Факторинг:
сучасний стан розвитку, проблеми та перспективи[OK1]
На даному етапі
практично кожне підприємство в Україні стоїть та етапі занепаду, відбувається
скорочення виробництва та продажу продукції. Відповідно з’явилась проблема взаємовідносин між
постачальниками та покупцями, а саме відсутність змоги виплачувати грошові
кошти покупцем за поставлену продукцію постачальнику. Проте за останні роки роль такого виду
банківського кредитування, як факторинг, набуває попиту з боку клієнтів банку,
хоча зараз спостерігається тенденція до спаду через нестабільний стан
банківської системи, який спричинений кризою в Україні. Кількість банків
постійно зменшується, про це свідчать показники банківської системи в Україні
(таблиця 1).
Таблиця 1 – Основні
показники діяльності банків України в 2016 році[OK2] [1]
|
Назва показника |
01.02.16 |
01.03.16 |
01.04.16 |
01.05.16 |
01.06.16 |
01.07.16 |
01.08.16 |
01.09.16 |
|
Кількість діючих банків |
116 |
113 |
111 |
109 |
106 |
102 |
101 |
100 |
|
з них: з іноземним капіталом |
41 |
41 |
43 |
42 |
41 |
39 |
39 |
39 |
Основні теоретичні концепції
розвитку факторингових послуг в Україні були розроблені вітчизняними економістами:
М. Козакова[OK3] , О.
Дзеніс, А. Токунова[OK4] ,
А.Герасимович, Н.Внуковою, А.Савченко, А.Лобановою та іншими.
Термін «факторинг» походить від
латинського "facere" - діяти, робити. Він являє собою виплату боргових вимог, що виникають між
контрагентами в процесі реалізації товарів та надання послуг на умовах
комерційного кредиту [2]. Дана
послуга допомагає вирішити поточні фінансові проблеми за рахунок отримання
фінансування від комерційного банку під дебіторську заборгованість.
За даними Національної комісій,
що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг станом на 30.09.2015 [U5] в
Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 378 фінансові
компанії, які мають право надавати послуги факторингу.
Протягом 9 місяців 2015 року
фінансові компанії уклали 9 544 договорів факторингу на загальну суму 11 561,3
млн. грн., виконали 8 548 договорів на суму 12 894,4 млн. грн. Діючими на
кінець 3 кварталу 2015 року залишалося 7 278 договорів факторингу.
Важливим показником, який
характеризує факторингові послуги є джерела їх фінансування, а саме нас
цікавить банківський факторинг, тому детальніше розглянемо в таблиці 2 джерела фінансування даного виду послуг [3].
Таблиця 2 – Джерела фінансування
укладених факторингових операцій, млн. грн.
|
Джерела
фінансування |
9
місяців 2013 |
9
місяців 2014 |
9
місяців 2015 |
Темпи
приросту (9
місяців 2015/ 9 місяців 2014) |
|
|
Абсолютний |
% |
||||
|
Власні
кошти |
2
294,6 |
8
139,7 |
9
491,3 |
1
351,6 |
16,6 |
|
Позичкові
кошти юридичних осіб
(крім банківських кредитів) |
228,6 |
518,7 |
999,8 |
481,1 |
92,8 |
Продовження
таблиці 2
|
Банківські
кредити |
2
194,1 |
4
561,1 |
733,9 |
-3
827,2 |
-83,9 |
|
Інші
джерела |
90,4 |
1
068,9 |
336,3 |
-732,6 |
-68,5 |
|
Всього |
4
807,7 |
14
288,9 |
11
561,3 |
-2
727,6 |
-19,1 |
Станом на 30.09.2015 , порівняно
з відповідною датою 2014 року, відбулося збільшення фінансування факторингових
операцій за рахунок:
–
власних коштів на 16,6% (1 351,6 млн.
грн.);
–
позичкових коштів юридичних осіб (крім
банківських кредитів) на 92,8% (481,1 млн. грн.).
В той же час, відбулося зменшення фінансування
факторингових операцій за рахунок банківських кредитів на 83,9% (3 827,2 млн.
грн.). Це в свою чергу пов’язано з тим, що протягом певного періоду обсяг та
кількість укладених факторингових договорів буде скорочуватись, оскільки
відбувається процес закриття неплатоспроможних банків, а кількість кредитних
зобов’язань, які можуть бути предметом факторингових договорів зменшиться.
