Филологические науки/ Риторика и стилистика

К. філол. наук Стадній А. С.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Мовні та позамовні чинники виникнення й функціонування конотативно маркованих дієслів у текстах ЗМІ

Відповідно до вимог, які висуває суспільство до сучасних періодичних видань, – інформаційна місткість, сьогочасність, оперативність – журналісти використовують такі мовні засоби, які забезпечують емоційність викладу, докладність, оцінність, переконливість. Метою нашої розвідки є дослідження причин виникнення і функціонування емоційно-оцінної лексики в публіцистичному стилі.

Дослідження експресивності публіцистичного стилю є одним із напрямів вивчення мови періодичних видань. Експресивність публіцистичного стилю досліджували В. І. Ільченко, Т. А. Маловиця, Г. Б. Мінчак, М. М. Пилинський, О. А. Стишов.

Механізм мовних змін приводять у рух як позамовні, так внутрішньомовні чинники: „До зовнішніх причин належать ті імпульси розвитку, які надходять із зовнішнього середовища, а до внутрішніх – тенденції розвитку, що закладені у самій мові” [1, с. 187]. О. А. Стишов виділяє саме ті чинники позамовного характеру, які нині активно діють як у мові новітніх мас-медіа, так і переважно в усій сучасній українській мові, основними з яких є: 1) демократизація всіх галузей суспільного життя, серед яких і масова комунікація; 2) послаблення цензури і самоцензури; 3) офіційний статус української мови як державної; 4) зміни в соціальній структурі українського суспільства, які призвели до соціального розшарування і формування соціолектів, зумовлюють зміни в мові; 5) необхідність, доцільність, практичні потреби мовців, характерна індивідуалізація мовлення [4, с. 21 – 22].

Серед внутрішньомовних причин, які спонукають публіцистів до широкого використання експресивних елементів виділяють: а) функціонування великої кількості лексики, орієнтованої на стильові та стилістичні настанови; б) помітне прагнення авторів газетної мови до образності; в) принцип лаконічності, економії мовної енергії; г) перевага експресивних мовних форм над стилістично нейтральними; ґ) творчий підхід мовців у використанні мовних можливостей; д) „свідома або несвідома опозиція молодого покоління до чинних мовних норм відносно застиглої суспільної системи” [3, с. 171].

Отже, саме важливі події в житті суспільства та внутрішньомовні чинники активізують уживання дієслів з оцінно-конотативними значеннями в мові періодичних видань.

Вживання експресивно забарвлених загальновживаних слів у мові періодичних видань поряд з нейтральними і книжковими є виявом антиномії коду і тексту [2, с. 37]. Адже кожна конотативна одиниця мови має не лише експресивне, а й певне інформативне значення. У більшості випадків це значення може бути виражене іншими мовними засобами тільки описово, за рахунок подовження тексту. Отже, саме на цьому акцентується увага, коли йдеться про велику місткість і влучність конотативно маркованих дієслів, наприклад: Виступаючи на форумі, Міхеїл Саакашвілі „пройшовся” по Генеральній прокуратурі та її очільнику (УМ, 25–26.12.2015, 4), дієслово пройтися з конотативним забарвленням вжите в значенні ‘за короткий проміжок час покритикувати роботу багатьох працівників прокуратури’. У реченні Агрохолдинги вигрібаються з кризи (УМ, 22.12.2015, 6) інформативно-експресивне дієслово вигрібатися вжито в значенні ‘повільно, важко, докладаючи чимало зусиль, вийти з кризи’. Для того, щоб передати процес скорочення навчальної програми, використовують лексему підстригти: Шкільну програму, на жаль, добряче „підстригли”, – нарікає Наталія Володимирівна (СВ, 01.07.2016, 5). Такі приклади ілюструють використання інформативно-експресивних дієслів у газетах та журналах і приклади їхнього можливого „розшифрування” нейтральними мовними засобами. Отже, вплив усного мовлення на писемне, проникнення конотативно маркованих дієслів до публіцистичного стилю означає розв’язання антиномії „код-текст” на користь коду.

Широке вживання емоційно-оцінних дієслів властиве публіцистичному стилю, вони вказують переважно на конкретну дію, а не на загальне взаємовідношення понять як у науковому стилі: намивати (‘потрохи непомітно привласнювати державні гроші’); відточити (у значенні ‘добре вивчити текст, повторюючи багато разів’), закинути (‘швидко розмістити і донести інформацію’) та інші, наприклад: За будь-якої влади завжди знаходилися найхитріші, які „намивали” собі гроші з державного бюджету… (УМ, 25–26.09.2015, 3); Кличко-Кошовий, намагаючись „відточити” текст і з’ясувати, взагалі на чиє ім’я має бути його заява, зіпсував чимало паперу (УМ, 13–14.03.2015, 13); Тим часом ще одну ініціативу взаємодопомоги „закинув” через „Фейсбук” тернополянин Андрій Костюк (УМ, 18–19.11.2016, 3). Використання конотативно маркованих дієслів, їхнє стилістичне забарвлення дозволяє простежити ставлення мовця до сказаного.

