Современные
информационные технологии/ 3.
Программное обеспечение.
к.е.н., доц. Ставицький О.В., Грама
К.В., Степанська О. В.
Приватний вищий навчальний заклад «Університет сучасних знань»
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОЇ КНИГИ
Перші електронні
книги з’явилися з приходом ПК і можливістю друку інформації і, трохи пізніше,
виведення тексту на екран. З приходом комп’ютерів обсяг літератури в
електронному вигляді ріс в арифметичній прогресії і досі продовжує зростати. Таким
чином з’явилися нові види представлення інформаціі, а саме:
- електронний документ - це документ,
інформація в якому подана у формі електронних даних і для використання якого
потрібні технічні засоби;
- електронне
видання - електронний документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання,
має вихідні відомості й призначений для розповсюдження в незмінному вигляді;
- електронний
аналог друкованого видання – електронне видання, що в основному відтворює
відповідне друковане видання, зберігаючи розташування на сторінці тексту, ілюстрацій,
посилань, приміток тощо;
- електронний навчальний посібник –
навчальне електронне видання,
використання якого доповнює або частково
замінює підручник;
- електронний
підручник – електронне навчальне видання із систематизованим викладом
дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі, може
містити цифрові об’єкти різних форматів та забезпечувати інтерактивні режими
взаємодії з усіма учасниками навчально-виховного процесу.[1]
Електронні
підручники узагальнено поділяють на три типи:
1) відсканований
паперовий підручник;
2) традиційний
підручник з гіпертекстовими вставками;
3) спеціально
розроблений електронний підручник.
Незалежно від
типу, в електронному підручнику має бути застосований принцип квантування,
тобто навчальний матеріал має бути поділений на розділи, які так само – на
модульні кадри з текстовою складовою та візуалізацією. Кожен модуль складається
з теоретичного блоку, контрольних запитань з теорії, вправ і тестів,
контекстної довідки тощо. Між собою модулі пов’язані гіпертекстовими
посиланнями, щоб учень за принципом розгалуження міг оперативно переходити від
одного модуля до іншого. Доцільно, щоб електронний підручник містив і графічний
та ілюстративний матеріал.
Електронні
підручники, завантажені до електронних книг, можна відтворювати і
розповсюджувати у файлах різних форматів, зокрема звичайного тексту, тексту з
оформленням (HTML), відкритого формату (FlipBook, OpenDocument, SGML, XML,
FictionBook, TeX, PDF, HTMLHelp Microsoft, PostScript, ExeBook,Mobipocket та
ін.), растрові графіки (TIFF, JPEG, DjVu) та у вигляді мультимедійних книг
(SWF, EXE). Файли форматів OpenDocument, PostScript, PDF, MS Word DOC, окрім
тексту, можуть відтворювати растрові або векторні зображення. Файли сучасних
електронних книг мультимедіа, окрім тексту, містять декілька каналів
сприйняття: звуково-музичний, зображально-динамічний та
інтерактивно-ментальний.
Щодо
використання електронних книг в навчальних закладах було заявлено у
серпні-вересні, високопосадовцями
Кабінету Міністрів України, про намір відмовитися від друкування паперових
підручників і перевести школи на електронні підручники. При цьому не було
роз’яснено, чи ці наміри передбачають, що витрати на реалізацію такого
безпрецедентного за масштабами фінансування проекту здійснюватимуться за
бюджетні кошти, чи витрати будуть покладені на батьків учнів.
Так як завжди є загроза того, що хтось може привласнити твір автора, варто звернути увагу на «Законодавство України про авторське право і суміжні права, що базуються на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України (1540-06), цього Закону, законів України, "Про кінематографію" (9/98-ВР), "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12), "Про видавничу справу" (318/97-ВР), "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" (1587-14) та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів
авторського права і суміжних прав».[2]
Внаслідок
швидкого розвитку та популярності виникла необхідність у спеціалізованих
пристроях, завдяки яким можливо було б читати електронні книги.
Пристрої для
читання електронних книг – це апарат для зберігання в електронному вигляді та
відображення на дисплеї різних текстових форматів (наприклад книг), тобто
гаджет, здатний замінити собою традиційну паперову книжку.
Першими
виробниками таких пристроїв були дві фірми: “SoftbookPress” і “Nuvomedia”, які,
практично, одночасно стали масово виготовляти пристрої для читання електронних
книг. У 1998 році були виставлені у продаж Softbook і RocketEbook. На жаль,
тріумф їх був короткий і, після злиття і спільної роботи під брендом “Gemstar”,
вони припинили існувати. Підсумком їхніх праць до сьогоднішнього часу
користуються багато людей, і можна тільки висловити величезну подяку
розробникам і виробникам таких пристроїв, як REB 1200 і REB 1100, відповідно
RocketEbook і Softbook.
Нині існує
багато компаній, але варто відзначити такі - «ONYX Boox», «Gmini», «teXet»,
«Amazon», «Bookeen», «Globex».
Електронні книги корисні та зручні, не потребують природних ресурсів, але вони також мають свої мінуси. А.Соколов зазначав, що остаточна перемога мультимедійної комунікаційної культури настане тільки тоді, коли з’явиться покоління людей, яке цілком виховане в лоні цієї культури, але зараз є два типи людей: ті, які люблять електронні книги і ті, яким до вподоби паперові книги, - тому те, що буде в майбутньому нам не відоме.[3] А зараз набагато зручніше користуватись електронними книгами, тому ми надаємо перевагу електронним книгам.Література:
1.
МОН,НАКАЗ01.10.2012 №
1060 «Про затвердження Положення про електронні освітні ресурси»;
2.
Закон України (ВВР), 1994, № 13,
ст.64 «Про авторське право і суміжні права»;
3.
Соколов А. В. Общая
теория социальной коммуникации : учеб. пособие / А. В. Соколов. — СПб. : Изд-во
Михайлова В. А., 2002. — 461 с.