Доцільно також
виділити такі проблеми здійснення
факторингових операцій у банку, як:
–
падіння банківської системи за останні
роки, а саме скорочення кількості банків та збитковістю їх діяльності;
–
неузгодженість нормативно-правових актів
щодо факторингового фінансування та не доскональність методичних підходів щодо
здійснення даного виду послуги, а саме: норм законів «Про банки і банківську
діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг» і Господарського кодексу з нормами Цивільного кодексу в частині
регулювання уступки вимоги, поруки, позики, зокрема, кредиту і факторингу. А
також невідповідність положень українського законодавства щодо факторингової
діяльності міжнародним стандартам у цій сфері [4];
–
низький рівень довіри до українського
бізнесу з боку інвесторів і низький рівень населення до банків;
–
відсутність у банківських установах
відповідних служб, які мають можливість адміністративного впливу на боржника та
перевірка безпечності даної операції для її сторін;
–
відсутність окремого положення про
ведення факторингових операцій, що спричинює наявність різних підходів до
обліку даного виду послуг.
Відповідно до перелічених проблем
їх подолання потрібно розпочати з удосконалення законодавства. Крім того планується завершити комплексну програму розвитку фінансового
сектору України до 2020 року, адже процедуру приєднання до конвенцій УНІДРУА
(Міжнародний інститут з уніфікації приватного права, Міжнародна незалежна
міжурядова організація) «Про міжнародний факторинг» та «Про міжнародний
фінансовий лізинг» так і не вдалося
провести [2].
Дана стратегія була створена в
2008 році, але за останні 8 років відбулися лише незначні наближення до
поставлених цілей. Тому було б доцільно створити певний орган, який буде
займатись активізацією цієї стратегії, адже вона є перспективною, який би
контролював розвиток факторингу в Україні. Такі організації функціонують в
розвинених країнах. На міжнародному рівні діють: Східноєвропейська факторингова
асоціація, Міжнародна факторингова асоціація [4].
Адже
подолавши вище зазначені проблеми банк отримує перспективні можливості, а
саме:
– за
рахунок залучення на обслуговування платоспроможних покупців (дебіторів)
постачальника відбудеться збільшення клієнтської бази;
– можливість отримувати додаткові джерела
доходів;
– порівняно з кредитними операціями зменшення
обсягів резервування за факторингом.
Також для кращого
розвитку факторингових послуг потрібно провести комплекс заходів, який
передбачає усунення певних недоліків податкової системи: надання відповідних
пільг в оподаткуванні при використанні факторингу, спрощення системи
розрахунків між сторонами угоди, введення серйозних заходів щодо запобігання невиконання
зобов’язань між клієнтами. Проведення стабілізації ситуації на
грошово-валютному ринку та подальше
зниження облікової ставки Національного Банку України. Тобто, для
вирішення проблем розвитку надзвичайно перспективного напрямку банківських
послуг у формі факторингу необхідне втручання держави та бажання фінансових та
банківських структур у поширенні даного виду послуги.
Список
використаних джерел:
1. Показники банківської системи. Основні показники
діяльності банків України станом на 01.02.2016-01.09.2016 рр. [Електронний
ресурс] – Режим доступу: https://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807
2. Факторингові операції: механізм проведення,
ризики, оподаткування, облік, аналіз та аудит/ А.М.
Герасимович, І.А. Герасимович, Н.А. Морозова-Герасимович// Аудитор України.
– 2008. - №15 – с. 16-24.
3. Підсумки діяльності фінансових компаній,
ломбардів та юридичних осіб
(лізингодавців) за 9 місяців 2013 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/FK/FK_9_2013%20all-1.pdf
4. Токунова А., Аналіз змін законодавства України
щодо факторингу [Електронний ресурс] / А. Токунова // Право України – 2011 - №1
– Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ – Назва з
домашньої сторінки.
5. Козакова М.О.
Факторинг на ринку фінансових послуг України// М.О.Козакова [Електронний ресурс] : / НБУ ім. В. І.
Вернадського. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/Magisterium/Economy/2011_ 44/08_kazakova.pdf
6. Дзеніс О. О. Факторингові
операції як засіб збільшення підприємством обсягів виробництва та реалізації
продукції [Електронний ресурс] : / О. О. Дзеніс, С. Й. Дрейслер. – Режим
доступу : http://eprints.kname.edu.ua/2107/1/231236.pdf