Мовленнєва експресія в газетно-журнальних текстах сучасної преси не лише пожвавлює й урізноманітнює виклад матеріалу, робить його дохідливішим, динамічнішим, а й створює певний ефект емоційного впливу на читача, наприклад: Майже п’ять місяців тому Конституційний суд „оживив” Основний закон – 1996, успішно „омолодивши” неньку Україну на 15 років (СВ, 03.03.2011, 1); Були випадки, коли режисери „ламалися” на цьому етапі (УМ, 25.10.2016, 13); Експерти зазначають, що український Президент сподівається „дотягнути” до виборів у Сполучених Штатах й отримати собі в союзники більш рішучого політика, ніж Барак Обама… (УМ, 25.10.2016, 4).

Дієслівні конотеми допомагають мовцю чіткіше висловити суб’єктивну оцінку діям політичного діяча, певному явищу, факту: Втім, є альтернативна точка зору, яка стверджує, що і „порохоботи”, і „тимошенківці” спільними зусиллями „зливають” Надію Савченко: щоб не плуталася під ногами, не компрометувала і не обвалювала показники всенародної любові (УМ, 12–13.08.2016, 4); … і коли депутатство Савченко видавалося таким нестандартним, таким висококонкурентним кроком, який вкотре засвідчив, що Юля здатна легко „зробити” усіх (УМ, 12–13.08.2016, 4). Образні дієслова інформують читача про мовця, передають й авторську позицію щодо певних явищ та подій, емоцій та почуттів, викликаних діями, наприклад: Напевне, закінчувався третій квартал, і в когось „горіла” премія, тому шахраї увесь жовтень штурмували його телефонними дзвінками і погрозами … (ГУ, 29.12.2015, 6); Уряд Яценюка „підсадив” Україну на кредити МВФ (УМ, 29.12.2015, 6); На декларантів матимуть право „стукати” всі (УМ, 08.11.2016, 4).

На початку XXI століття спостерігається активне вживання образної загальновживаної лексики, притаманної розмовному стилю. Активне використання конотативно забарвлених мовних засобів сприяє кращому розумінню читачем інформації: Однак дебютанту Паралімпійських ігор (веслувальнику Миколі Синюку – прим. автора), як сам зазначає, не вистачило лиш одного гребка для того, щоб „зачепитися” за медаль (СВ, 11.10.2016, 3); Однак влада намагається витиснути кожного з них із виборчого поля. Першим „викинули” бізнесмена Романюка (УМ, 06.12.2014, 4); … і Корбан мав кращі шанси „віджимати” активи Лазаренка в Україні (УМ, 30.12.2015, 4).

Емоційна лексика спонукає читачів до певних дій, вияву емоцій, наприклад: Катастрофічно „садить” печінку і застосування в сільському господарстві високотоксичних гербіцидів (СВ, 12.01.2016, 4); Солодощі не тільки псують фігуру, а й „зацукровують” судини і пошкоджують сітківку ока (УМ, 16.12.2015, 15) та інші.

Отже, емоційно-оцінні дієслова виконують не лише номінативну функцію, а й прагматичну – передають інформацію про мовців та їхнє ставлення до засобів мови, оскільки вибір експресивного дієслова залежить від того, що відомо суб’єкту про об’єкт, подію, від мети, ситуації та умов повідомлення, наприклад: зрозуміти, рекламувати, вкрасти, захищати – номінативна функція, просікти, розкрутити, потягнути, кришувати – прагматична функція. Мета дієслівних лексем з конотативною семантикою повідомити насамперед не про подію, а про ставлення мовця до цієї події та її оцінку.

Література:

1. Кочерган М. П. Загальне мовознавство : підруч. для студ. філолог. спец. вищ. закл. освіти / М. П. Кочерган. – К. : Академія, 1999. – 288 с.

2. Пилинський М. М. Експресивність стилю масової політичної інформації / М. М. Пилинський // Мовознавство. – 1977. – № 5. – С. 35–47.

3. Покровська О. А. Характеристичні риси мови засобів масової інформації / О. А. Покровска // Вісн. Харків. держ. ун-ту. – Х., 1999. – № 426 : Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки. – С. 171–174.

4. Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття : (на матеріалі мови засобів масової інформації) / О. А. Стишов. – К. : Вид-во Київ. нац. лінгвістич. ун-ту, 2003. – 388 с.