Константинов
Олександр Олександрович,
Аспірант
Академії муніципального управління
СУЧАСНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ НА ОСНОВІ РЕАЛІЗАЦІЇ
ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
Висока ефективність
державно-приватного партнерства як форми взаємодії держави та бізнесу доведена
досвідом багатьох європейських країн. Для реалізації масштабних модернізаційних
проектів в різних секторах економіки потрібні значні інвестиційні ресурси,
потужним джерелом яких може стати приватний бізнес.
В законі України «Про
державно-приватне партнерство» від 01.07.2010 № 2404-VI
визначено, що державно-приватне партнерство - співробітництво між
державою України, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в
особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування
(державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних
підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що
здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими
законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства,
визначеним цим Законом.
До основних принципів здійснення державно-приватного партнерства належать:
- рівність перед законом державних та приватних партнерів;
- заборона будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів;
- узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання
взаємної вигоди;
- забезпечення вищої ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої
діяльності державним партнером без залучення приватного партнера;
- незмінність протягом усього строку дії договору, укладеного в рамках
державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності
об’єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать
Автономній Республіці Крим, переданих приватному партнеру;
- визнання державними та приватними партнерами прав і обов’язків,
передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного
у рамках державно-приватного партнерства;
- справедливий розподіл між державним та приватним партнерами ризиків,
пов’язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного
партнерства;
- визначення приватного партнера на конкурсних засадах, крім випадків,
встановлених законом [1].
На стороні приватного партнера у договорі, що укладається в рамках
державно-приватного партнерства, можуть виступати декілька осіб, які відповідно
до цього Закону можуть бути приватними партнерами. Відносини між приватними
партнерами та порядок визначення приватного партнера для представництва
інтересів інших приватних партнерів у відносинах з державним партнером
визначаються умовами договору, укладеного між приватними партнерами, або
умовами договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства. Такі
особи несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, передбаченими
договором, що укладається в рамках державно-приватного партнерства.
Найбільш прийнятною формою стратегічного партнерства є державно-приватне
партнерство, яке реалізується в концесійних моделях з різними варіантами
розподілу відповідальності, прав, термінів переходу до держави об’єктів і т. д.
Найцікавішими позиціями дотримання взаємних інтересів моделі концесії - DFBOT і
DFBOОT, які дозволять поєднувати інтереси органів влади в реалізації стратегії
основних напрямів соціально-економічного розвитку регіону (розвиток
інфраструктури регіону і створення об’єктів соціальної сфери, створення нових
робочих місць, поповнення бюджету і зменшення інвестиційного навантаження на
бюджет) і бізнес-спільноти (додаткове отримання прибутку і створення нових
виробництв, можливість вкладення капіталу на пільгових умовах із залученням
пільгових кредитів, податкових пільг і т.д.).
Крім цього, обов’язки влади України в частині забезпечення населення
об’єктами соціально-культурної сфери охорони здоров’я, освітньої сфери,
житлово-комунального господарства, проведення робіт з відновлення екологічного
балансу, можуть бути виконані на тих же умовах стратегічного партнерства, що і
названі вище, т. к. основою для залучення приватного капіталу і капіталу різних
інвесторів є можливість отримання прибутку.
В рамках реалізації
завдань Стратегії щодо забезпечення ефективної реалізації механізму
державно-приватного партнерства шляхом удосконалення відповідної
нормативно-правової бази у 2015 році забезпечено:
- на розгляд
Верховної Ради України внесено проект Закону України «Про внесення змін до
Бюджетного кодексу України (щодо забезпечення можливості взяття довгострокових
бюджетних зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства)», у якому
передбачено можливості взяття довгострокових зобов’язань державними партнерами
за договорами, укладеними з приватними партнерами для реалізації проектів
державно-приватного партнерства. Реалізація законопроекту дасть позитивний
поштовх до залучення інвестицій в модернізацію державної та комунальної
власності, а також інвестицій в нові об’єкти інфраструктури та соціальної
сфери;
- створено
ефективний механізм для співробітництва між державою і територіальними
громадами (державними партнерами) та приватними партнерами в рамках
державно-приватного партнерства (Верховною Радою України 24 листопада 2015 р.
прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо
усунення регуляторних бар’єрів для розвитку державно-приватного партнерства та
стимулювання інвестицій в Україні»);
- внесено зміни до
Порядку надання приватним партнером державному партнеру інформації про
виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства
(постанова Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 746);
- впроваджено
міжнародну практику підготовки проектів державно-приватного партнерства в
частині визначення механізму справедливого розподілу ризиків між державним та
приватним партнерами (постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 713
«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011
р. № 232»);
- розроблено нову
методику визначення концесійної плати на базі кращих світових практик для
підвищення ефективності укладення концесійних договорів та залучення
міжнародних інвесторів [2].
Механізм взаємодії держави і бізнесу передбачає пріоритетне вирішення
стратегічних завдань соціально-економічного розвитку регіону на основі розгляду
пропонованих варіантів співпраці і проектів з обов’язковою умовою їх соціальної
значущості, забезпечення екологічної безпеки, розвитку стратегічної перспективи.
Виходячи з дотримання цих умов визначаються форми і моделі взаємодії учасників
державно-приватного партнерства, на підставі яких розраховуються обсяги участі
сторін, пільги, кредитування, варіанти і терміни переходу власності на об’єкти
до держави, терміни реалізації проектів, можливі доходи учасників, порядок їх
розподілу і вирішуються ін. питання.
Література
1 Закон України
«Про державно-приватне партнерство» від
01.07.2010 № 2404-VI [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2404-17.
2. Офіційний
веб-сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України – Режим доступу:
http://me.gov.ua/?lang=uk-UA.
References
1. Informatively-legal
systems league law in Ukraine (2010), “The
Law of Ukraine «About public-private partnership»”, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2404-17.
(Accessed 10 November 2016).
1.2. The official site of Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine, available at: http://me.gov.ua/?lang=uk-UA (Accessed 10
November 2016).