Экономические науки/ 6. Маркетинг и менеджмент

К.е.н., доц. Прядко О.М., магістр Абашев С.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Маркетингова діяльність як чинник забезпечення конкурентоспрожності підприємства

Сьогодні не достатньо лише виготовляти високоякісну продукцію, адже жорсткі конкурентні умови ринку зумовлюють необхідність належного маркетингового забезпечення. Споживач є більш вибагливим у процесі вибору товарів і порівняно з ціновими чи якісними характеристиками роль нематеріальних факторів зростає. Ефективне використання маркетингу для забезпечення належного рівня конкурентоспроможності дозволить змінювати якісні та економічні параметри товару відповідно до ринкових тенденцій. Виготовлення висококонкурентної продукції позитивно вплине на фінансовий результат та конкурентоспроможність підприємства.

Проблематикою забезпечення конкурентоспроможності промислового підприємства та їх продукції, розробленням маркетингових підходів у даній сфері займались такі вчені, як М.Долинська, Є.Крикавський, Н.Куденко, О.М.Окландер, П.Перерва, Т. Романчик, І.Соловйов та інші. Серед іноземних вчених слід відзначити таких вчених, як Д.Аакер, В. Вонг, А. Гаррі, Ф. Котлер, Ж-Ж.Ламбен, М.Портер, Дж.Сондерс та інші.

Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства тісно пов’язане з рівнем якості продукції та її споживчою цінністю. Якість товару є характеристикою, що свідчить про його придатність задовольняти потреби споживача, але крім даної характеристики необхідно виокремлювати і рівень повноти задоволення даної потреби від споживання відповідної продукції. Іншими словами поняття якості та споживчої цінності є пов’язаними, адже з різних аспектів дозволяють охарактеризувати придатність товару задовольняти потреби споживача.

Визначення сутності та складових конкурентоспроможності продукції промислових підприємств потребує аналізування загального поняття конкурентоспроможності продукції та визначення основних принципів, що формують її сутність. Науковці із різних наукових сфер трактують поняття «конкурентоспроможність продукції» по-різному, відштовхуючись як від споживчої цінності, так і технологічної точки зору. Як стверджують Перерва П.Г., Романчик Т.В. [1], конкурентоспроможність продукції розглядається з подвійним значенням: зовнішня та внутрішня конкурентоспроможність. Перед менеджерами підприємства постає проблема визначення внутрішньої конкурентоспроможності, тобто визначення стратегічно пріоритетних видів продукції, що виготовляється на підприємстві, які перш за все мають підлягати інвестуванню, як найбільш перспективні. Одночасно менеджери мають враховувати, що внутрішня конкурентоспроможність продукції має враховувати тенденції зовнішнього середовища, а, точніше, ринку, де дана продукція буде реалізуватись, тут ідеться про зовнішню конкурентоспроможність.

Отже, під «конкурентоспроможністю продукції промислових підприємств» ми вважаємо економічне явище, яке виникає при порівнянні конкурентної продукції за критерієм відповідності технічних, економічних, маркетингових характеристик продукції промислових підприємств до потреб споживача.

Під «маркетинговим забезпеченням конкурентоспроможності продукції промислових підприємств» слід розуміти комплексний вплив маркетингу за весь період життєвого циклу продукції підприємств для формування того набору характеристик, який є найпривабливішими для цільового споживача у порівнянні з іншими об’єктами відповідної конкурентної групи.

Результати дослідження напрацювань провідних вчених у даній сфері дозволили окреслити основні умови до конкурентоспроможності продукції:

- конкурентоспроможність продукції має дві основні складові: економічну та якісну;

- конкурентоспроможність продукції може бути визначена лише у порівнянні з найкращим конкурентним зразком (або зразками);

- можлива наявність інших складових конкурентоспроможності залежно від специфіки продукту;

- економічна складова у структурі конкурентоспроможності продукції має структурований характер і залежить від багатьох чинників, що забезпечують сумарний ефект у процесі споживання продукту.

Маркетинговий підхід до визначення структури конкурентоспроможності передбачає виділення основних елементів, які підлягають впливу інструментів маркетингової товарної, цінової, комунікаційної та збутової політики.

Особливістю такої структури є специфічний характер зв’язку, де комунікаційна та збутова складові є коригуючим коефіцієнтом товарної та цінової складових. З точки зору конкурентного середовища ринку промислових товарів, найефективнішим є довготривале маркетингове забезпечення конкурентоспроможності продукції підприємств. Важливо закласти у діяльності підприємства динаміку структури «якість/ціна/бренд» у комплексному показнику конкурентоспроможності продукції.

Таким чином, споживачі без глибокого аналізу технічних характеристик чи цінового аналізування починають орієнтуватися в надійності продукту, що обумовлено попередньо сформованим престижем торгової марки. Якщо дана складова забезпечення конкурентоспроможності досягла бажаного для менеджменту рівня, то на даному етапі важливо не втратити ринкових позицій, а зміцнювати їх через підсилення маркетингових заходів комплексного порядку, що може бути реалізовано через розроблення ефективної маркетингової стратегії.

Література:

1. Перерва П.Г. Механізм управління рівнем конкурентоспроможності продукції підприємства / Перерва П.Г, Романчик Т.В. - Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2012. - № 4. - С. 230-235.