Право/10.Господарське право

Д.ю.н., проф. Грудницька С.М.

Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Україна

Права трудових колективів державних підприємств як фактор регіоналізації державного управління ними

Під впливом глобалізації перед Україною постало завдання як інтеграції до європейських структур, так і необхідності розбудови в процесі державотворення власного громадянського суспільства. Наша держава має вирішити основну проблему сучасного державотворення – забезпечення становлення та розвитку власної моделі самоуправління на національному та регіональному рівні, здатної відповідати на виклики глобалізації.

Ключову ланку у реформуванні державного сектору, з одного боку, та регіоналізації, з іншого, можуть скласти права трудових колективів.

Становлення інституту участі трудових колективів в управлінні підприємствами неодноразово відзначалася в науковій літературі, це один із способів вирішення проблем сьогоднішнього етапу . Хоча часто це думка не знаходить розуміння, в цілому мало зрозуміла перспективність даного напрямку.

До недавнього часу потреба розширення прав трудових колективів фактично ігнорувалася. Певною віхою стало прийняття Господарського кодексу України, який приділив правам трудових колективів окрему увагу і визначив напрямки розвитку законодавства про трудові колективи. Зокрема, ст. 65 ГК України встановлює, що рішення із соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участю трудового колективу та уповноважених ним органів (п.9 ст.65 Господарського кодексу України). Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи (п.8 ст.65 Господарського кодексу України).

Разом з тим, аналіз статутів державних комерційних підприємств, а також казенних підприємств свідчить про формальний підхід до формулювання прав трудових колективів в установчих документах. В статутах, як правило, зачіпаються лише питання участі трудових колективів у вирішенні соціально-економічних питань та ігноруються можливості участі трудових колективів в управлінні господарською діяльністю підприємства.

Разом з тим цей напрямок треба розвивати. Істотний зв'язок між участю трудящих в управлінні і зростанням ефективності виробництва показали сучасні економічні дослідження північноамериканських, японських і західноєвропейських фірм [1, с.15]. За висновками зарубіжних експертів, міфи про те, що «робітники не зможуть узгодити свої короткочасні інтереси з довготривалими потребами фірми» спростовуються практикою підприємств, що успішно застосовують «філософію участі» [2, с.32].

Залучення персоналу в управління європейською компанією регулюється Директивою від 8 жовтня 2001 № 2001/86 / ЄС (Додаток до Статуту європейської компанії №2157 / 2001) [3]

Держави-члени не прийшли поки до єдиної думки щодо стандартних правил залучення персоналу. З огляду на різноманітність національних систем залучення персоналу, вирішено в разі злиття компаній в ЄК підтримувати рівень правил, що діють за місцем реєстрації ЄК, тобто застосовується національне законодавство.

Наприклад, у ФРН для акціонерних товариств з кількістю працівників понад 2000 осіб встановлено принцип рівного представництва в наглядових радах і інша пропорція на користь акціонерів (2/3 членів наглядової ради обирають акціонери) на менш великих підприємствах з кількістю працівників понад 1000 осіб (за винятком гірничодобувної і металургійної промисловості з кількістю працівників понад 1000, де гарантується не тільки рівне представництво в наглядових радах, а й включення до складу правління директора від найманих працівників) [1, с.26]. 1 В даний час право участі в управлінні регулюється в Німеччині Законом про Статут підприємства 1972 року, Законом про спільні рішенні 1976 року. Спеціальні норми про доповнення і застосування права участі в управлінні діють на рівні концернів.

Німецька модель сприйнята з деякими модифікаціями Австрією, Іспанією, Нідерландами, Норвегією, Данією, Швецією, Люксембургом. Наглядова рада акціонерних товариств в цих країнах формується на 2/3 акціонерами, на 1/3 найманими працівниками (посаду директора з праці встановлена тільки за законодавством Люксембургу) [4, с.143].

У Директиві обумовлено, що якщо складові згоди забезпечуються рівнем участі персоналу нижчим, змінюваний з урахуванням цього рівень правил голосування в рамках спеціального органу, який представляє персонал, повинен бути пропорційний ризику зникнення або скорочення існуючих систем і практик участі. Цим гарантується збереження системи участі персоналу в управлінні ЄК.

