Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

К. псих. н. Сахнік О.В.

Хмельницьке училище підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, Україна

Кадрове забезпечення подальшої гуманізації функціонування пенітенціарної системи України

Гуманізація функціонування Державної кримінально-виконавчої служби України, наближення вітчизняного пенітенціариста до діяльності за європейськими стандартами вимагає удосконалення соціальної роботи з особами, притягнутими до кримінальної відповідальності за вчинення протиправних діянь. Згідно світової практики ефективність функціонування соціального працівника в пенітенціарній системі є запорукою успішного вирішення низки важливих для суспільства завдань, якими є соціальна реабілітація, ресоціалізація засуджених, запобігання росту рецидивної злочинності. На сьогодні для персоналу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів України актуальним постає питання щодо переходу від карального до реабілітаційного підходу у роботі із засудженими, а для відомчої освіти – щодо якісної підготовки достатньої кількості майбутніх соціальних працівників.

Завдання та функції соціального працівника в роботі з особами, притягнутими до кримінальної відповідальності, є досить розгалуженими, що пояснюється різноманітністю проблем, з якими зустрічається дана категорія громадян під час відбування призначеного судом покарання та при виході у вільне суспільство. У відповідності до положень законодавства України до категорії клієнтів соціального працівника, до кола функціональних обов’язків якого входить впровадження заходів соціальної реабілітації незаконослухняних громадян та їх патронажу, повинні включатися особи, що:

- знаходяться під слідством;

- відбувають (відбули) покарання, альтернативні позбавленню волі (громадські роботи, обмеження волі, звільнення з випробуванням);

- перебувають у місцях позбавлення волі, або звільнились від ув’язнення по закінченню призначеного строку кримінального покарання.

Робота з кожною із зазначених категорій засуджених має свою специфіку, яка додатково пояснюється наявністю широкого кола об’єктивних обставин, зокрема терміном позбавлення волі, що суттєво впливає на процеси збереження соціально корисних зв’язків, на серйозність та зворотність негативних змін в структурі особистості засудженого.

Такі фахівці повинні володіти достатнім спектром теоретичних знань та практичних навичок, спрямованих на відновлення бажання та здатності певного індивіда до активного соціального функціонування, поновлення зруйнованих або втрачених ним соціально корисних зв’язків та відносин, свого соціального статусу, повернення суспільству повноцінного законослухняного громадянина.

Фахівець такого профілю зобов’язаний:

- впевнено володіти основними формами, методами, засобами практичної діяльності соціального працівника, що працює з названою категорією осіб;

- вміти забезпечити соціальний супровід своїх клієнтів за всіма визначеними міжнародною практикою напрямами надання необхідної їм соціальної підтримки й допомоги;

- добре розбиратися у психології людини, що відбуває (відбула) кримінальне покарання;

- чітко орієнтуватися у специфіці функціонування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, впевнено знатися на основних нормативно-розпорядчих документах, що регламентують їх життєдіяльність;

- вміти співпрацювати з практичними працівниками установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, враховуючи специфіку покладених на них професійних обов’язків;

- налагоджувати та ефективно підтримувати тісні робочі контакти з представниками різноманітних державних, громадських організацій, установ та відомств з метою оперативного вирішення соціальних проблем, що виникають у житті їх клієнтів тощо.

Разом з тим, слід констатувати, що вітчизняний досвід підготовки фахівців за спеціальністю «соціальна робота», які працюватимуть в сфері соціальної реабілітації засуджених й надання їм необхідної соціальної підтримки, на сьогодні в Україні не характеризується наявністю стійких позитивних результатів. Одна з причин цього явища полягає у здійсненні підготовки такого роду фахівців у стінах цивільних вищих навчальних закладів, що унеможливлює поглиблене занурення студентів до сфери їх майбутньої професійної діяльності, не дозволяє сформувати в них всебічне уявлення про специфіку та умови роботи з потенційними клієнтами, які є категорією проблемних для суспільства осіб. Поверхнево підготовлений фахівець є неналежним чином мотивованим на досягнення поставлених перед ним складних задач, є нездатним ефективно спілкуватися з представниками проблемної категорії громадян, швидко втрачає інтерес до виконання дорученої йому справи, що призводить до виникнення бажання змінити сферу професійної діяльності та плинності кадрів. Державній кримінально-виконавчій службі України потрібно відходити від практики комплектування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів неналежним чином підготовленими працівниками, які у своїй більшості стають випадковими для системи людьми.

