География и геология / 3.Гидрология и водные ресурсы.

К.г.н. Яцентюк Ю. В., Григоренко Ю. М.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Поверхневі води території міста Вінниці

За схемою гідрологічного районування Вінниця знаходиться у Правобережній Дніпровській області достатньої водності. Тут протікає 37 річок та струмків загальною довжиною 72 км. Вони належать до басейну Південного Бугу та є його притоками 1–3-го порядків. Три річки міста, а саме Вишня, Тяжилів та Вінничка, мають довжину понад 10 км. Мережа річок та струмків міста досить густа (1,05 км/км² ). На 1 км² площі припадає 0,77 км річок.

Головна річка Вінниці – Південний Буг. Стародавні греки називали його Гіпаніс (від «Гі» або «ге» – земля, «пан», «паніс» – бог родючості; тобто річка, що протікає по родючій (божій) землі), турки – Ак-су («біла вода»), місцеві жителі – Бог. Річка має загальну протяжність 806 км, у межах міста – 14 км. До створення Сабарівського водосховища у 1928 році ширина річки складала 50–70 м, пересічна глибина – 2–2,5 м, мінімальні глибини (0,1–0,2 м) були характерні для перекатів. Пересічна швидкість течії Південного Бугу 0,5 м/с, максимальна швидкість може сягати 2,5 м/с під час весняних повеней та дощових паводків [1, с. 70–71].

Для приток річки Південний Буг характерні незначні глибини (до 1–2 метрів) і ширина (0,5–4 м, у пригирловій частині річки Вишня – 15–25 м), невеликі швидкості течій (0,2–0,6 м/с). Натуральні русла цих річок мали звивистий характер.

Найдовшою (22 км) з малих річок міста є р. Вишня – права притока головної водної артерії Вінниці. Площа басейну цієї річки – 142 км². Довжина Вишні у межах Вінниці – 6,2 км. До гідротехнічного освоєння у долині річки зустрічались джерела. Вишня має 9 приток, довжина яких не перевищує 10 км. Деякі з них маловодні і в посушливе літо частково пересихають. У межах міста Вишня приймає одну ліву і три праві притоки. Ліва притока Дзегцянець довжиною 2,6 км приймає лівий доплив довжиною 1,6 км. Одна з правих приток Вишні має довжину 900 м, друга (р. Шереметка) – 7,2 км (у межах міста 2 км), довжина третьої — більше 1 км (у межах міста 220 м) [3, с. 25–26].

Друга за довжиною (14 км) мала річка міста – р. Тяжилів – ліва притока Південного Бугу. Площа водозбору річки 49,7 км². Її довжина у межах Вінниці близько 10 км. Найдовша притока річки – її правий доплив довжиною 6 км. Справа річка Тяжилів приймає також струмок із допливами загальною довжиною 1,05 км. На стикові схилу та нерозчленованих ІІ-ІІІ надзаплавних терас Південного Бугу, у лівобережній частині міста, утворились виходи підземних вод на денну поверхню. Такі виходи у вигляді джерел спостерігаються по долині річки Тяжилів, біля автостанції «Східна» [2].

Третьою за довжиною (13 км) малою річкою міста є р. Вінничка – ліва притока Південного Бугу. Площа водозбору річки 48,2 км². Її довжина у межах Вінниці 4,3 км. На території міста річка приймає по дві правих та лівих притоки. Довжина однієї з правих приток (р. Скакунка) 2,3 км, іншої – 1,2 км. Довжина однієї із лівих приток Віннички – 1,7 км, у межах Вінниці – 1,5 км. Найдовша притока Віннички – це одна з її лівих приток, довжиною 4,5 км (у межах міста 3,4 км). Вона приймає три притоки-струмки довжиною 800, 400 та 800 м [3, с. 26].

Річки Вінниці мають мішане живлення. Вони живляться переважно дощовими (близько 51 %), талими сніговими (близько 23 %) та підземними (близько 26 %) водами. У відповідності із характером живлення сформувався водний режим річок міста. Для нього характерні весняна повінь, дощові паводки протягом року, літня та зимова межені. На весну припадає в середньому близько 60 %, на літо – 10 %, на осінь – 18 %, на зиму – 12 % річного річкового стоку.

Весняна повінь найчастіше спостерігається в березні – на початку квітня. Проте, в останні десятиріччя вона не так чітко виражена, як в середині ХХ-го століття. Причинами цього є зменшення обсягів випадання снігу та часті відлиги, у результаті яких постійний сніговий покрив довго не тримається. Дощові паводки спостерігаються переважно влітку, після злив, або після тривалих осінніх дощів.

Взимку малі річки міста повністю, як правило, не замерзають. На ставках та Сабарівському водосховищі утворюється крига товщиною кілька десятків сантиметрів. Річка Південний Буг замерзає переважно в грудні, а скресає, як правило, у кінці березня. В останні десятиріччя у зв’язку із досить частими теплими зимами стійкого льодоставу не буває. Саме часті відлиги обумовлюють значний обсяг (12 %) річкового стоку взимку [1, с. 67–71].

На території Вінниці є 7 озер. Всі вони розміщені на півночі лівобережної частини міста, у межах ІІ–ІІІ нерозчленованих надзаплавних терас Південного Бугу. Три озера знаходяться на хуторі Шевченка. Раніше озер на півночі міста було більше, але у процесі господарського освоєння деякі із них зникли. Так, мешканці хутора Шевченка страждали від затоплення погребів та значної вологості у хатах. Після створення наприкінці 1990-х років підземного водовідвідного каналу рівень ґрунтових вод знизився, але озер стало менше, їх площі зменшились.

Отже, на території міста Вінниці протікає 37 річок та струмків. Усі вони відносяться до басейну Південного Бугу. Ці річки є притоками головної водної артерії міста 1–3-го порядків. Річки Вишня, Тяжилів та Вінничка мають довжину понад 10 км. Решта річок та струмків мають меншу довжину. На півночі лівобережної частини міста виявлено 7 невеликих озер. Вони сформувались на надзаплавних терасах Південного Бугу.

Література:

1. Географія Вінницької області / За ред. Денисика Г.І., Жовнір Л.Ф. – Вінниця: Гіпаніс, 2004. – 308 с. 2. Каталог річок Вінницької області. – Вінниця: Вінницьке обласне управління водного господарства, 2000. – 34 с. 3. Яцентюк Ю.В. Природа міста Вінниці / Ю.В. Яцентюк – Вінниця: ПП «ТД «Едельвейс і К», 2008.– 128с.