Якщо відсутня угода, досягнута в результаті переговорів між представниками персоналу і компетентними органами компаній, застосовуються стандартні правила, встановлені для ЄК.

Згідно стандартним правилам представницький орган персоналу формується відповідно до таких правил:

представницький орган повинен бути складений з представників персоналу ЄК і її філій і установ;

члени представницького органу обираються або призначаються пропорційно кількості персоналу, зайнятого в кожній державі-члені ЄС, шляхом участі ЄК, її філій і установ, розподіляються у співвідношенні: держава-член ЄС - одне місце на частку персоналу, зайнятого в цій державі-члені ЄС, що дорівнює 10%; або їх фракція - від кількості персоналу, зайнятого в компаніях, пов'язаних філіях або установах у всіх державах-членах ЄС, разом узятих;

Представницький орган розподіляє місця в рамках адміністративного та / або наглядового органу між членами, що представляють персонал з різних держав-членів.

Кожен член адміністративного органу і / або наглядового органу, в залежності від особливостей національного законодавства, який був обраний, призначений або рекомендований представницьким органом, має статус повного члена з тими ж правами і обов'язками, що і члени, що представляють акціонерів, включаючи право голосу.

При однорівневій системі ЄК управляє адміністративний орган. Адміністративний орган складається принаймні з 3 членів, де участь персоналу регулюється відповідно до Директиви 2001/86 ЄС (ст.43). Адміністративний орган обирає голову з числа членів. Якщо половина членів призначені персоналом, тільки член призначений загальними зборами акціонерів може бути обраний головою (с.45). Голова має право вирішального голосу (ст.50).

Згідно з Директивою держава-член ЄС уповноважений встановити, що представники профспілок можуть бути членами спеціального наглядового чи адміністративного органу (відповідно до національного законодавства) незалежно від того, чи є вони персоналом компанії, що бере участь в установі ЄК.

Наприклад, у ФРН при рівному представництві наглядова рада, як правило, складається з 12 чоловік. З них 6, в тому числі голова - представники акціонерів. Два місця належить робочим, одне службовцям, одне вищим службовцям і два профспілкам. Практика показує, що при такому розкладі представники акціонерів зберігають контроль за прийняттям рішень, і подібна співдетермінація виключає можливість блокування рішення ради [5, с.19].

Проведений аналіз показує, що правове становище трудових колективів (персоналу підприємств) займає особливе місце в європейській системі правового регулювання відносин у сфері економіки. Цей досвід доцільно врахувати в умовах України як з урахуванням обраного курсу на євроінтеграцію, так і з урахуванням того, що даний напрямок розвитку законодавчої бази є перспективним з точки зору внутрішніх потреб. Відсутність ефективного представництва безпосереднього виробника - трудового колективу в системі корпоративних відносин серйозно позначається на результатах реформування економіки.

Слід підкреслити адекватність такого підходу завданням децентралізації державної влади, де регіоналізація державного управління державними підприємствами займає одну з ключових позицій, й передбачає участь регіональних структур в управлінні державними підприємствами та навпаки участь державних підприємств у формуванні регіональної політики. З іншого боку, вона відповідає також завданням забезпечення конкурентоздатності регіонів на національному та світовому ринках, адже державні підприємства розглядаються як елементи регіональних соціально-економічних систем, які приймають участь у формуванні та реалізації регіональної політики.

Література:

1. Развитие производственной и представительных форм экономической демократии: опыт и проблемы / под ред. В.К. Мамутова. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998. – 92 с.

2. Симмонс Д. Как стать собственником. Американский опыт участия работников в собственности и управлении : пер. с англ. / Д. Симмонс, У. Мерс. – М. : Сирин, 1998. – 296 с.

3. Council Directive 2001/86/EC of 8 October 2001 supplementing the Statute for a European company with regard to the involvement of employers // Official Journal of the European Communities. – 2001. – L 294/22 – L 294/32.

4. Киселев И. Я. Зарубежное трудовое право / И. Я. Киселев. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 257 с.

5. Бурджалов В. Э. Типы социальной политики : концепция, практика / В.Э. Бурджалов, И.В. Гришин, З.Я. Сванидзе, И.В. Соболева // Общество и экономика. – 1997. – № 1–2. – С. 19 – 50.