Студентка
Скворцова В.О.
Дніпровський
національний університет ім. Олеся Гончара, Україна
Правові
засади співробітництва між Україною та ЄС у сфері охорони навколишнього
середовища
Питання захисту навколишнього
середовища стає у сучасному світі актуальним як ніколи, і у міжнародно-правових
відносинах є одним з важливих при встановленні тісного співробітництва між суб’єктами
міжнародного права. Країни та міжнародні організації повинні тверезо оцінювати
екологічний стан світу у цілому і приділяти увагу тенденціям його зміни,
вживати дії щодо збереження природних ресурсів та запобігати виникнення
екологічних катастроф, таких як, наприклад, глобальнее потепління. Варто також
зазначити, що загальна картина екологічного стану планети залежить від кожної
окремої держави та її піклування про своє довкілля. Отже, стан навколишнього
середовища можна назвати первісною умовою для нормального існування та функцюювання
держави, тому йому приділяється все більше уваги як у внутрішній діяльності
держави, так і у міжнародному праві.
Не
виключенням є співробітництво між Україною та ЄС у сфері охорони довкілля, адже
Європа зараз є «флагманом» екологічної політики у світі, а Україна намагається
всіляко підтримувати її у цьому напрямку, а євроінтеграція нашої країни робить
це співробітництво обов’язковим.
Починаючи
з 1998 р. співпраця між Україною та ЄС у сфері охорони навколишнього
середовища спрямоване на боротьбу з
погіршенням стану навколишнього середовища і охоплює такі питання, як
ефективний моніторинг рівнів забруднення та оцінка стану навколишнього
середовища, боротьба з локальним, регіональним та транскордонним забрудненням
атмосферного повітря та води, відновлення природного стану навколишнього середовища,
ефективне та екологічно безпечне виробництво та використання енергії. Також
належна увага приділяється питанням утилізації і безпечного знищення відходів,
впливу на навколишнє середовище сільського господарства, ерозії ґрунтів та
хімічного забруднення, захисту лісів, природоохорнних територій, а також
раціональному використанню біологічних ресурсів та управління ними, глобальних
кліматичних змін тощо. Необхідною умовою
з боку ЄС є виконання Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному
контексті (Конвенція Еспоо).
У
2009 році під егідою Платформи Східного партнерства «Економічна інтеграція та
зближення з політиками ЄС» було створено панель з питань навколишнього
середовища та зміни клімату. Вона сприяє обміну інформацією та досвідом з
розвитку та імплементації екологічної та кліматичної політик з метою просування
наближення країн «Східного партнерства» до законодавства ЄС у цих сферах [3].
Домовленості в рамках Угоди про асоціацію
між Україною та ЄС дозволять вивести співробітництво між Україною та ЄС у сфері
охорони навколишнього середовища на новий якісний рівень та сприятимуть
подальшій гармонізації законодавчої бази. Наразі сторони співпрацюють в рамках
Порядку денного асоціації Україна-ЄС з метою підтримки та підготовки України до
імплементації законодавства ЄС, зафіксованого у відповідних додатках Угоди про
асоціацію. Відповідно до Порядку денного Україна-ЄС, схваленого Радою
співробітництва Україна-ЄС у Люксембурзі 2013 р., пріоритетами двосторонньої співпраці є:
·
імплементація Україною основних завдань
(стратегії) державної екологічної політики
на період до 2020 року та Національного плану дій з питань навколишнього
природного середовища на 2011-2015 роки з метою забезпечення імплементації
програми бюджетної підтримки ЄС;
·
посилення адміністративної спроможності
на національному, регіональному та місцевому рівнях, включаючи розвиток
ефективного інспектування та правозастосування;
·
подальша розробка та імплементація
українського законодавства, стратегій та планів у сфері навколишнього
природного середовища, зокрема щодо оцінки впливу, стратегічної оцінки, доступу
до інформації у сфері навколишнього природного середовища та участі
громадськості;
·
розвиток національних імплементаційних
інструментів відповідно до багатосторонніх угод у сфері навколишнього
природного середовища, підписаних та ратифікованих Україною та ЄС;
·
посилення діалогу в рамках спільної
робочої групи Україна – ЄС з питань зміни клімату стосовно підготовки та
підписання нової глобальної угоди щодо зміни клімату, створення та впровадження
системи внутрішньої торгівлі квотами, та розробка заходів з пом’якшення
наслідків зміни клімату та пристосування до них;
·
популяризація сталого розвитку та
«зеленої економіки»;
·
підвищення ефективності заходів щодо
захисту озонового шару;
·
спільна робота щодо імплементації
дорожніх карт з метою досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття, що стосуються
води, та Цілей Інтегрованого Управління водними ресурсами, використовуючи
діалог щодо національної політики в рамках Водної Ініціативи ЄС;
·
забезпечення реалізації Бухарестської
конвенції і протоколів до неї та спільна робота зі Сторонами Конвенції для
сприяння приєднання Європейського Союзу до Конвенції;
·
робота щодо заснування Спільної системи
екологічної інформації в рамках Східного партнерства;
·
здійснення Україною заходів щодо
відкриття офісу РЕЦ в Україні, зокрема з метою підвищення обізнаності з питань
навколишнього природного середовища та посилення ролі громадянського
суспільства у цих питаннях [1].
