С.І. Городинський

Кафедра внутрішньої медицини, фізичної реабілітації

та спортивної медицини (професор В.К. Тащук)

ВНДЗ Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І ПРОФЕСІЙНИЙ СПОРТ. РОЗВИТОК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І ПРОФЕСІЙНОГО СПОРТУ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

АСПЕКТИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ЯКОСТЕЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Стійка моральна позиція є важливою умовою сформованої професійної самосвідомості вчителя. Вона передбачає постійний аналіз власних дій і стану особистості. Недостатність розвиненості у вчителя професійного самоаналізу проявляється в неадекватних оцінках різних аспектів особистісних якостей, власної діяльності та поведінки. Це заважає позитивній взаємодії з іншими суб'єктами педагогічного процесу (учнями, батьками, колегами) та розв'язанню педагогічних завдань. Накопичення досвіду в процесі педагогічної діяльності є важливою складовою, але недостатньою умовою зростання професіоналізму. Тому, вважаємо, що її розвиток відбувається лише при постійному осмисленні, аналізі власної педагогічної діяльності, вчинків, поведінки.

Проблемою формування самосвідомості займалися багато як філософів, так і психологів. Тому дану проблему можна розглядати з двох аспектів.

У філософії самосвідомість розглядається як важливий складовий компонент свідомості, яка "орієнтована на аналіз, усвідомлення, цілісну оцінку людиною власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, дій, моральних властивостей тощо. За допомогою самосвідомості людина реалізує ставлення до самої себе, здійснює власну самооцінку, як мислячої істоти, здатної відчувати". У психології самосвідомість визначається як найвищий рівень розвитку свідомості - основа формування розумової активності та самостійності особистості в її судженнях та діях, усвідомлення людиною себе, власних якостей.

Усі компоненти професіоналізму взаємозалежні та взаємозумовлені. У зв'язку з цим ми вважаємо, що професійну самосвідомість можна розглядати як усвідомлення особистістю себе в педагогічній діяльності, а саме: - усвідомлення власних потреб, інтересів, прагнень, ціннісних орієнтацій, соціальних ролей та мотивів професійної діяльності; - оцінка своїх професійних можливостей (знань, умінь, навичок, якостей); - формування власного індивідуального стилю діяльності. На основі теоретичного аналізу проблеми ми впевнилися в тому, що усвідомлення, критичний самоаналіз і визначення шляхів конструктивного удосконалення педагогічної діяльності відбувається за допомогою рефлексії.

Рефлексивний компонент у структурі професіоналізму вчителя відтворює уявлення педагога про себе, особистісні якості та результати діяльності; це також сфера самооцінки, яка формує навички самоаналізу особистої діяльності. Рефлексія визначає ставлення вчителя до самого себе як до суб'єкта професійної діяльності, передбачення себе в педагогічній ситуації. Здібність порівнювати, зіставляти власне бачення себе з оцінками інших учасників взаємодії допомагає вчителеві усвідомити те, яким він насправді сприймається й оцінюється іншими. Вважаємо, що рефлексія пов'язана з прагненням учителя до аналізу, узагальнення, осмислення досвіду власної роботи, оцінки її з позиції соціальної значущості. Такий аналітичний підхід, тобто установка учителя на постійний "зворотний зв'язок"; уміння бачити й оцінювати отриману інформацію з позиції учня; оцінка результативності та доцільності застосованих ним педагогічних впливів, способів розв'язання педагогічних завдань і вирішення соціально-психологічних ситуацій є найважливішим шляхом формування професіоналізму педагога. Рефлексивна позиція вплітається в усі аспекти навчально-виховного процесу вищого навчального закладу і є завжди необхідною та актуальною. Рефлексивні здібності учителя проявляються, по-перше, в умінні ввійти в "рефлексивну" позицію стосовно самого себе, а, по-друге, від уміння сприяти розвитку особистості учня. При недостатньо високому рівні рефлексії учитель схильний нав'язувати учневі свій спосіб мислення і свої навчальні дії, що негативно впливає на розвиток творчого мислення учнів. Надання допомоги учневі у важкій або проблемній ситуації мало чим відрізняється від його власних дій при розв'язанні цього завдання. Учитель часто не усвідомлює того, що майже прямо передає школярам свій спосіб мислення, рішення, поведінки, що, як правило, не дає ефективного результату, ускладнює реальне просування учня в розвитку. Надмірна орієнтація "на себе", на свій "дорослий" спосіб мислення свідчить про невміння об'єктивно оцінювати й аналізувати власний стиль взаємодії.

Тому ми наголошуємо, що важливою умовою формування професіоналізму майбутніх учителів фізичного виховання є удосконалення його рефлексивної позиції, а саме: здібності ставити себе в позицію учня, бачити й оцінювати труднощі його очима, прогнозувати необхідні та значущі для нього форми допомоги.

Відповідно, уміння особистості збирати, засвоювати, переосмислювати та вільно оперувати якомога більшим потоком інформації є одним із найважливіших чинників, що впливає на формування професіоналізму майбутніх учителів фізичного виховання. Під час навчання у вищому навчальному педагогічному закладі завдання викладачів, на нашу думку, полягає не тільки в тому, щоб формувати професійні знання, уміння та навички студентів, але й розвивати їхні особистісні якості, необхідні в майбутній професії, тобто формувати професійно компетентну та підготовлену особистість.

Література

1. Немов Р. С. Психология : учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений : в 3 кн. - 4-е изд / Р. С. Немов. - М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - Кн. 1 : Общие основы психологии. - 688 с.

2. Словарь практического психолога [сост. С. Ю. Головин]. - Минск : Харвест, 1998. - 800 с.

3. Філософія : навч. посіб. - 2-е вид., перероб. і доп. / Л. В. Губернський, І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко та ін. [за ред. І. Ф. Надольного]. - К. : Вікар, 2001. - 457 с.