не зрозуміло в яких рамках йому можна застосовувати ці спеціальні засоби, адже на прикладі ч.3, ст.45, ЗУ “Про національну поліцію” курсанту надаються чіткі правила застосування спеціальних засобів та начебто ч.5, ст.43, ЗУ “Про національну поліцію” наданий перелік ситуацій та обставин де заборонено застосовувати спеціальні засоби та інші поліцейські заходи примусу, та все це у ході вивчення курсантом інших правових дисциплін курсант розуміє, що професіональний адвокати може зробити так, що курсант котрий вже буде працювати в практичних підрозділах стане злочинцем, адже порушив якісь фундаментальні права та свободи людини, які не перелічені в цьому законі котрий повинен чітко регулювати дії працівника поліції, а не надавати можливість суб’єктивного викладення інформації. Також без уваги не можемо залишити приклад наукової праці С.М. Банаха, В.Р. Булачека,, І.С. Винярчука, Ю.Р. Йосипіва, яка знайшла своє втілення в спеціальному підручнику з тактико-спеціальної підготовки. Але він є не дійсними на сьогодні, адже регулює дії працівників ОВС, а не Національної поліції України, та в ньому надзвичайно вдало висвітлено ситуації та цілі застосування превентивних заходів та заходів примусу до правопорушника. Що у свою чергу надавало змогу поліцейському якого могли притягнути до відповідальності з суб’єктивної сторони правопорушника віднайти норму захисту своїх дій та правильно трактувати їх прокуророві. Вона містить в собі посилання на КПК та КК, що дійсно забезпечує виконання своїх повноважень поліцейським та надає їм правового характеру в очах судових органів. Ще хочеться зауважити, що здійснювати свої повноваження опираючись на один закон, є неможливим та посилання на додаткові закони є обов’язковим, адже компетентний адвокат зможе перекрутити ситуацію в користь правопорушника, а не представника влади [2, 3].

Отже, зі всього вище наведеного можна зробити такий висновок, що формування практичних навичок комунікативної роботи з правопорушником та психологічних аспектів тиску на нього на навчальній дисципліні “Спеціальна фізична підготовка” курсантам надається можливість закріпити теоретичні навички за допомогою спеціальних тренувань, така можливість втрачається на “Тактико-спеціальній підготовці” де курсант в основному повинен розраховувати на свої знання, але з одного боку це правильно, адже поліцейський повинен мати високий рівень знань та все ж таки, робота поліцейського вимагає знань, про способи та методику застосування поліцейских заходів примусу. Та головною проблемою, яка має вплив на ці дві навчальні дисципліни, як: “Спеціальна фізична підготовка” та “Тактико-спеціальна підготовка”; це відсутність доктринального коментаря до ЗУ “Про Національну поліцію”, що призводить до суб’єктивізму, як зі сторони вивчення цих предметів, так і зі сторони застосування цього закону при притягненні поліцейського до відповідальності та можливість пояснення ним своїх дій за допомогою такого коментаря. Ще слід зауважити, що вивчаючи таку проблематику складність такого процесу пояснюється відсутністю достатньої кількості літератури та інформації, що висвітлює актуальність дослідження такого питання в подальшому, адже це лише покращить становище, котре на сьогодні висвітлюється відсутністю літератури та доктринальних рекомендацій по застосуванню заходів примусу та покращення фізичної підготовки курсантів.