У рамках Угоди про асоціацію між
Україною та ЄС також зазначається співробітництво у напряму енергетичної
безпеки, зокрема у статті 342 мова йдеться про «співробітництво, яке спрямоване
на вирішення проблем, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також зняття
з експлуатації Чорнобильської АЕС», а у 338 статті – «просування Механізму
спільного запровадження Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації
Об’єднаних Націй про зміну клімату 1997 року з метою зменшення викидів
парникових газів шляхом реалізації проектів у сфері енергоефективності та відновлювальної
енергетики» [4].
Прийняття Верховною Радою України у
грудні 2010 р. Закону України «Про Основні засади державної екологічної
політики на період до 2020 року» дозволило підписати Угоду між Урядом України
та Європейською Комісією про фінансування програми «Підтримка реалізації
Стратегії національної екологічної політики України», яке склало 35 млн євро.
Вона передбачає реалізацію нової екологічної політики на секторальному та
регіональному рівні, посилення інституційної спроможності щодо її імплементації,
реалізацію Національної екологічної політики в різних сферах природоохоронної
галузі [2].
Україна є учасником програми «Clima
East», головним завданням якої є розробка кліматичної політики та підтримка
країн-партнерів у реалізації заходів,
спрямованих на скорочення викидів парникових газів, в адаптації до наслідків
зміни клімату.
Отже, адаптація екологічного
законодавства України до стандартів ЄС, що налічує понад 200 директив, які
регулюють стан навколишнього середовища, а також нормотворче супроводження його
впровадження на національному рівні, вимагає високого професійного рівня
експертів-юристів, економістів та профільних спеціалістів із глибоким знанням
європейського права та тісними контактами у відповідних колах в інституціях та
державах-членах ЄС. Також необхідне належне фінансування, але воно здебільше
надається Європейським Союзом, у той час як державний бюджет виділяє на
екологічну політику недостатньо коштів. Важливим аспектом ефективності усіх
угод, спрямованних на захист навколишнього середовища, є контроль за виконанням
законодавства, адже у країні, нажаль, крізь можна спостерігати його порушення у
різних сферах, а здебільше у промисловості.
Література:
1.
Документи, схвалені на Шістнадцятому засіданні Ради
з питань співробітництва Україна - ЄС (24.06.13, м. Люксембург) [Електронний
ресурс]. − Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=245907265&cat_id=223345338&ctime=1372230312791.
2.
Постанова Верховної Ради України «Про
Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля,
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. –
Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998. – № 38-39. – ст. 248.
3.
Представництво України при Європейському
Союзі та Європейському Співтоваристві з атомної енергії [Електронний ресурс].
− Режим доступу : http://ukraine-eu.mfa.gov.ua/ua/ukraine-eu/sectoral-dialogue/environment.
4.
Угода про асоціацію між Україною та
Європейським Союзом. [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/article?art_id=246581344&cat_id=223223535.