На теперішній час підготовкою працівників для пенітенціарної системи України, на яких покладатиметься вирішення завдань служби пробації [1], переважна більшість з яких має соціальний характер, відбувається у стінах Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, в якому на основі врахування досвіду Канади та Великобританії розроблено принципово нові навчальні програми для даної категорії слухачів, відпрацьовується нова методологія і техніка реалізації їх функцій в практичних підрозділах. У даному відомчому навчальному закладі проводиться навчання майбутніх офіцерів пробації за 12-ти денними навчальними програмами, розробляється 16-ти тижнева навчальна програма з їх первинної професійної підготовки, триває робота з впровадження очно-дистанційної форми навчання [2].

Але, враховуючи вище викладене, слід відмітити, що підготовку фахівців за спеціальністю «соціальна робота», у коло професійних інтересів яких входитимуть особи, засуджені до кримінального покарання, доцільно здійснювати у стінах вищих навчальних закладів пенітенціарної системи, а саме в Академії Державної пенітенціарної служби та Інституті кримінально-виконавчої служби, за розгорнутими програмами підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» і «магістр», що надасть можливість забезпечити реалізацію повноцінної програми формування професійної свідомості, мотивації, необхідного обсягу знань, вмінь та навичок у майбутніх спеціалістів даного профілю.

Соціальний працівник, що функціонуватиме в такій специфічній системі, повинен добре володіти знаннями з галузі соціальної, педагогічної та диференціальної, пенітенціарної психології, пенітенціарної педагогіки, психології професійного спілкування, психології сім’ї, психології девіантної поведінки, знати основи психотерапії. Досить важливим для нього є вивчення таких навчальних дисциплін, якими є соціальна робота, соціально-виховна робота із засудженими, забезпечення прав людини в установах виконання покарань, психологія діяльності в особливих умовах, міжнародні норми поводження із засудженими, професійна педагогіка тощо. Знання даних навчальних дисциплін є основою ефективного функціонування сучасного фахівця соціально орієнтованого профілю. Немаловажним є й те, що курсанти (студенти) матимуть змогу перевірити набуті ними теоретичні знання та практичні навички під час проходження ознайомчої, навчальної практики безпосередньо в установах виконання покарань й слідчих ізоляторах, зміцнюватимуть професійну компетентність під пильним наглядом досвідченого професорсько-викладацького складу.

Зазначені навчальні заклади також мають всі необхідні можливості для здійснення якісної післядипломної освіти працівників, що займатимуться соціальним супроводом ув’язнених, засуджених та осіб, які відбули призначене їм судом покарання.

З урахуванням вищевикладеного та всієї серйозності піднятого питання щодо якісної підготовки необхідної кількості соціальних працівників для пенітенціарної системи України уявляється доцільним висловити на державному рівні ініціативу, пов’язану із запровадженням їх професійної підготовки у зазначених вищих відомчих навчальних закладах, що дозволить наблизити функціонування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів країни до європейських стандартів, реалізувати державну політику щодо кадрового забезпечення подальшої гуманізації їх функціонування, покращити роботу у напрямку перевиховання та ресоціалізації засуджених, здійснення їх повноцінного соціального патронажу.

Література:

1. Закон України від 5 лютого 2015 року № 160-VIII «Про пробацію». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/160-19

2. Дука О.А. Роль освіти дорослих в організації нової системи навчання персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України / О.А. Дука, А.М. Григоренко // Журнал «Територія успіху». – 2016. - №1 (2). – С. 37 – 40.